Івано-Франківськ
23.94
USD: 27.93
EUR: 32.85

Коронавірус заганяє Прикарпаття в «червону зону»: як з неї вибиратися?

Відомий професор медицини Любомир Малофій називає речі своїми іменами.

На початку пандемії, коли на Франківщині за добу лабораторно підтверджувалось до 10 інфікованих коронавірусом, люди жахились. А влада кожного робочого дня проводила брифінги для журналістів, щоб донести до прикарпатців причини поширення небаченої раніше інфекції та способи запобігання епідемії.

З початку серпня 2020-го кожної доби статистика уже фіксує від 115 до 158 нових хворих. Однак інформаційних зібрань давно не відбувається. Як риба у воді мовчить санітарно-епідемологічна служба області, бо так їй спокійніше.

За таких умов важливо послухати,  як оцінюють ситуацію медики, які лікують хворих з COVID-19?

Сьогодні співрозмовником ПІК є Любомир Малофій – директор Івано-Франківського обласного фтизіопульмонологічного центру, професор, заслужений лікар України (на фото).

Дуже погано вчимося

Любомире Степановичу, що скажете прикарпатцям сьогодні, коли два райони області уже у найнебезпечнішій – червоній зоні карантину?

– Людям треба завжди казати правду. Є зростання захворюваності, треба казати: «Люди добрі, давайте заборонимо і відмовимося від весіль та гучних посиденьок. Давайте, коли приходимо в магазин, будемо, як раніше, вдягати маску та дотримуватись соціальної дистанції. Будемо їздити в автобусах так, як вимагається.

Ну, це прості, банальні речі. Але коли будемо їх дотримуватись, побачимо, що захворюваність зменшиться.

Нам треба вчитися жити в трохи іншому ключі, ніж до пандемії. На жаль, ми чомусь дуже погано вчимося. Люди вкрай безпечні. Але скажу відверто, що медичні працівники нашого центру, які постійно бачать, що таке хворіти на коронавірус, й в думках не допускають зневаги до карантинних заходів. Береженого Бог береже.

– Але ж не тільки населення нашого регіону про це забуває…

– На жаль. Недавно на центральних каналах телебачення підняли тему, чому так різко зросла кількість хворих на коронавірус у Києві. Виявилося, що напередодні було гучне весілля – осіб на 150-200. Через певний час четверта частина гостей опинилися на лікарняних ліжках – з ковідом.

– Любомире Степановичу, на вчора у Києві зафіксували за добу 232 нових хворих. Кажуть, що для столиці з населенням майже 3 мільйони людей – це багато, це антирекорд. Але ж в Івано-Франківській області, де 1,3 млн населення, на сьогодні 158 нових випадків коронавірусного захворювання,  тоді як у вівторок було 128. Тобто, арифметично ситуація у нас небезпечніша, ніж у Києві.

Ще один приклад. Минулого тижня довелося побувати в Одесі. Там не видно людей в масках ні на вокзалі, ні на вулицях, ні в магазинах. А тим більше на пляжах, де народу – наче пінгвінів в Антарктиці. Однак на Одещині з початку пандемії захворіли на коронавірус 4964 осіби, а на Прикарпатті 6626 (станом на 15 серпня). Який фактор підганяє наші показники?

– Можливо, чинник міграції з Європи, в країнах якої, за інформацією ВООЗ, почалася друга хвиля епідемії коронавірусу. Раніше на кордонах були посилені карантинні заходи, тепер вони надзвичайно послаблені, зокрема, з Польщею. Наші люди, як ми уже говорили, не дотримуються жодних карантинних правил, звідси маємо те, що маємо.

– Скільки хворих за час пандемії пройшло через Івано-Франківський обласний фтизіопульмонологічний центр, яким ви керуєте?

– Станом на 1 серпня у нас пролікувалися більш як 400 пацієнтів.

– Це багато чи мало?

– Якщо зважити, що надворі – літо, тобто сезон, коли з пневмоніями раніше було за місяць в межах 10 хворих, то 400 за декілька місяців – це багато. Тим більше, що ми говоримо про статистику тільки по нашій лікарні. Але ж досить багато хворих в районних лікарнях області, в міських клініках, які займаються лікуванням ковідних пневмоній і не ковідних.

– Сумне запитання, із 400 інфікованих COVID-19, скількох не вдалося врятувати?

– На жаль, маємо 11 летальних випадків. Половина із них були з непідтвердженим діагнозом. Тобто, клініка показувала, що у людини є вірусна пневмонія, рентген – підтверджував, важкість стану – також, а ПЛР-дослідження – ні.

– То на яке дослідження має покладатися людина, яка вболіває за своє здоров’я?

– Не тільки на експрес-тести та ПЛР-дослідження. ПЛР вчасно треба робити на початку захворювання, шляхом забору мазка з зіва (із горла). А коли початковий період вже пройшов, дальше треба робити імуноферментний аналіз, тобто здавати кров на ІФА.

