Здавалось би — що особливого у звичайних щоденних виробах. Хліб та й хліб. Малі та великі пекарні пропонують таке розмаїття, що має задовольнити смаки найвибагливіших споживачів.
Проте чимало людей і досі віддають перевагу власній випічці. Тоді можна варіювати зі смаками, складниками та формою хлібобулочних виробів. Це забирає чимало часу, однак дозволяє економити в сімейному бюджеті.
Без традиційної опари
“Хліб печу часто, здебільшого безопарним способом, — розповідає колишня листоноша з Микитинців Оксана Бажан. — Часу маю вдосталь, та й дочці підмога. Використовую живі пресовані дріжджі. Заздалегідь виймаю брикет, подрібнюю пів пачки та посипаю жменею цукру. Збиваю 1 яйце з 1 ч. л. солі, вливаю злегка підігріте молоко з водою та засипаю сухе просіяне борошно. Вимішую, а наприкінці додаю 2 ст. л олії. Тісто має бути легке та ніжне, не липнути до рук. Накриваю миску рушником і ставлю для бродіння”.
Якщо треба пришвидшити процес, то тісто розкачати, сформувати 2-3 рулети і зразу викласти на змащену маргарином пательню для підкисання. А можна ще раз легенько перемісити. Як підніметься — поставити до духовки для випікання. За 2-3 хв до завершення процесу хліб зверху змащують або збитим цілим яйцем, або лише жовтком. Хлібини виходять смачні й запашні.
Якщо на самому молоці чи сироватці — матимете булку. А ще присмачити більшою кількістю цукру, маргарином чи маслом при замішуванні тіста — вийде ще краще.
Ще легше спекти в хлібопічці. Рецептів є багато, а випробуваний такий. Дві склянки теплої води по 180 мл заливаємо до ємності. Засипаємо 5 таких же склянок просіяного борошна. В чотири кути додаємо почергово по 2 ч. л.сухих дріжджів, солі, по 3 ч.л. цукру та олії. Вмикаємо режим “Звичайний хліб” і чекаємо 3 години. Виймаємо і смакуємо.
Можна замість води додати молока, а ще яєць, масла, родзинок, ваніліну, але пропорції рідких і сухих складників треба зберегти. Матимемо святкову запашну бабку.
Давні рецепти й іноземні цікавинки
“Дріжджове тісто готують безопарним та опарним способом, — читаємо в книзі Дарії Цвек “Печиво”. — Опару-розчину найкраще готувати на молоці: так дріжджі краще підходять. На 1 кг борошна треба подрібнити 30 г дріжджів і залити десь 0,5 л теплої рідини, додати трохи цукру, присипати злегка борошном і накрити рушником. Якщо ж готувати здобне тісто, де є багато жиру та яєць, то й дріжджів дають більше, й до 100 г. Маргарин найкраще вбирається борошном, він має бути теплим. Солі в цьому випадку дають трошки менше. Опара готова, якщо вона збільшилася в об’ємі, а на поверхні є пухирці”.
До готової опари додають решту продуктів за рецептом та добре вимішують. На штрудель потрібно 150 г борошна та чверть склянки теплої води. Готове тісто ділять на 3 частини, дещо зігрівають, щоб краще розтягнути, змащують олією і формують смужки. Викладають зверху посічені горіхи, родзинки, цукати чи ягоди з варення. Коржі складають один на один або заплітають чи перекручують. Тоді в готовому виробі буде ефект багатошарового листкового тіста. Викладають на змащену жиром форму і випікають у гарячій духовці протягом 30 х. Спечений штрудель поливають холодною помадкою. Її готують із цукру, який заливають гарячою водою та варять до загустіння.
Готують штрудель із різними начинками. Приміром, запарений у кількох водах мак відцідити, розтерти, додати цукор, масло, білки, манну крупу, ванілін і вимішати. Викладати на розтягнуте тісто і скрутити рулет. Наприкінці випікання змастити жовтком. Подібні здобні вироби із дріжджового тіста часто привозять як гостинці з-за кордону. Там вони мають різні назви.
