Галицький міський голова Олег Кантор у розмові з журналістом ПІК щиро зізнався, що роботи на посаді значно більше, ніж могло здаватися. Але надихають його небайдужі люди та… весна, бо вона відкриває нові можливості для праці.
– Олеже Михайловичу, минуло 100 календарних днів, як Ви обіймаєте посаду голови великої Галицької територіальної громади. Як відчуваєте – стрілки Вашого внутрішнього годинника збігаються з цією цифрою чи показують іншу?
– Я працюю, не поглядаючи на годинника. І, чесно кажучи, не знав, що до цієї дати треба якось готуватися, як до знакової. Але можу сказати, що 100 днів – це є дуже мало, а робота у владі більш складна та напружена, ніж може здаватися зі сторони.
Ми разом з депутатами, працівниками міськради будуємо з нуля нову потужну громаду, у складі якої 26 населених пунктів. Це більше ніж половина Галицького району, який ми звикли бачити на мапі Прикарпаття.
Після установчої сесії Галицької міськради територіальної громади, яка відбулася 27 листопада 2020 року, ми більше працювали на те, щоб сформувати апарат і структуру міської ради, депутатські комісії, когорту тих дійових осіб, які мали б мені як голові, допомагати в комунікації з громадою, у розв’язанні проблем, які є у господарці ТГ, адже люди хочуть бачити покращення.
– У 2015 році ви зробили першу спробу стати Галицьким міським головою, який відповідав тоді за 6-тисячну громаду міста Галича. Тепер чисельність населення територіальної громади – майже 20 тисяч людей, з них 13 700 – сільське населення. Ви ще не пошкодували, що взялися за кермо такого важковаговика?
– Людям, які в мене повірили, я не маю людського права сказати, що я пошкодував, навіть якби було справді так. Я ніколи не буду здаватися і підіймати руки, не буду казати, що мені важко – як би важко не було, як би комусь не хотілося мені завадити в роботі. Я дякую тим людям, які дали мені кредит довіри і я всіма силами та можливостями стараюся його виправдати.
Водночас я дуже хочу, щоб люди зрозуміли: все й одразу не буде зроблено. Адже проблем дуже багато і розв’язувати їх можна тільки поступово. При цьому будемо діяти спільно з нашими старостами, з активними мешканцями усіх старостинських округів.
Також чекаю від активних галичан ініціатив, пропозицій і дій. Я готовий кожного вислухати, готовий підтримати кожну ідею і допомагати втілювати її в життя.
Але за умови, що та ідея спрямована не на чиїсь виключно приватні інтереси, а на спільну громадську потребу, на благо жителів нашої територіальної громади.
Повірте мені, я одразу бачу, який намір стоїть за гіркими чи солодкими словами співрозмовника. Тому зі мною краще розмовляти чесно та відкрито. Я не сприймаю й політиканства, бо моя політика – це покращення життя людей. Тому і йшов на вибори. І зараз твердо знаю, що влада мене не змінить, і ніхто не забере в мене бажання працювати на громаду.
– У 2015-му на виборах міського голови Ви не досягли перемоги. Як тепер оцінюєте ту ситуацію?
– Насправді мені й зараз дуже прикро. Тоді набрав лише на 4% голосів менше за свого конкурента. Вважаю, що попередня каденція мала великі можливості. Саме в період 2015-2020 років вирішувалась доля тоді ще майбутньої Галицької ТГ, визначалось – яка кількість сіл до неї увійде. Як на мене, ми упустили шанс отримати для становлення громади чималі державні ресурси. Ми були пасивними свідками того, як утворювалась Більшівцівська та Дубовецька ТГ, нам не вдалось відстояти приєднання до нашої громади фінансово спроможного Бовшева та Задністрянського.
Асоціація міст України, з Івано-Франківським регіональним відділенням якої ми контактуємо, доводить, що тим громадам, які об’єдналися кілька років тому, їм зараз набагато легше.
Щодо мене особисто, то чи був я справді готовий успішно керувати громадою і чи готовий зараз?
Скажу одне: якби Господь допоміг мені стати головою Галича шість років тому, то це було б тільки на користь нинішній територіальній громаді. Бо за роки, що минули, вдалося б спільними зусиллями зробити багато справ у Галичі й тепер була б можливість одразу перемикнутися на села, на старостинські округи.
До того ж я уже мав би практичний досвіт роботи у владі, який зараз вкрай необхідний.
– Зрозуміло, що як міський голова Ви мусите дбати про місто. Та чи не залишаться поза увагою села?
– Наголошую, села не будуть почуватися забутою периферією. Та й старости не дадуть, щоб ми – міська рада – забували про сільську місцевість. За останні два місяці, наприклад, вдалося покращити освітлення сіл, над цим працюють спеціальні бригади.
Зі старостами ми пройшли цього року бойове хрещення у боротьбі з наслідками лютневих снігопадів. Я щиро дякую їм за те, що залучили на допомогу місцевих газдів, а також аграріїв, які мають свою техніку, і нехай не за день, але таки справились з прибиранням снігу.
