Богородчанська громада вирішила не чекати 2027 року, коли академічні ліцеї стануть обов’язковими. Тут уже готують один потужний заклад, де після 9 класу зберуться діти з усіх сіл громади, щоб навчатися за чотирма профілями — фізико-математичним з ІТ-напрямом, гуманітарним, військово-спортивним та культурно-мистецьким.
Чому це відбувається зараз, як громада долає виклики і які має очікування, розповів голова Богородчанської громади Ростислав Заремба.
Чому стартувати потрібно вже
Ростиславе Дмитровичу, для початку, розкажіть, чому громада вирішила обрати саме таку модель освіти з академічним ліцеєм після 9 класу?
Ми всі працюємо в одному правовому полі, і концепцією реформи освіти передбачено створення мережі академічних ліцеїв у всіх громадах. Це не просто наша ініціатива. Вимога почне діяти з 27-го навчального року, через два роки, але ми не хотіли, щоб це сталося раптово, тому робимо поетапно. Це тектонічний зсув у освіті, серйозна зміна для всіх громад. Критерії для академічного ліцею дуже високі, далеко не всі громади їм відповідатимуть.
Вимога така: у старших класах — 10, 11, 12 — на кожному потоці має бути не менше ніж 300 дітей. Це приблизно 100 дітей в одному класі, чотири класи по 25 — десяті, одинадцяті, дванадцяті. Великий тиск, враховуючи демографічну ситуацію та міграційні процеси. Ми для нашої громади вже третій рік працюємо над концепцією, вона співпадає з нашим баченням реформи старшої школи.
Чи можна вас назвати першопрохідцем на Прикарпатті?
Ми працюємо в підготовчому, організаційному та матеріально-технічному плані. А щодо того, хто вже як пілот починає впроваджувати реформу — то цього року погоджено пілот: стартує один з ліцеїв у Бурштинській громаді, у Бурштині.
Чому ви вирішили одразу почати, не чекаючи 2027 року?
Ми хотіли підготуватися заздалегідь. Якщо все робити одномоментно, громади «загнуться». Складність у тому, що академічний ліцей не має молодшої школи. Одного року треба вирішити, де будуть вчитися діти, підібрати педагогів, залучити фахівців вищої школи. Це дуже складно. Тому робимо поетапно: виводимо молодшу школу з ліцею №1, створюємо сучасний освітній простір, підбираємо педагогів, профілі для дітей, предмети та модулі.
Це завдання стосується практично кожної сім’ї, бо видатки на освіту — більше половини бюджету громади. Рішення мають бути виважені, спрямовані на перспективу. Навіть якщо не буде 100% підтримки зараз, ми орієнтуємося на інтереси дітей і громади.
Які проблеми вирішує реформа старшої школи?
По-перше, проблема, яка залишилася з 90-х років: сім’ї вважають, що всі діти мають здобути вищу освіту. Вони здобувають дипломи, але не можуть знайти роботу. Учні не мають зв’язку з ринком праці. Після 9 класу учень і сім’я мають визначитися: профільна освіта, робітнича спеціальність чи вища освіта.
Ми піднімаємо якість старшої школи. Багато батьків наймають репетиторів для НМТ, але хороший бал на НМТ — не головний критерій у сучасному світі. Зараз потрібні інші знання та навички: критичне мислення, творчість, вміння створювати щось нове, а не просто відтворювати інформацію.
Реформа створює нове освітнє середовище, мотивацію педагогів, сучасне технічне забезпечення, нові програми та модулі. Вона забезпечує однакові умови для всіх дітей старшої школи в громаді, незалежно від того, де вони живуть. Це не лише освітнє, а й соціальне завдання.
Це близьке для вас особисто?
Так, коли приїжджаю в школу на перші дзвоники чи на останні, на урочистості, ця атмосфера тебе поглинає — ти не можеш залишитися осторонь. Діти, їхні очі, захоплення — коли відчуваєш, що щось вклав у навчання, а воно примножилося, — це неймовірне відчуття. Ти розумієш: «Я зробив щось правильне, значуще, важливе».
Тому тема освіти для мене дуже близька. Я сам за фахом філолог, і моє життя тісно пов’язане з Прикарпаттям. Освіта тут — справді особлива, і я це добре розумію.
А як це вплине на бюджет громади?
Я ще не маю точних розрахунків, бо зарплати вчителів залежать від освітньої субвенції, яку дає держава. В урядовому проєкті бюджету обіцяють зростання на 30% наступного року, а далі — прогнозувати складно.
Але навіть якщо субвенції буде достатньо, ми готові додатково фінансувати академічний ліцей з місцевого бюджету. Це потрібно для мотивації вчителів, щоб залучати фахівців вищої школи та найкращих педагогів, бо великі класи та нові вимоги потребують додаткової відповідальності.
Багато хто думає, що реформи роблять, щоб «скорочувати кошти». Ні. Якщо потрібно — ми збільшимо видатки на освіту, і саме це зараз для нас пріоритет.
