Багато хто вважає Івано-Франківськ містом комфортним для життя, але є й ті, хто зауважує, що новобудови тут «виростають, як гриби після дощу» й така щільна забудова порушує автентику міста та забирає простір у місцевих жителів. То яким зараз має бути «правильне» будівництво та про політичну діяльність, ми розпитали у підприємця та депутата, а за сумісництвом також члена комісії з питань містобудування та земельних відносин, оренди та приватизації комунального майна Івано-Франківської міської ради Степана Руднянина.
Степане Михайловичу, ви за освітою інженер нафтогазопроводів, як так сталося, що пов’язали своє життя з будівництвом?
Це трапилося цілком випадково. Ще навчаючись в нашому університеті нафти і газу, я потрапив на практику в одну із будівельних фірм, так і залишився там працювати. І саме ця робота дала мені поштовх до розвитку власної підприємницької діяльності. І ось вже з 2008 року я є приватним підприємцем у сфері будівництва.
Це чудово, що у вас такий широкий досвід, тож цікаво почути вашу думку, перш за все, як підприємця у галузі будівництва, чи не занадто щільно забудовують Івано-Франківськ?
У цьому питанні варто зауважити, що місто розвивається, «росте», і територіально, і за кількістю населення, зокрема, маємо розуміти три ключові речі, яких хоче людина – це безпека, впевненість у завтрашньому дні, тобто робота і зарплата, а також житло. Й дві з них може забезпечити саме будівництво.
Стосовно перенасиченості Франківська новими забудовами, то так, частково ця проблема існує, особливо для центральної частини міста. У нас є генеральний план міста і є план обмежень, так звані «блакитні лінії» по висотності. І центральна частина міста якраз має такі обмеження. Щоправда, цей план прийняли у 2019 році, тому якщо забудовник мав дозвіл на будівництво до цього часу, то він має право його використати. Ось до прикладу, у Трускавці щільність забудови центральної частини міста не менша ніж у Франківську, хоча наше місто й набагато більше.
Раніше діяв мораторій на забудову центру Франківська, то думаю варто було б його поновити. Від цього виграє не тільки місто, але й самі будівельники. Бо варто розуміти, що в якій частині міста ви б не будували, попит на нерухомість є завжди. Тому я вважаю, що будівництво – це добре, але воно має бути контрольованим й нова нерухомість має покращувати місто, а не навпаки.
А яким зараз має бути правильне ефективне будівництво, щоб містяни не нарікали?
Попит на нерухомість зараз є там, де є власна розвинена інфраструктура, тобто підземні паркінги, дитячі та спортивні майданчики, зелені зони тощо. Тому якщо ви просто набудуєте умовно «коробок», то у вас ніхто купувати не буде, треба враховувати ці вимоги часу. Ну і звичайно, потрібно дотримуватись всіх нормативів будівництва.
Окрім того, що ви підприємець, ви також депутат міської ради від партії «Європейська солідарність», тож очевидно, що до вас звертаються мешканці з різними питаннями. То чи не було, наприклад, скарги від когось з виборців, що біля його дому «виросла» новобудова, і тепер немає проходу…?
Так, з 2015 року я є також депутатом Івано-Франківської міської ради та представляю виборчий округ №4 (вулиці Сахарова, Чорновола, Коновальця, Бандери, Опришівці, Березівка, Тисменичани тощо). Тобто, це вже моя друга каденція.
Кожного місяця я проводжу депутатський прийом. Це є мій обов’язок і зобов’язання перед виборцями. Найчастіше люди приходять з певними проблемами, бо якщо все добре, то і не приходять (ред. сміється). Але такої скарги я не пригадую…
Зокрема, мешканці звертаються з приводу матеріальної допомоги чи допомоги на оздоровлення, також проходять за порадою чи роз’ясненням, як взяти участь у тих чи інших міських програмах. Окрім того, мій округ є у програмі переходу на індивідуальне опалення, з цього приводу також комунікуємо. Я підтримую зв’язок з багатьма жителями, головами ОСББ, активістами того чи іншого двору, тож стараємося спільно вирішити ту чи іншу проблему.
