Івано-Франківськ
23.95
USD: 27.93
EUR: 32.85

Ремонт доріг на Прикарпатті: 15 мільйонів на один кілометр – це багато, чи мало?

Сьогодні поговоримо про дороги державного значення, мережа яких в Івано-Франківській області нараховує 1010 кілометрів.

Ремонт доріг державного значення став на Прикарпатті доброю прикметою часу. До 2015 року приблизно 90 % з них були зруйновані. Зараз маємо картину майже з точністю до навпаки: 80 відсотків автошляхів відновлені. Учасники дорожнього руху цей поступ бачать і позитивно оцінюють.

Водночас, спробувавши кращого, люди ставлять амбітні запитання.

  • Чому наші, якісно відремонтовані дороги, все ж не такі, як у Німеччині чи Польщі?
  • Коли будемо будувати нові автошляхи?
  • Чи «знайдемо» для цього відповідні кошти?

Сьогодні широке коло питань дорожньої тематики – у розмові журналіста ПІК з Василем Буджаком, начальником Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області.

– Василю Степановичу, є така мудра думка: «Всі дороги ведуть додому». І в цьому сенсі Ви заслуговуєте або похвалу, або критику, – залежно від того, якою дорогою людина добирається до рідного двору…

– Мабуть, що так. Та я схильний говорити про дороги насамперед як про складову народного господарства України, від якої залежить її економічний ріст і добробут наших громадян.

Восени 2015 року ми розпочали реалізацію проєкту «Відновлення доріг Карпатського єврорегіону». Зараз якраз підходимо до п’ятирічного рубежу.

І якщо п’ять років тому ми мали у доброму стані приблизно 10% доріг, а 90% в поганому, то сьогодні 80% – вже в доброму стані. Найбільше уваги потребують дороги територіального значення, це наше першочергове завдання на наступний рік. І чітко бачу, що на кінець 2021 року ми зможемо говорити, що 100-відсотково державні дороги на Прикарпатті – відновлені.

– Скільки коштів виділила держава цього року на дорожню галузь Прикарпаття? Доводилось чути, що сума – астрономічна.

– Сума є найбільшою за всі попередні роки, і у два рази більшою, ніж у 2019 році. Вона складає 2 мільярди 116 мільйонів 766 гривень.

У тому числі на будівництво – 62 мільйони, на капітальний ремонт – 195 мільйонів, поточний та середній ремонт – 1 мільярд 620 гривень, і на поточний дрібний ремонт та експлуатаційне утримання доріг – 239 мільйонів.

– Це обласна служба автомобільних доріг так добре працює, що їй виділяють все більші й більші кошти, як ефективному замовнику; чи Ви вмієте домовлятися; чи певним чином сприяє області прем’єр-міністр, який вболіває за Франківщину?

– Покращення фінансування дорожньої галузі – це є державна політика, це є складова національної програми «Велике будівництво», в рамках якої усі області отримали на державні дороги значно більші кошти, ніж раніше. Масштаби робіт – очевидні.  Зокрема, завдяки тому, що маємо фаховий підхід до справи з боку Голови Укравтодору Олександра Кубракова.

– Два мільярди 116 мільйонів гривень на ремонт доріг– звучить потужно. Але наскільки це багато з точки зору специфіки дорожнього господарства?

– Як я уже казав, в області маємо 1010 кілометрів державних доріг. Ми проводимо їх поточний середній ремонт зі зміцненням основи, і вартість такого відновлення коливається у межах 12 – 15 мільйонів гривень за кілометр. Арифметично виходить, що асигнування цього року мали б сягати 15 мільярдів.

– А чи не забагато 12 мільйонів на ремонт одного кілометра?

– Люди думають – половину вкрадуть. Така людська психологія – не знаючи суті питання, вибудовувати свої уявлення. У цьому контексті пригадаю наступне. Восени 2016 року виконувачем обов’язків Голови «Укравтодору» призначили відомого поляка Славоміра Новака, який до цього, так би мовити, ремонтував дороги в Польщі (як міністр був відповідальний за транспортну політику, модернізацію та будівництво доріг та автострад). І ці дороги на сьогодні є навіть кращі, ніж, скажімо, у Німеччині, бо вони новітні.

Так ось, пан Новак в Україні дивувався : «Як, ви за 15 мільйонів відновлюєте дороги?». На його думку, потрібно на один кілометр 30 мільйонів… євро!

А у нас хочуть, щоб ми відновили кілометр за мільйон, але щоб ця дорога виглядала так, як у Польщі або в Німеччині. Українці ж їздять туди, а коли повертаються – із захопленням розповідають, які чудові дороги бачили, їх освітлення, облаштовані узбіччя… Але ж люди не знають, стільки це коштує. Я вам назвав цифри у порівнянні.

– Василю Степанович, ремонт доріг – це все, за що відповідає Служба автомобільних доріг в Івано-Франківській області?

