Пригадуєте, як на початку повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022-го на дорогах з’явилися незрозумілі помітки червоною та зеленою фарбою? У соцмережах ширилася інформація, що це ворог робить спеціальні позначки для своїх атак чи що. Там же закликали їх засипати землею, прикривати чимось чи навіть зафарбовувати.
Такі мітки здебільшого були зроблені флуоресцентною фарбою і світилися у темряві. Їх помічали на дахах будівель і стовпах.
“В СБУ закликали в разі виявлення таких міток зателефонувати до поліції на 102 та вказати назву населеного пункту, де розташований знак; якщо мітка – на трасі, то треба вказати відстань від населеного пункту або інші орієнтири”, – йшлося в повідомленнях ЗМІ за 25 лютого, – адже такі знаки можуть бути задля коригування ворожого вогню”.
Органи місцевого самоврядування закликали вимикати світло в оселях. У темряву поринули міста й села. Вогник у якомусь вікні розцінювався як ворожий знак. Громадськість пильно стежила за цим та оперативно реагувала.
“Пригадую, я поїхала до батьків в один із віддалених районів Прикарпаття, а мені телефонують сусіди: мовляв, забула вимкнути світло у квартирі. В соціальній групі нашого села навіть конкретно вказали на мої вікна, із приписом, що то якісь диверсанти поселилися. Спішно телефоную старості, щоб зняли оголошення. Довелося повернутися додому, щоб вимкнути світло”, – пригадує мешканка міських Угорників Іванна.
25 чи 26 лютого поширилася інформація, що десь між Тлумачем і Городенкою впав літак. Ця подія неабияк налякала, адже був страх, що то ворог уже так близько.
“Я з дітьми приїхала з Києва до Франківська якраз того дня, – розповідає 35-річна Олена. – Заходимо у двір будинку, а наче над самою головою – літак. Пролетів з таким гулом, що діти аж заплакали зі страху. Навіть не підіймалися вже до квартири батьків, почекали, поки вони сяк-так зберуться, і хутко їдемо в напрямку Городенки на Снятинщину. Нас обганяють машини швидкої допомоги, пожежники та поліцейські. Як доїхали до села Грушки, побачили, як на узбіччях залишки пожежі, чорна випалена земля, ще десь тліло”.
На той час уже було відомо про захоплення значної української території, зокрема з білоруського напрямку, віроломні дії ворога, сплюндровані міста й села, численні людські жертви. Тож було зрозуміло, що агресор не зупиниться.
Протитанкові їжаки на дорогах та біля об’єктів критичної інфраструктури, масові факти маскування та зняття дорожніх знаків, зокрема із назвами населених пунктів. Влаштування блокпостів із цілодобовим чергуванням громадських активістів – такі реалії перших днів війни.
Однак знаковими для тих часів були черги до військкоматів. Свідомі українці записувалися добровольцями на фронт, поверталися з-за кордону, щоб стати в лави захисників нашої державності. Україна мужньо готувалася тримати удар та відчайдушно давала відсіч, на що аж ніяк не очікували вороги. Боротьба довжиною довгих три роки показала, яким сильним і згуртованим став наш народ. І наша Перемога, хоч і неймовірно важкою ціною, неодмінно настане.
Людмила Стражник
Читайте також:
- 24 лютого 2025 року: який сьогодні день, події
- До Києва прибули Урсула фон дер Ляєн та Антоніу Кошта
- У Генштабі повідомили втрати росіян за три роки війни
Читайте нас у тг