До слова, ПЛР-дослідження потрібно робити на “первинці”. Якщо результат позитивний, сімейний лікар направляє хворого до нас. Ми його лікуємо, а після лікування робимо повторне дослідження, щоб переконатися в результаті.

Скільки коштує вилікуватись від коронавірусу

– На початку епідемії були офіційні заяви, що лікування від коронавірусу в Україні – безкоштовне. Тобто, його фінансує держава. Останнім часом в соцмережах чимало дописів про те, що хворим доводиться платити за лікування з власної кишені. Таке буває?

– Може бути. Тому що є протоколи лікування, якими передбачено застосування певних препаратів. Але ж вірус мутує, а кожний організм – це індивідуальна система, яка сприймає чи не сприймає ті чи інші препарати. Тобто їх ефект може бути різним.

Ліки можуть давати потрібний ефект, а можуть і не діяти на збудник хвороби належним чином. Купувати ж інший препарат, не передбачений державним протоколом, ми не маємо права. Але якщо бачимо, що лікування людини не дає позитивної динаміки, мусимо рекомендувати їй купувати інші препарати уже своїм коштом.

– Чи ведете підрахунки, скільки коштує вилікуватися від коронавірусної хвороби? Можливо, існує норматив?

– Нормативу немає, але ми проводили обрахунки – в середньому виходить 25 тисяч гривень.

– Як заявляв раніше головний державний санітарний лікар Віктор Ляшко, президент України пообіцяв виплатити вітчизняним вченим щонайменше мільйон доларів за винайдення вакцини чи ліків проти коронавірусу. Ваше професорське передбачення – як скоро їх винайдуть?

– Прогнози взагалі невдячна справа, а тим більше у цьому випадку. Адже вчений світ схиляється до думки, що це не природній, це штучно створений вірус, який постійно мутує. Якби це була не мутована, жива субстанція, легше було б знайти протидію, але коли вірус постійно змінюється, то найти ліки дуже складно.

– Продовжується полеміка, хто зробив цю «біологічну зброю» – Америка чи Китай?

– З’ясуванням мають займатися спецслужби, а не медики. Але ситуація з коронавірусом показала, що не може одна держава відмежуватися від інших і залишитись у небезпеці.

Однак люди, які правлять світом та й пересічні громадяни, втратили здоровий глузд, бо відійшли від Бога. Їм здається, що усім керують гроші та влада, людські цінності змінилися в гірший бік, немає свідомості та моралі.

До слова, про великі гроші

– У Фонд боротьби з коронавірусом та його наслідками в Україні заклали 64,7 мільярда гривень. Ваш медичний заклад відчув на собі ці фінансові можливості держави?

– На жаль, ні. З телевізійних джерел знаю, що з цієї суми суто на медицину пішло 16 мільярдів, частина – на Національну гвардію, ще кудись, а 35 мільярдів – на дороги. Мовляв, ми ж не можемо везти хворих до лікарні поганими дорогами. Але нових хороших наразі не бачимо.

Щодо медичного обладнання, то за період пандемії ми по лінії держави ще нічого не отримали. Допомагали нам бізнесмени, меценати. Благодійний фонд Ріната Ахметова надав обласному фтизіопульмонологічному центру два нових ШВЛ-апарати, «Надвірнанафтогаз» – біля десяти приліжкових моніторів та пересувний УЗД-апарат. Від держави отримали тільки засоби захисту для медиків і наразі все.

До слова, крайній раз з державного постачання ми прийняли обладнання у 2009 році, коли в Україні була епідемія так званого свинячого грипу.
Вважаю, що й зараз треба трохи забути за бруківку, десь за дороги, за “яхти-пароходи” та підтримати українську медицину, бо якщо не буде здоров’я – не буде нічого. Не буде розвиватися економіка, якщо не буде здорового працівника. Треба про це думати.

– А Ви, зараз чи раніше, зустрічали багато у профільному міністерстві людей, які саме про це думають?

– Таких не бачив.

– А якби Ви пішли на роботу в міністерство – як авторитетна особистість, заслужений лікар України, професор медицини, практик…

– Не хочу виглядати скептиком, але мені здається, що фахівці, які більше знають і вміють, там не потрібні.

Кисень – то життя.  В цьому цінність ШВЛ

– Любомире Степановичу, як ставитися до коментарів, в яких гуляють думки, що при лікуванні коронавірусної хвороби застосування ШВЛ тільки погіршує стан хворого?

– Це можуть говорити люди, які далекі від медицини. Сам апарат штучної вентиляції легень якраз є для того, щоб наситити організм киснем. І чи інтенсивна, чи поміркована киснева терапія – вона дає недужим змогу виліковуватися. За останніми оцінками МОЗ киснева терапія показана 93% пацієнтів.