А викладацький склад у школах скоротиться?
Дивіться, цей процес незворотний. І, на жаль, є без образ — є певна частина вчителів, які не встигають за учнями, за динамікою життя, за цифровими змінами. Деякі з них уже пенсійного віку, але не можуть адаптуватися до нових вимог.
З іншого боку, вчитель, який володіє сучасною методикою викладання, незалежно від віку, точно знайде місце в новій системі. Не треба панікувати, що хтось залишиться без роботи. Ми вже працюємо над цим, як робили раніше під час оптимізації дошкілля — шукали варіанти працевлаштування для тих, хто міг залишитися без групи. Тут буде так само: хтось матиме менше навантаження, хтось більше, але всі знайдуть місце.
Я хочу, щоб у ліцеї була конкуренція — як серед учнів, так і серед вчителів. Всі, хто хоче працювати, пройдуть відбір, щоб сформувати новий колектив і нове освітнє середовище. Це непрості процеси, вони деколи болючі, різкі, але альтернативи немає.
Раніше багато уникали цих змін, бо боялися політичних наслідків. Популізм може зруйнувати не державу, а цілі системи. Серед політиків часто перемагає думка: «Що люди хочуть — те і дамо», бо так простіше. Але це небезпечно, бо виборець не завжди розуміє складні питання.
Є речі, які треба робити, бо вони правильні — навіть якщо суспільство не повністю це підтримує зараз. Я так завжди робив і буду робити. І сподіваюся, що люди побачать: ці зміни не прості, але вони якісні, правильні і на користь освіти та дітей.
Чотири профілі для майбутнього
Ліцей буде мати чотири профілі. Що це за профілі і чому саме їх ви обрали?
Ми розуміємо, що діти різні — з різним рівнем підготовки, інтелекту, схильності до певних предметів. Тому профілі обирали, виходячи не стільки з державних завдань, скільки з інтересів дітей, батьків, сімей.
Перше: в Україні існує криза інженерно-технічної освіти. Молодь не йде на ці спеціальності, прохідні бали падають. Тому ми зробили акцент на фізико-математичний профіль із ІТ. Це потребує великих вкладень: лабораторії, технічне обладнання. Уже цього року ми провели капітальний ремонт чотирьох кабінетів — хімії, фізики, біології і математики. Нові меблі, технічне та лабораторне обладнання — все повністю оновлено.
Другий профіль — гуманітарний: акцент на українську філологію, літературу та іноземні мови.
Третій — військово-спортивний. Навіть після війни Україні потрібне кваліфіковане та боєздатне військо, і ми хочемо дати дітям добру підготовку. Вже зараз на базі ліцею предмет «Захист Вітчизни» вивчають усі старшокласники громади, у сучасному кабінеті.
Четвертий профіль — культурно-мистецький. Тут діти зможуть розвивати живопис, музику, хореографію. Творчість важлива у всіх профілях, але людина, обдарована в мистецтві, не завжди має математичні здібності — і навпаки. Тому мінімум державного стандарту отримують усі, а поглиблене навчання — у своєму профілі.
Якщо, наприклад, учневі фізико-математичного профілю важче даються гуманітарні предмети, вони отримують менше навантаження з них, а більше — профільне. Ідея проста і логічна: система створює злам, але він виправданий. Я впевнений у цьому напрямку, і ні державні реформи, ні фінанси мене б не переконали інакше.
Транспорт і безпека для кожного учня
Поговоримо про інфраструктуру. Чи будете ви мати можливість довезти всіх дітей до одного ліцею, враховуючи віддалені села у вашій громаді?
Ми і зараз здійснюємо довезення дітей — наприклад, на заняття з «Захисту Вітчизни». Діти з ближніх сіл вже приїжджають на навчання в наші ліцеї. Питання — яким чином: власним автопарком чи через компенсацію вартості проїзду в громадському транспорті.
Дитина після 9 класу, яка йде в коледж, часто не має забезпеченого довезення. Ми хочемо, щоб цього не було й для ліцею — не залишимо батьків сам на сам із проблемою. Не обов’язково шкільними автобусами, але обов’язково допоможемо з вартістю проїзду.
Враховуючи, що відстань від крайньої точки громади до ліцею максимум 10 км, друге завдання — покращення стану доріг до цих населених пунктів. Це теж важлива частина інфраструктури.
А як у плані безпеки? Чи передбачене у академічному ліцеї укриття?
Існуючі ліцеї вже мають укриття, які відповідають службовим протоколам безпеки, і можуть прийняти дітей. На перспективу, навіть у мирний час, я хочу, щоб поруч із ліцеєм було багатофункціональне укриття: підземні класи для навчання, тир для стрільби на 50 метрів — тобто щоб предмет «Захист Вітчизни» можна було викладати в будь-яких умовах.