Степане Михайловичу, а чи вдається виконати усе про що люди просять?
Звичайно, ніхто неідеальний, і я у тому числі (ред. сміється). Все неможливо виконати. Якби я вам сказав, що усе виконав, то б сказав неправду. Часто також люди приходять з питаннями, які не є у компетенції депутата міської ради, я намагаюся їм це пояснити, зокрема, що є речі, які залежать виключно від вищих органів влади: уряду чи Верховної Ради.
Степан Руднянин під час прийому громадян.
А чому прийняли свого часу рішення піти у політику? І чи не пошкодували про це?
Знаєте, я вважаю, по-перше, якщо нічого не робити, то стає нецікаво жити і, по-друге, якщо не подобається влада, то йди та міняй її. Тому для мене політична діяльність – це перш за все саморозвиток, це те, що дає розуміння, як працює великий механізм під назвою територіальна громада. А ще коли вдається як депутату, виконати свої обіцянки, то це найкращий стимул рухатися далі.
Про те, що пішов у політику поки не шкодую (ред. сміється) й сподіваюся, що не пошкодую й у майбутньому.
Чи вистачає вам коштів депутатського Фонду на потреби мешканців? І якою сумою оперуєте?
У кожного депутата Івано-Франківської міської ради є Фонд на виконання депутатських повноважень. Його розмір на рік складає 300 тисяч гривень. Це ті кошти, які депутат має право виділити для потреб свого округу чи міста загалом.
Я більшу частину свого депутатського фонду спрямував на військові потреби. У міській раді створений департамент із взаємодії із ЗСУ, через нього можна спрямовувати бюджетні кошти на потреби військових. А решта коштів – це вже у кожного депутата по-різному. Хтось використовує для матеріальних допомог чи на допомогу дитячим садочкам, школам тощо.
Хочу наголосити, що робота депутата міської ради – це громадська робота, вона не оплачується. Зарплатню отримують тільки народні депутати. Тож бувають випадки, що доводиться брати із власної кишені, а оскільки я підприємець, то інколи чисто по-людськи собі можу це дозволити.
Степане Михайловичу, на що ви робите основний акцент у своїй депутатській діяльності та чи не виникає розбіжностей з колегами від інших фракції щодо прийняття певних рішень?
Як і у бізнесі, так і у депутатській діяльності – на комунікації з людьми. Адже переконаний, що лише у процесі спілкування можуть народитися певні проєкти чи програми, які будуть корисні як для конкретних людей, так і для міста Івано-Франківська в цілому.
Наприклад, одна з моїх ініціатив, яка вже втілюється у життя – це побудова міні котельні на вулиці Гвардійська, 5. І саме ця ідея виникла у результаті комунікації з мешканцями.
Також з 2015 до 2020 року я був у складі комісії з житлово-комунального господарства, а вже з 2020 року – я працюю у комісії з питань містобудування та земельних відносин, оренди та приватизації комунального майна й відповідно ці напрямки й намагаюся розвивати, як депутат.
Щодо розбіжностей, то ми стараємося мінімально прив’язуватися до політичних сил, коли йде мова про розвиток міста. І це не залежить від того, чи ти у «Свободі» чи в «ЄС».
Я вам більше скажу, у нас 28 депутатів від партії ВО «Свобода» у міській раді, а для прийняття рішення необхідна позитивна відповідь 22 депутатів, тому вони можуть нашу думку, депутатів від «Європейської солідарності», навіть і не запитувати. Але й казати, що ми опозиційні депутати теж не варто, бо треба віддати належне, зокрема меру Руслану Марцінківу, що коли ми подаємо певні правки до того чи іншого рішення, нас чують і це важливо.
А як ви вважаєте, монобільшість серед депутатів – це погано?
Так, це погано і не тільки для опозиції, але й для самої монобільшості. Я вважаю, що це розслабляє і розбещує. Як то кажуть, влада розбещує, а абсолютна влада розбещує абсолютно. А ще коли є монобільшість, то немає дискусій.