Загалом лікування ковідних пневмоній має кілька складових.

– Якщо коротко, то які?

– Зокрема, це антибіотикотерапія, застосування противірусних препаратів, і навіть режим хворого є лікувальним засобом. Але особливим чинником одужання у цьому ланцюгу є саме киснева терапія! Роль відіграє й те, на якій стадії розпочате лікування – на легкій, середній чи важкій?

При легкій формі специфічного лікування практично не потрібно. Там профілактичне лікування і вітамінотерапія, особливо вітамін С, препарати цинку, велика кількість пиття… І, звичайно, людина має бути на самоізоляції, бо навіть якщо інфікований себе непогано почуває, він є небезпечним для тих, хто поруч.

Середня стадія захворювання – це коли вже появляється температура і може доходити до 38, починаються певні проблеми з диханням, а то й задуха. Це сигналізує, що треба негайно звертатися до лікаря.

А важка форма недуги, це вже коли людина самостійно дихати не може, бо знижується насиченість крові та всього організму киснем, тому треба застосовувати ШВЛ та інтенсивну терапію.

Всі ж знають, що коронавірус ще ніхто не дослідив і невідомо, коли він буде досліджений. Ніхто не знає, які можуть бути віддалені ускладнення після перенесеної хвороби, адже людина пережила кисневе голодування. Є питання, як на це може відреагувати, скажімо, головний мозок, психіка.

– Як зараз справи безпосередньо з забезпеченням Вашого медзакладу киснем?

– Це серйозна всеукраїнська проблема. Недавно я мав виступ на цю тему в обласній раді. Наші депутати підготували звернення до органів центральної влади України про те, що потрібно стратегічно взятися за розв’язання цієї проблеми.

Звичайно, треба думати, щоб в Івано-Франківській області була своя киснева станція, бо везти кисень зі Львова це й довго, і дорого. На жаль, в Україні лише кілька виробників кисню. Створити нові потужності – не просто, адже йдеться про справу з високою небезпекою, і мати «заводик» в кожній області – це, скоріш, тільки мрія. Але додаткові джерела треба створювати.

У нас в клініці зараз потрібно монтувати нові кисневі лінії, оскільки нинішніх 7-ми недостатньо, так показало життя. Враховуючи те, що коронавірус не відступає, треба мати бодай 30 кисневих точок. Днями повинні приїхати спеціалісти з цього питання, будемо обговорювати практичні моменти.

До речі, коли ми монтували наявні сьогодні лінії, галузеве керівництво дивилося на це з певним сарказмом – що ми таке чудимо-творимо, для чого ми вводимо посади анестезіологів, для чого нам палати інтенсивної терапії й таке інше. Але наше професійне передчуття спрацювало в потрібному напрямку. Інакше зараз пацієнтам було б дуже сутужно.

Закриті кордони спонукають думати

– Любомире Степановичу, якщо коронавірус і далі буде поширюватись, чи вистачить у вашому центрі місць для хворих?

– Ліжкового фонду вистачить, вистачило б лікарів. Бо недолуга медична реформа і в цьому питанні наробила шкоди. Вона заставила скоротити з березня людей, а тепер ми шукаємо фахівців.

Так, люди були скорочені в кадровий резерв. Тобто протягом року, якщо буде необхідність в медпрацівниках, ми маємо пропонувати їм роботу в першу чергу. На жаль, жодна людина не забажала повернутися. Прийшли молоді спеціалісти після навчальних закладів. Але з десяти вже залишилися двоє.

А потрібні не тільки лікарі високої кваліфікації. Треба, щоб були медсестри та санітарки, бо ж має бути догляд за хворими. Треба робити ін’єкції та процедури, і крапельниці ставити, і ліки роздати… Всюди потрібні медсестрички, той середній медичний персонал, без якого лікарня буде мертва і пуста.

Сподіваюсь, що коронавірус дечому навчив наших державних діячів, чиновників, так званих реформаторів, від яких залежить стан медичного обслуговування в Україні. Бо кордони для всіх закриті, Куршавель для наших великих закрили, в Америку лікуватися теж не полетиш, де тебе носили на руках, бо розкидав гроші направо і наліво… Тепер лікуйся у себе в Україні і думай, як зробити кращою вітчизняну медицину.

Розмову вела Марія Палюга.

Перегляньте та читайте також:

Не готові до пом’якшення карантину Прикарпаття та ще п’ять областей і Київ (ІНФОГРАФІКА)

Приєднуйтесь до нас у FacebookInstagramYoutube та  Telegram

Коментарі

0

Коментарів ще немає

Залишити відповідь

Ваш email не буде опублікований. Обов’язкові поля позначені зірочкою (*)

Поле має бути заповнене
Поле має бути заповнене
© 2020 Всі права захищено