Взагалі, ми домовились зі старостами, що у кожному окрузі має бути своя ініціативна група, об’єднана бажанням дбати про рідне село. Я кажу відверто: «Ви не чекайте, що прийде з Галича Кантор чи ще хтось з міськради й будуть робити те, що досі не робилося. Ви в першу чергу плануйте і робіть самі те, що можете робити. А ми будемо підтримувати та допомагати – фінансовими ресурсами, організаційними можливостями, експертним баченням розвитку населених пунктів.
Таким господарським методом ми спільно маємо робити все для того, щоб люди в селах відчули, що влада про них піклується. І життя буде покращуватись.
Зараз хочемо спорудити нове футбольне поле на стадіоні в урочищі «Вигін» у селі Залуква. Для цього виносимо на розгляд сесії питання про відведення земельної ділянки. Важливо, щоб участь в реалізації цього проєкту брали й мешканці села.
– Звісно, громадська активність багато значить. Але у громаді має бути сильна команда штатних працівників, які б відповідали за стан та розвиток ТГ…
– Тут хтось може сказати, що в теперішній міськраді таких штатних аж забагато. Та спробуймо проаналізувати. Зараз у структурі ради 114 штатних одиниць (це – працівники апарату міської ради, старости округів, діловоди та 30 осіб – спеціалісти юридично самостійних відділів). Для такої великої громади як Галицька – це не багато.
Якщо говорити суто про міську раду, то наведу порівняння: в 14 сільських радах було десь півсотні працівників, в міській раді – до двох десятків. Але зараз нам додалося багато нових функцій…
– Розкажіть про це докладніше.
– Раніше міська і сільські ради не утримували дитячі садки, навчально-виховні комплекси, не оплачували енергоносії (опалення) в усіх сферах. Це робила районна рада, маючи для того відповідні призначення.
Окрім того, ми залишили в себе всі структури районної ради. Мова йде про Центр дитячо-юнацької творчості (ЦДЮТ), Малу академію народних ремесел (МАНР), ДЮСШ (спортшколу), ІРЦ (інклюзивно-ресурсний центр для дітей з особливими освітніми потребами).
Також міська рада взяла у свою структуру ЦНАП, Територіальний центр. Окрім цього, в інфраструктурі громади маємо: в медицині – 5 амбулаторій, 17 ФАПів, 5 медпунктів тимчасового базування; в освіті – 6 дошкільних навчальних закладів, 3 – позашкільних, 9 загально-освітніх шкіл І-ІІІ ст. та 3 філії Галицького ліцею ім.Я.Осмомисла, 4 школи І-ІІ ступенів, 3 школи – І ступеню; у сфері культури– 14 бібліотек, 19 клубів та Галицьку дитячу музичну школу.
– Так, є чиновникам чим опікуватися. Вище Ви згадали про Центр дитячо-юнацької творчості. Скажіть, він так і не має свого єдиного приміщення?
– Завдяки сприянню народного депутата України Ігоря Фріса, який з минулого року почав активно працювати над цією проблемою, зараз для ЦДЮТ ремонтують приміщення колишнього пологового будинку. Цього року нам плече підставила депутат обласної ради Аріна Сивак. Маю надію, що консолідуючи кошти з різних джерел, цей проєкт вдасться швидко завершити.
– По спадковості від району територіальній громаді перейшов Галицький територіальний центр соціального обслуговування, що надає послуги одиноким малозабезпеченим людям. Що з ним зараз відбувається?
– Працює. Основний адміністративний офіс розташований у Галичі, а стаціонарне відділення, де люди перебувають – воно у Більшівцях. Ми також хочемо створити заклад такого спрямування у селі Блюдники. Там є приміщення, працюємо над тим, щоб провести ремонтні роботи.
– Зважаючи на обсяги роботи, якою займаєтесь, мабуть, маєте, Олеже Михайловичу, належну зарплату. Чи вистачає Вам її на життя?
– Заробітна плата – для мене на цій посаді не головне. У свій час я заробляв більше, ніж зараз. Але я про це не шкодую. Не треба думати тільки про матеріальне. Треба думати про моральне, про добробут жителів своєї громади. Щоправда, я втратив можливість мати вільний час для родини, для відпочинку, і це не можливо компенсувати жодними зарплатами.
– Зазвичай успіху у громадах швидше досягають ті голови, які вміють правильно визначити пріоритети та системно впроваджувати соціальні проєкти. Які у Вас пріоритети на найближчий період?
– Насамперед – дороги. І я б не перебільшив, якби сказав, що всі треба ремонтувати. А це кілька сотень кілометрів дорожнього полотна! Але ж ми повинні бути реалістами та враховувати наші фінансові можливості. Зробити багато доріг цього року не вдасться, але там, де це вкрай необхідно, ми будемо покращувати їх стан.