Звичайно, побудова такого укриття коштує 60–70 млн грн і потребує державної підтримки. Я пропоную робити його багатофункціональним, а не просто як сховище. Тоді ці інвестиції будуть виправдані, і це буде не просто укриття, а справжня підземна школа з навчальними можливостями.
“У маленьких селах залишиться молодша школа”
Як батьки реагують на такі великі зміни? Чи є протести?
Щороку ми поступово переводимо класи — перший, другий, третій і так далі. Звичайно, виникають непорозуміння: хтось із вчителів потрапляє під скорочення, хтось — на інший клас, ніж хотіли б батьки. Але уявіть, якби треба було одночасно перевести дванадцять чи шістнадцять класів — це був би величезний стрес для всіх.
Коли дійде до створення ліцеїв, краще бути готовими заздалегідь — з фінансами, організацією та структурою. Ми вже два роки тому затвердили програму реформи освітнього осередку на сесії, створили робочу групу з директорів і методистів і пояснили, як це буде виглядати. Тому рухаємося системно.
А що залишиться для маленьких сіл?
У малих селах залишається молодша школа з дошкільним підрозділом. Наприклад, у Похівці, одному з найменших сіл, де було близько 40 учнів і 22 вчителі, діти зараз навчаються на базі нашої школи. Їх довозять із сусідніх сіл, до 6 кілометрів по прямій дорозі. Я вважаю, що це абсолютно виправдано.
Чи не маєте таких критиків, які кажуть: «Ви зруйнуєте життя маленьких сіл, сільських шкіл»?
Я чую критиків, але вважаю, що використовувати тему сільських шкіл для власного електорального піару не зовсім коректно. Легко казати: «Ви руйнуєте село, школу, наше майбутнє», але треба дивитися системно: що в інтересах дітей? Краще вони вчаться разом із іншими, ніж у маленькій школі з обмеженими можливостями. Критики будуть завжди, але ми діємо відкрито.
Я розумію голів громад, яким бракує ресурсів, щоб створити академічний ліцей. Це складно, особливо якщо доведеться довозити дітей в інший населений пункт. Далеко не кожна громада матиме ліцей за державними критеріями — це великий виклик. Але у малих селах залишиться молодша школа з дошкільним підрозділом, у більших — гімназія або школа першого-другого ступеня, а старша школа буде на базі ліцею.
Якщо хтось хоче здобути робітничу професію — є Прикарпатський будівельний ліцей чи інші поруч. Кожен обирає свій шлях. І далеко не завжди вища освіта гарантує успішність чи достаток. Добрий кваліфікований працівник сьогодні заробляє більше, ніж учитель або середньостатистичний чиновник.
Погляд у майбутнє
Ви згадували співпрацю з університетами. Як це виглядатиме?
Ми уклали меморандум про співпрацю з Університетом Нафти і Газу і плануємо подібні домовленості з профільними коледжами та університетами. Це дозволить читати модулі не лише теоретично, а й із практичним спрямуванням — наприклад, для фізико-математичного профілю з ІТ і автоматизації виробничих процесів.
Для гуманітарного профілю співпрацюватимемо з Прикарпатським університетом, для мистецького — відповідні творчі інституції. Військово-спортивний напрямок продовжує традиції колишнього Прикарпатського військово-спортивного ліцею, який готував офіцерську еліту.
Ми прагнемо, щоб школа формувала не лише знання, а й життєві навички: критичне мислення, вміння працювати в команді, лідерські якості, морально-етичні цінності. Дитина має бути готова до дорослого життя, де існує конкуренція та складні виклики. Знання важливі, але підготовка до життя — ще важливіша.
І на останок, якими будуть ваші критерії успіху академічного ліцею у вашій громаді через декілька років?
Для мене мірилом успіху ліцею буде, коли його випускники зможуть вступати на бюджетні спеціальності, навчатися успішно та вже на етапі вишу їм пропонуватимуть роботу у відповідній галузі.
Ті, хто має творчі таланти, зможуть їх реалізувати, навіть якщо не стануть відомими акторами чи художниками. У військово-спортивному профілі випускники матимуть сформований характер, вміння працювати в команді, переживати невдачі і боротися до кінця.
Головне — щоб школа допомогла кожній дитині знайти себе, розкрити талант, не дати йому загаснути. Якщо це станеться, значить, робота була правильною і недаремною.
Розмову вели Оксана Камінська та Андрій Менів
Фото: Іван Денисюк
Читайте також:
- Сильна та стабільна громада: Ростислав Заремба прозвітував на сесії (ВІДЕО)
- “Моя дружина – це тил для мене”, – Ростислав Заремба (ВІДЕО)
- “Зарплата близько тисячі євро в місяць – це не щось велике для голови громади”, – Заремба (ВІДЕО)
- “Богородчанці дуже люблять своє місто Богородиці”, – голова громади Ростислав Заремба (ВІДЕО)
- Путінська ідеологічна машина все роз’їдає, як саркома: Заремба про російську пропаганду