То виходить, що депутати від ВО «Свобода» у Франківській міськраді «розбещені»?
Про «розбещеність» я б не говорив, а ось те, що це їх інколи «розслабляє» – це так. Хоча вони доволі злагоджено виглядають, як одна команда.
Пане депутате, а чи «вирішували» ви якісь локальні питання за допомогою лідера партії Петра Порошенка?
Ні, не вирішував. Бо вважаю, що він і так доволі зайнята людина, як і народні депутати від «Європейської солідарності» у Верховній Раді, щоб турбувати їх з приводу місцевих питань.
Степан Руднянин разом із Петром Порошенком.
А як вам виглядає: Петро Олексійович відкрита людина, чи все-таки має амплуа політика недосяжного рівня?
Нещодавно ми з колегами-депутатами були недалеко від лінії фронту, привозили допомогу військовим й там бачилися з Порошенком. То можу сказати, що при такій неформальній зустрічі, він доволі відкритий та простий у спілкуванні.
Степан Руднянин з колегами-депутатами та Петром Порошенком під час поїздки на фронт.
Степане Михайловичу, а що, все ж, вам ближче до душі: бізнес чи політика?
Ви знаєте, одне з іншим взаємопов’язане. Мені подобається бути підприємцем, бо я можу використати свої знання, проявитися у тому, що люблю – в будівництві. Як депутат, я теж спілкуюся з людьми, дізнаюся багато нового, дотичний до розвитку міста та громади.
На мою думку, класний той керівник, який мінімально впливає або втручається у процес роботи. В мене не завжди так виходить, але я намагаюся так працювати. До речі, мінімальне втручання, якщо говорити про громадську роботу, знижує корупцію.
Ви успішний бізнесмен, політик, багатодітний батько, але чи вистачає вам часу на сім’ю?
Так, я батько трьох дітей: сина Андрія та доньок Іванки та Анастасії, також у мене є дві собаки та кіт. Я стараюся приділяти час родині, але чи достатньо – краще їх запитати. Бо як я люблю завжди казати: не хвали себе сам, нехай тебе люди похвалять (ред. сміється). А взагалі ідеально мати баланс між роботою та сімейним життям. І коли підтримувати цей баланс, то досягаєш свого позитиву.
Степан Руднянин із сім’єю.
У кожної людини є недоліки, цікаво, які у вас?
Недоліки є у кожного, і я не виняток. Мабуть, найбільший мій недолік, як політика, що я не політик. Мені здається, що я погано висвітлюю свою діяльність, або ж не зовсім добре презентую її мешканцям, своїм виборцям.
Я вважаю, що треба більше говорити, краще говорити, але водночас й розумію, що добре говорити до кінця, я ще не вмію. Та й люди у нас, на жаль, інколи більше полюбляють картинку про результат, аніж сам результат…
У чому ж тоді полягає ваш секрет успіху?
Думаю, що все що я зараз маю у житті – це наполеглива праця та виховання батьків. Мене виховували за принципом «Зробив діло – гуляй сміло», тобто спершу я мав виконати певну роботу, і тільки потім відпочивати. Це призвело до того, що з часом ти сам перед собою ставиш завдання і їх виконуєш.
І наостанок, яким на вашу думку має бути ідеальний Івано-Франківськ?
Якщо коротко, то Франківськ – це безпечне, комфортне, культурне, зі своїми традиціями, компактне та заможне місто, або ж місто заможних людей і я впевнений, що так і буде!
Розмову вели Оксана Камінська та Лідія Жук
Фото: Іван Денисюк, особистий архів Степана Руднянина
Читайте також у ПІК:
- “Забудова має бути контрольованою” – підприємець та депутат Степан Руднянин (ВІДЕОАНОНС)
- “Основне завдання – зберегти працівників й створити для них умови”: співзасновник ТОВ “Івано-Франківський Дім Буд” Степан Руднянин
Читайте нас у тг