Докладаємо зусиль та фінансів, щоб завершити цього року будівництво очисних споруд у Галичі, в районі Корита. Цей проєкт включений у Програму «Велике будівництво». Шукаємо можливості завершення довгобудів – школи у Крилосі та спортзалу Мединського НВК.
Дуже хочу, щоб у старостинських округах було як можна більше можливостей для дозвілля дітей та молоді: дитячих майданчиків, відпочинкових зон. Ми над цим працюємо.
Щодо спорту взагалі, то депутати міськради прийняли «Комплексну цільову програму розвитку фізичної культури та спорту Галицької територіальної громади на 2021 рік». Її реалізація дозволить, зокрема, ширше залучати дітей, підлітків і молодь до регулярних занять фізичною культурою, розвивати різні види спорту, розбудовувати спортивну інфраструктуру, проводити різноманітні спортивно-масові заходи.
Зараз підійшли до створення Федерації футболу Галицької ТГ, будемо проводити першості серед команд старостинських округів.
Тепер про гуманітарне, духовне. Мусимо впорядкувати кладовища в усіх населених пунктах нашої великої громади. Зокрема, привести до ладу старе кладовище у Галичі. Бо це пам’ять про наших предків, це повага до нашого минулого. На жаль, охочих допомогти у цій справі, не багато. А тому просто боляче та соромно чути, що попри байдужість більшості в одному із сіл хтось вкрав на цвинтарі частину паркану та здав на металолом.
Знаєте, мені здається, що потрібно просити, а може й заставляти людей, щоб вони ставали та робили добрі справи для своєї громади.
Раніше я неодноразово намагався зі своїми людьми прибирати території чи встановлювати лавочки або дашки над дверима під’їздів. Але інші цього не цінували. Ми, на жаль, маємо велику байдужість більшості галичан до спільного добра. Проте усі хочуть, щоб для їх блага було все зроблено: щоб подвір’я було ідеально прибране, щоб ввечері було освітлене, щоб стояли красиві зручні лавочки… До речі, щоб і в хаті світло ніколи не пропадало, щоб була якісна вода. Але не кожний платить за прибирання та благоустрій територій, за блага цивілізації у помешканні.
На жаль, і підприємницькі структури не дбають про навколишнє середовище територій, на яких розташовані. Ось є у Галичі промислова зона. Там по вулиці Вітовського до кінця немає освітлення. Нема благоустрою. Нема їдальні для працівників, хоча за різними оцінками у тій локації працює до тисячі людей.
Переконаний, що ми всі мусимо докладати зусиль, щоб наша мала батьківщина набувала європейського вигляду.
– Які проблеми у господарці самого Галича Вас найбільше турбують?
– У нас просто катастрофічна ситуація з житлово-комунальною службою. Йдеться про КП «Галичводоканал», який надає послуги з водопостачання, водовідведення та ЖКГ. Управлінці постійно підводять мене до того, що треба підняти тарифи – до економічно обґрунтованих. Згідний, має бути саме так. Але чи це єдиний шлях до ефективної роботи підприємства, якщо воно не справляється з питаннями оплати за послуги навіть за нинішніми тарифами? Тому шукаємо інші шляхи для розвитку даного підприємства.
– Амбітні керівники зазвичай кажуть: «Не давайте мені порад – що і як роботи. Дайте грошей і я все зроблю». Так ось, які бюджетні можливості має Галицька ТГ, на що в основному спрямовує цьогорічний кошторис і чи маєте бюджет розвитку?
– Загальний та спеціальний фонд бюджету (тобто разом із освітньою субвенцією, яку дає держава) складає 173 млн.грн. Суто міський бюджет – 78 млн.500 грн. Якщо відняти кошти на обов’язкові виплати (зарплати та енергоносії), то, на жаль, на розвиток залишається дуже мало.
Тому з перших днів нашої роботи ми активно взялися працювати над наповненням бюджету, над пошуком додаткових джерел надходжень. У нас велика площа сільськогосподарських земель, тут працюють потужні агрофірми – “КонтіненталФармерз Груп”, “Гудвеллі”, “Оскар-Агро”, а також дрібні фермери. Налагоджуємо з ними більш тісну співпрацю, робимо повний облік усіх земель громади, хочемо відрегулювати ставки земельних податків, які б влаштовували обидві сторони.
Розуміємо, що в період пандемії, в умовах економічної кризи, мають бути компромісні рішення – щоб бізнес працював і громада мала ресурси для свого розвитку.
Переконаний, немає проблем, які неможливо вирішити. Є небажання або некомпетентність щодо їх вирішення. У компетентності своєї команди я впевнений на 100 відсотків. Тому твердо знаю, що все у нас вийде!
Інтерв’ю вела Марія Палюга.
Фото Романа Сернецького.
Читайте також:
Відеоанонс: Галицький голова Олег Кантор – 100 днів у владі (ВІДЕО)
Галицька громада обрала старост округів (СПИСОК)
Ваш гороскоп на тиждень 22 – 28 березня
Приєднуйтесь до нас у Facebook, Instagram, Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
