У вівторок, шостого серпня в Україні відзначають свято Преображення Господнього. Що варто знати про цей день, пише ПІК.
Метаморфози природи
Природа йде в ногу з календарем. До нинішнього року Преображення Господнє ми святкували 19 серпня, й саме до того часу достигали плоди. Цьогоріч же – справжні погодні метаморфози, якщо не врахувати дощ на 6 серпня. Адже липень був дуже спекотним, то й дозріло все на 2 тижні швидше.
“І справді, значно швидше цьогоріч достигли ультранні сорти винограду – Ромбик і Подарунок Несветая, – стверджує виноградарка з Городенки Мирослава Романюк. – Торік вони дозріли десь аж перед 19 серпня. Підтягуються й інші сорти. Та й лоза починає визрівати: деревяніти, темніти, тобто процес росту сповільнюється”.
“Природа йде в ногу з календарем: виноград синіє, груші достигають, яблука-спасівки так само, – розповідає снятинська культурна діячка і сподвижниця Тетяна Вовк. – Колись на Покутті не їли яблук до свята Преображення Господнього, бо вважалося, що на них печать гріха створеної Богом першої жінки Єви, тож потребують освячення. У селі Завалля побутувало повір’я, що не можна споживати плоди насамперед тим жінкам, котрі втратили дитя через передчасні пологи тощо. Мовляв, Матінка Божа ходить Раєм з фруктами та не дає тим діточкам, чиї матусі згрішили…”.
Тетяна розповідає, що до храмів на свято Преображення й досі йдуть не лише із заквітчаними кошиками, а й зі стародавніми тканими торбинами. Для освячення кладуть багато фруктової смакоти та неодмінно завиванці з яблуками і маком.
“А в нас на Тлумаччині паленички з маком та медом, або щипанці, багато яблук, груш, пахне садом, квітами і трохи вже осінню, – розповідає журналістка Анна-Сабіна Ружицька. – Ще я пекла простий яблучний пляцок. Не дуже вміла, але пекла, ламала на шматки і клала до кошика. А ще в дитинстві в цей день думала, як то буду йти до школи”.
Сенс приношення плодів до храму в тому, щоб їх пожертвувати Богу
Настоятель Івано-Франківського храму Христа-Чоловіколюбця о. Ігор Пелехатий зауважує, що свято Преображення насамперед асоціюється зі святою горою Тавор, на якій Спаситель Христос переобразився у Божественній славі і силі перед своїми апостолами, і аж ніяк – із ябками, грушками і сливками. Та рекомендує прочитати звернення Ігумена Саватія Собка.
“У цей день у храмах завжди повно народу, – йдеться у зверненні. – Всі йдуть з кошиками і пакетами, повними найрізноманітніших фруктів. І тому в народі свято Преображення Господнього, що відзначається в цей день, називають часом “яблучним Спасом”… Варто нагадати, що Спас означає Спаситель, тобто, якщо говорити буквально, ця народна назва свята звучить як “яблучний Спаситель”. Звучить дуже вільно по відношенню до церковного календаря, та й навряд чи відображає суть самої традиції освячення плодів.
Насправді свято присвячене Преображенню Господню і лише малою своєю частиною пов’язане з освяченням плодів, причому не тільки яблук. Сам сенс приношення плодів до храму полягав у тому, щоб ці плоди там і залишити, пожертвувати їх Богу. Така жертва виховує в людині правильне розуміння будови цього світу. Адже ми віддаємо Богу не те, що і так Йому належить, але те, що виросло завдяки також і нашим зусиллям.
Ми показуємо таким чином Творцю своє смирення, просимо прийняти від нас малі жертви від наших праць, і через це мале приношення освятити і благословити весь інший урожай, весь наш рік, і благословити наступний сезон, скажімо, польових робіт. Це вчить нас правильно розставляти пріоритети в житті. Так, щоб матеріальні блага не брали верх над духовними цінностями, тлінне – над вічним.
Таке неправильне розуміння свята призвело до виникнення незрозумілих традицій: не їсти жодних плодів до Преображення Господнього, освячені плоди їсти тільки натщесерце, і багато інших складностей – а все через нерозуміння того, а навіщо все це потрібно? Краще частину яблук залишити в храмі на знак подяки Богові за Його щедроти. Але, якщо дуже хочеться, можна, звичайно, принести додому якусь кількість плодів, освячених у храмі.
