Останнім часом ситуацію на ринку праці Прикарпаття ще більше ускладнив карантин. Підтримки потребують навіть найбільш успішні до початку пандемії працівники та роботодавці, пише ПІК.
- Що пропонує за таких умов служба зайнятості?
- Кому надає допомогу по частковому безробіттю?
- Як треба працювати на Франківщині, щоб мати 20 тисяч гривень зарплати?
- Про що має пам’ятати роботодавець, щоб не втратити бізнес?
Ці та супутні питання журналіст ПІК піднімає у розмові з директором Івано-Франківського обласного центру зайнятості Василем Цимбалюком.
– Василю Дмитровичу, пропоную розпочати нашу розмову з прагматичних речей. Кому і чим ваша служба готова допомогти у цей скрутний період?
– Заради справедливості зазначу, що реальні кроки на підтримку людей зробив насамперед уряд. Зі стабілізаційного фонду виділені значні кошти на допомогу по безробіттю. Запроваджена низка законодавчих змін, які значно спростили умови реєстрації безробітних в службі зайнятості та прискорили отримання допомоги по безробіттю. Ми при цьому забезпечили людям можливість подавати заяви до служби зайнятості дистанційно, не виходячи з дому. Людина може скористатися електронною поштою нашого центру або онлайн-порталом державних послуг «Дія».
Тепер про грошовий розмір допомоги по безробіттю на період дії карантину та протягом 30 днів після його завершення: сума збільшилась з 650 гривень до 1000 гривень.
Окрім цього, тепер допомога призначається з першого дня, як тільки заявник набуває статусу безробітного. Навіть якщо він звільнився під час карантину за власним бажанням (до карантину допомога таким особам виплачувалася з 91 дня набуття статусу).
– Чи працює, запроваджений на час карантину, механізм підтримки малого і середнього бізнесу?
– На Прикарпатті уже 1017 підприємств цього сектору економіки подали до Івано-Франківської обласної служби зайнятості документи на отримання допомоги по частковому безробіттю. Принагідно зазначу, що наш центр іде другим в Україні за кількістю роботодавців, які скористалися цією послугою.
Наша робоча група прийняла більше тисячі позитивних рішень. Це означає, що компенсацію зарплати отримає 7 тисяч працівників. На даний час вже профінансовано понад 10 мільйонів гривень.
– Як відомо із відкритих джерел, підтримка передбачена і для фізичних осіб-підприємців…
– Так, для цього внесені відповідні зміни в законодавство. Допомога, на період зупинення (скорочення) діяльності та впродовж 30 календарних днів після завершення карантину, встановлюється за кожну годину скорочення діяльності та із розрахунку двох третин від бази нарахування ЄВ, але не більше мінімальної заробітної плати -4723 грн на місяць.
Зазначу також, що з цієї допомоги не сплачується податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
– Чи правда, що останнім часом на Прикарпатті значно зросла кількість зареєстрованих безробітних?
– Правда, зросла вдвоє. В основному за рахунок краян, які через пандемію коронавірусу повернулися з-за кордону. Вони одразу звернулися у службу зайнятості. Таким чином у період з 12 березня (початок карантину) по 31 травня цього року, статус безробітного отримали 8,7 тисячі осіб, що у два рази більше, ніж за аналогічний період минулого року. Загалом маємо в області 21,8 тисячі людей зі статусом безробітних. Середній розмір допомоги по безробіттю у травні становив 3,4 тисячі гривень. Це на 679 гривень більше, ніж у травні торік.
– А що у вас в кейсі вакансій?
– На жаль, пропозицій в два рази менше, ніж до карантину. Якщо за місяць «до» актуальними були 1600- 1700 вакансій, то зараз 840. Попри те, як завжди є попит на працівників у промисловості та будівництві, сфері торгівлі та надання послуг, охорони здоров’я, логістики та забезпечення правопорядку.
– Пане Василю, уявімо собі, що особисто до вас звернувся молодий чоловік без професійного досвіду та запитав, куди йому у Франківську податися, щоб добре заробляти? Що ви йому порадили б?