“На Різдво в Іспанії традиційно подають панеттоне — солодкий здобний та пухкий хліб, — розповідає уродженка Городенківщини, а нині мешканка іспанського міста Малага Марія Козаченко. — Для його випікання тісто має бути на молоці та дещо вологіше, із додаванням масла та жовтків. До нього замішують цедру лимона, родзинки, цукати, мигдаль. А зверху роблять крихту з перетертого із маслом борошна або ж глазурують”.
У книзі за 1960 рік “Домашнє печиво”, в перекладі з німецької, є рецепт дріжджового пирога “Ковбаса в шлафроку”. Готують тісто опарним чи безопарним способом. Для начинки беруть 300 г посіченої свинини, 1 яйце, за смаком сіль і перець. Розкачане тісто нарізають квадратиками. З начинки роблять невеликі ковбаски, загортають їх у квадратики та дають підійти на 20 хв. Опісля змащують жовтком і випікають при середній температурі до 30 хв.
Із шаною та повагою
Хліб у нас традиційно шанували неабияк. Якщо впав окраєць, його неодмінно піднімали й навіть цілували, щоб вибачитися через необережність та ненароком зроблену прикрість. Навіть крихти зі столу не викидали: їх згодовували домашній живності.
Із тих же причин споживали навіть зачерствілий хліб. Його нарізали на сухарі, чим створювали запаси “на голодний рік”. А з перемелених готували смачні та поживні страви.
Запіканка з житніх чи пшеничних сухарів може бути солоною або ж здобною. У другому випадку до перемеленого продукту додають цукор, яйця, олію чи масло, ванілін, родзинки або варення, сметану чи кисляк, розпушувач. Замішене тісто викладають на змащену олією форму або на пергамент і випікають на середньому вогні до утворення золотистої скоринки.
“У нашому селі до святкового столу подають начинку (із наголосом на 1 склад), — розповідає уродженка села Олієво-Королівка на Городенківщині Іванна Пулька. — Для її приготування замішуємо тісто на соді та кислому молоці чи кефірі. Спечений корж ошпарюємо бульйоном від м’яса. Змішуємо нарізане м’ясо, багато сирих яєць, спеції, подрібнену цибулю, часник і викладаємо до печі для випікання. Буває, що для спрощення процесу беруть шматки черствої булки або калача”.
Дорога смаку Прикарпаття
Не таємниця, що Івано-Франківщина стає дедалі привабливішою для туристів. І не тільки гори притягують, але й наші традиції.
Задля розширення туристичного потоку та їх, так би мовити, кращої орієнтації фахівці обласного управління міжнародного співробітництва, євроінтеграції, туризму та інвестицій випустили гастрономічний путівник “Дорога смаку Прикарпаття”. Маршрут об’єднує дестинації Івано-Франківська, Коломиї, Обертина, Верховини та Вигоди.
“Дорога смаку Прикарпаття — це симбіоз чи ціла квінтесенція смаків, емоцій, захоплень, вражень та звуків. Це колаборація крафтових виробників і популяризація своєрідного, автентичного. Це численні майстер-класи та нові смаки”.
За цим путівником можна потрапити до ресторації “Дім Мулярових” в Івано-Франківську, де запропонують власну випічку, що пахне дитинством. Другою дестинацією є Коломия. Тут, у закладі “Вілла Фамілія”, пропонують вечерю наосліп, яка спонукає задіяти всі органи чуття. Опісля у селі Стопчатів на Коломийщині пасує посмакувати запашним фіточаєм.
Далі гастрономічний маршрут пролягає до Обертина. В цьому містечку на Тлумаччині вартує продегустувати свіжу випічку пекарні “Оберхліб”. Смачний запашний хліб тут випікають за старовинними рецептами, на заквасці.
А автентичному Музеї хліба розкажуть про історію пекарства, традиції та особливості сільського господарства. Та головне — поділяться любов’ю до нелегкої хліборобської праці.
Людмила Стражник. Фото авторки.
Читайте нас у тг