Залишилося одне питання. При чому тут Преображення Господа? Це велике свято стало жертвою народного невірного трактування освячення плодів випадково. Справа в тому, що наша Церква живе за грецькою традицією, позаяк саме з Греції ми при Хрещенні Русі перейняли богослужбовий статут. У цій країні плоди дозрівають ближче до свята Преображення, тому там і повелося освячувати плоди саме в цей день. Отож у день свята треба прийти до храму помолитися Спасителю в день Його Преображення, Причаститися і по можливості принести в жертву Богу фрукти або овочі в будь-якій кількості, щоб через це мале приношення всі наші фізичні та матеріальні труди отримали освячення. І, звичайно, ніколи надалі не називати свято Преображення Господня “яблучним Спасом”!”.
На гуцульській традиції залишати освічене в храмах або роздавати бідним для молитви за померлих наголошує і письменниця із села Білоберізки на Верховинщині Анна Космач.
“Кошик брали зазвичай той, що на Великдень, – розповіла мисткиня. – Клали туди завиванець з маком, сиром, маківки, букетик базиліку, василька, м’яти, чорнобривців чи троянд, фрукти. Лакомим для нас-дітей була варена кукурудза, бо її варили вперше на Преображення Господнє. Зернові в горах мало родять, то десь для дітвори якусь стежечку засівали. Найбагатші мали яку склянку меду, бо й пасіки у високогір’ї не дуже розведеш. Опісля її віддавали комусь із гарних бідніших людей для молитви за душі померлих. А зрізати з маківки верхню частину і витрусити зернятка в рот – був ще той квест!”.
Анна Космач додає, що одягалися в той день гуцули щонайкраще та босими йшли із гірських присілків до церкви. А то далека дорога, взуття шкодували.
“Багатші мали черевики, чоботи та навіть постоли на скрипах, – каже пані Анна. – Як заходиш у церкву, ступиш, а то рип-рип… Шевці щось там ставили в підошви. Найгоноровіше було прийти в чобітках з корункою на халявах – такою вибійкою на шкірі. Гонор неймовірний! Бо гуцули, вони такі: якщо вишиванка, то аби ніхто не придивлявся до взору, щоб собі не відшити”.
Молитва на Преображення Господнє
У пошуку знайомих для коментування бойківських чи опільських традицій Преображення Господнього натрапляю на знайоме прізвище. Набираю номер. У слухавці – молодий жіночий голос гарною українською. Привітна незнайомка на моє вибачення реагує із розумінням, представляється Інною із села Гаврилівка Дніпропетровської області. Працює в місцевій крамниці, а чоловік служить у ЗСУ.
“Через війну ми втратили відчуття свята і часу, – каже випадкова співрозмовниця. – Бо живемо під постійними обстрілами. Десь і Маковій минув, не зчулися. Вранці проводжаємо наших хлопців на позиції, роблю їм каву, подумки перелічую і молюся, щоб усім складом повернулися назад. У нас більше добрих людей, ніж поганих. Все буде добре!”.
На Преображення Господнє Церква пропонує таку молитву.
Господи Ісусе Христе, Ти, що на горі Фаворі Преобразився, показавши славу Твою святим учням і апостолам, осяй і наші душі світлом Твоєї благодаті. Ми поклоняємося Тобі, Вседержителю і Спасителю, та просимо дарувати нам чистоту серця і силу віри, щоб, наслідуючи Тебе, ми могли йти шляхом правди та любові.
Просвіти розум наш, щоб ми пізнали волю Твою, зміцни волю нашу, щоб ми завжди вибирали добро, і зігрій наші серця, щоб ми могли любити Тебе і ближніх наших. Даруй нам терпіння у випробуваннях, мир у душі і надію на життя вічне.
Ми молимося Тобі, Господи, за нашу родину, друзів і всіх ближніх, щоб Твоя благодать торкнулася їхніх сердець і наповнила їх радістю і миром. Благослови нас усіх, щоб ми могли відчути Твою присутність у нашому житті і відкритися для Твого святого проміння. Амінь.
Людмила Стражник
Читайте також у ПІК:
- Господь усміхається до того народу, який молиться – Блаженніший Святослав у Крилосі (ФОТО)
- Місячний посівний календар на серпень 2024 року: що та коли садити
- У МОЗ повідомили, які павуки в Україні можуть бути небезпечними
- Що варто знати про жіноче безпліддя: пояснює гінеколог Прикарпатського центру репродукції людини (ВІДЕО)
Читайте нас у тг