– Попрацювати у будівництві. Роботодавці у цій сфері сьогодні готові навіть некваліфікованим працівникам платити від 12 тисяч гривень в місяць. З часом – у межах 20 тисяч. Йдеться про бетонярів, мулярів, штукатурів, дорожніх робітників…
Зараз ми маємо інформацію з будівельної компанії МЖК-24, де місячна заробітна плата зварювальників, електрогазозварювальників, стропальщиків, мулярів, штукатурів перевищує 20 тисяч гривень. До того ж компанія пропонує своїм будівельникам сприятливі умови щодо придбання житла в кредит.
– Але за такі зарплати й працювати треба «як в Польщі»: без традиційних у нас запізнень, перекурів, кави…
– Ви підняли актуальне питання, яке має, так би мовити, дві сторони медалі. Перша: якби українці працювали у своїй країні з такою самовіддачею, як вони працюють за кордоном, то й рівень зарплати тут був би вищим. Але ж в себе вдома ми чомусь замовчуємо питання продуктивності праці. А вона за кордоном значно вища, у тому числі в наших заробітчан.
Другий бік медалі – питання до вітчизняних роботодавців стосовно рівня зарплати найманих працівників. Саме цей аспект провокує міграцію, що своєю чергою створює несприятливі умови для розвитку бізнесу на Прикарпатті – немає кому працювати.
Так ось, я на конкретних прикладах переконався: той роботодавець, який хоче зберегти і розвинути свій бізнес, він розуміє, що має добре платити своїм працівникам, навіть якщо сам наразі матиме менше, ніж раніше.
– Як це менше? Людська психологія до цього не готова.
– Умови ринку підготують. Скажімо, десять років тому роботодавець у пекарській чи кондитерській галузях мав зі свого бізнесу 50 % чистого прибутку. Він був добрим для людей – непогано платив. Але з того часу на цьому ринку розгорнулася жорстка конкуренція. Замість десятьох пекарень в районі вже є в кілька разів більше, а ринок збуту той самий. Однак, роботодавець і тепер хоче «витягти» зі свого підприємництва 50% прибутку. І щоб це вдалося, мабуть, недостатньо платить людям. Скажімо, водій однієї пекарні отримує 15 тисяч гривень в місяць, а другої, що в 10 км – тільки 7-8 тисяч. Чому?
– Може на цьому підприємстві геть слабка економіка і просто нема з чого платити?
– Якщо немає економіки, немає розвитку, якщо власник слабкий менеджер, то чому мають страждати від цього добросовісні працівники? А таких, до речі, не так вже й багато.
– Напевно й на обліку у центрі зайнятості таких мало?
– Так. На жаль, значний відсоток безробітних й не мають бажання працювати. Їх влаштовує статус, який гарантує, нехай невелику, допомогу.
Але люди нарешті мають зрозуміти, що центр зайнятості – це установа, яка допомагає знайти роботу, а не просто нараховує грошову допомогу по безробіттю.
– Як довго людина може отримувати допомогу по безробттю?
– Декому здається, що завжди. Насправді ж, у кращому випадку, один рік. Виплати на термін до 360 днів передбачені особам, які були звільнені за скороченням штату. Працівники, які звільнилися за власним бажанням або за згодою сторін, мають право на допомогу по безробіттю впродовж 270 днів. Щобільше, коли особи, які втратила роботу, реєструються у центрі зайнятості, ми в основному пропонуємо їй можливість працевлаштування – у нас є банк вакансій. Якщо, при наявності слушних пропозицій, людина двічі відмовляється влаштовуватись за нашим направленням на роботу, вона втрачає статус безробітної.
– Тобто постає перед необхідністю все ж таки працювати…
– Так, бо світ не придумав нічого кращого для людини, яка хоче бути корисною для себе, для своєї родини, для рідної України.
– Поділяємо вашу думку та зміст напису, який привертає увагу в офісі служби зайнятості: «Живи та працюй в Україні». Щоправда, треба аби рідна держава цього дуже хотіла.
– Саме так. Дякую ПІК за цю розмову для людей.
Інтерв’ю вела Марія Палюга.
Читайте також:
Скромні мери Прикарпаття заробили понад 5 млн 630 тисяч гривень офіційної зарплати
Протест допоміг: роботу спортивних залів та фітнес-центрів дозволили
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