– Ні. Як і в усіх інших областях України, ми є структурним підрозділом Державного Агентства Автомобільних Доріг України «Укравтодор», і є балансоутримувачем доріг державного значення, які проходять територією області.

– Що стоїть за поняттям – балансоутримувач?

– Це експлуатаційне утримання доріг, обслуговування, ремонт… Тобто це є відповідальність за всю мережу доріг державного значення і мостів на них.

– За останні роки у напрямку “ремонт доріг” зроблено дійсно багато. Вже можемо виїхати з Івано-Франківська, скажімо, в напрямку Надвірної, а повернутись зі сторони Коломиї – і це абсолютно доброю дорогою. Невже підходить час, коли зможете скласти руки й спочивати на лаврах?

– В жодному разі. Є нові виклики. Існуюча мережа доріг неспроможна прийняти трафік – ту кількість автомобілів, які рухаються нашими дорогами. Окрім того, на добрих дорогах зростають швидкості, водії перевищують її, тож безпека руху стає питанням номер один. Треба думати, як убезпечувати пішоходів на цих дорогах. Треба будувати нові тротуари, виникає питання 100-відсоткого освітлення доріг, щоб у темряві водій не наражав на небезпеку себе та пішохода. Постає й питання велодоріжок, про що раніше ніхто навіть не думав.

Ще п’ять років тому я приїжджав до Ворохти чи в інші населені пункти, й місцеві керівники казали: «Відремонтуйте нам саму дорогу, щоб був проїзд, все побічне будемо робити самі». Тепер вже йде мова про тротуари, наземні та підземні переходи, про встановлення кільцевих розв’язок у місцях скупчення автомобілів, про встановлення світлофорів та бар’єрних огороджень на дорогах державного значення, і таке інше.

Треба працювати над проєктами реконструкції доріг. Адже проїжджаючи, скажімо, з Івано-Франківська до Закарпаття через Карпати, бачимо, що дорога Н-09 Мукачево-Львів задихається.

Тому там, де це можливо, треба робити додаткові смуги полоси, розширювати дороги, як в бік сторону гір, так і в бік сторону річки. В іншому випадку в Карпатах будуть неймовірні затори транспорту, якщо не йти на реконструкцію дороги. І не тільки цієї, а й інших.

– Які ще можете назвати до прикладу?

– Скажімо, М-12. Це є дорога Стрий – Знам’янка, 30 кілометрів якої проходить через Рогатинський район. Цією дорогою йде великий трафік зі всього центру України. І якби там провести реконструкцію, то вдалося б розвантажити Львів. Потужний трафік пішов би з Хмельницька на Тернопіль, Рогатин, Стрий, а далі – в Європу.

Потребує розширення дорога Н-10 Стрий – Мамалига в Долинському і Калуському районах. Нагальним є ремонт дороги Н-18 Івано-Франківськ –Тернопіль. Так само – Р-21 Долина – Хуст. Цього року Кабінет Міністрів виділив 50 млн грн на її ремонт.

Щоправда, на трасах є дуже багато ділянок, де розпочати розширення буде складно. Річ у тому, що частина земель вже приватизована і доведеться викуповувати. Але на багатьох трасах землі ще є державними, й ми будемо просити в Укравтодорі, щоб нам давали можливість розробляти проєктно-кошторисну документацію на реконструкцію там, де велика інтенсивність руху транспорту. Як-от на автодорозі Н-09 Мукачево – Львів у Карпатах. Бо це майбутнє. Рано чи пізно до цього прийдемо. Щиро кажучи, це питання вже навіть не сьогоднішнього, а вчорашнього дня.

– То чому не займалися ними вчора?

– Бо вчора нагально треба було відновити зруйноване, активно проводити ремонт доріг. А питання завтрашнього дня – це будівництво нових доріг, бо кількість транспорту зростає, економіка та бізнес, щоб ми не говорили, – розвиваються, будуються нові підприємства, тому наявна мережа автошляхів себе вичерпує. І якщо не будуть будуватися нові дороги, то не буде майбутнього.

– Але ж для будівництва мають бути суттєві фінансові ресурси…

– Фінанси, звичайно, це завжди болюча тема. І грошей ніколи не буває достатньо. Але навіть той фінансовий ресурс, який є в державі на ремонт доріг, якщо його правильно, раціонально використовувати, він дає свій ефект і результат.

Як на мене, то в цьому році коштів достатньо, що є заслугою керівництва держави – Президента, Прем’єр-міністра, Голови Укравтодору. Інша справа, що фізично не можна зробити більше, ніж це реально. Адже рік має свою кількість днів, а будівельно-ремонтний сезон, до того ж, значно звужений погодними умовами. Тому у проблематиці доріг я й раніше не ставив фінансове питання найголовнішим. Треба мати бодай мінімум, щоб розпочати роботи…

– Розв’язали «бій», а що далі?

– В процесі завжди можна вишукати ресурси, якщо цим займатися. Я пам’ятаю, як у 2015 році, поряд з використанням недостатніх державних коштів, ми активно залучали на ремонт доріг місцеві бюджети – співфінансування. Як долучались сільські та районні ради, як допомагала Івано-Франківська обласна рада, як ми працювали з Державним фондом регіонального розвитку, як народні депутати залучали можливості Фонду соціально-економічного розвитку.

Сьогодні є багато ОТГ, які мають певний фінансовий ресурс та вкладають їх у відновлення доріг, у тому числі – в частині безпеки руху. До прикладу, це Долинська ОТГ, новоутворена Івано-Франківська ОТГ, Гвіздецька та Делятинська ОТГ. Таким чином ми спільно приводимо до ладу нашу дорожню галузь.

– Ви згадували сьогодні про національну програму «Велике будівництво». Але ж будівництва не видно. Всюди ремонти.

– Дозвольте з вами не погодитись. Ми завершуємо будівництво мосту через річку Дністер у селі Сівка Войнилівська Калуського району (на фото). Це міст, який має велику передісторію довгобуду. Початок будівництва – 1993-й. З часом об’єкт був «заморожений» до 2008-го, після чого будівництво відновилося на два роки, але потім знову зупинилося, аж до 2019 року. Та сьогодні думаю, що наприкінці вересня ми запросимо вас на відкриття мосту, а точніше – на пуск руху по новому мосту.

– В Україні Франківщина має найбільше мостів. Більшість з них вже не витримують навантажень…

– Тому завершуємо капітальний ремонт мосту на дорозі Н-10 у селі Боднарів на Калушчині. Це складний об’єкт, 50% робіт уже виконали. До кінця року сподіваємось повністю відновити рух по мосту. Загалом за п’ять років відновили на Прикарпатті 8 мостів.

– А щодо ремонту доріг, то які проєкти доставили Вам цьогоріч професійне задоволення?

– Великим досягненням вважаю те, що ми завершили ремонт доріг державного значення у Верховинському районі. Здавалося б, – найвіддаленіший район, найважчий з точки зору рельєфу, з точки зору дорожньої геології, але робота зроблена.

На черзі – Надвірнянський район. Він стане другим районом Прикарпаття, де всі дороги державного значення будуть відновлені.

Продовжуємо ремонт доріг в Долинському, Косівському, Городенківському районах. Завершимо цього року таку віддалену дорогу як Р-62 Криворівня – Чернівці, вона проходить на межі Івано-Франківської та Чернівецької областей.

Я назвав лише частину робіт, їх значно більше. Підрядні організації працюють зараз цілодобово, щоб якнайшвидше завершити розпочате.

– Василю Степановичу, як людина фахова, далекоглядна, Ви звідки й куди будували б нову дорогу?

– Знаєте, хотілося б ось так (усміхається) – кинув рукою – і за маршрутом літака зробив дорогу із Франківська на Київ.

Але реально зараз треба хоча б поробити об’їзні дороги навколо населених пунктів. Таку стратегію я бачу. Наприклад, та ж дорога Н-09. Вона йде із Закарпаття, через Яремче, Надвірну, Богородчани, заходить в Івано-Франківськ, а далі – на Галич. Добре було б зробити так, щоб ця траса обходила Івано-Франківськ, а пройшла через Павлівку і вийшла десь аж за Ямницею.

Так само напрямок із Галича на Коломию. Важливо мати, як ми кажемо, північний об’їзд Івано-Франківська, – вийти перед Ямницею, в Тязеві, а далі – в районі Тисмениці. А вже з Тисмениці потрапити на дорогу Н-10, що веде на Коломию. Таким чином – розвантажити обласний центр, зробивши навколо нього кільцеву дорогу.

– У Служби автомобільних доріг в області вже є подібний проєкт об’їзду Болехова. Що з ним, до речі, відбувається?

– Будівництво розпочате, там має бути побудовано 7 кілометрів дороги, але нові нормативи нас трохи зупинили. Змінилися нормативи відстані від дороги до газопроводу високого тиску, який там проходить. І тепер треба будувати або захисну стіну, а це в рази збільшило б вартість проєкту, або посуватися з дорогою, але за проєктом вже побудовано три мости. Тобто, є питання, ними треба займатися, але крок за кроком і просунемося.

– Вище ви зауважили, що фінансовий ресурс не завжди буває головною проблемою дорожньої галузі. А що є складнішого?

– Дефіцит кадрів, при тому, що дорога – це не тільки полотно, по якому рухається автомобіль. Це цілий комплекс: це й узбіччя, це і кювет, це і захисна смуга, це і тротуар, це й освітлення, це й світлофори. І в кожному з цих напрямків роботи постає кадрове питання. Там, де його вдається вирішувати, маємо гарні дороги з інфраструктурою.

Хочу навести приклад нашого основного підрядника – компанію ПБС, яка працює за новітніми технологіями, використовує інноваційні підходи до роботи та найсучаснішу техніку. Зараз ПБС приводить до порядку дорогу Івано-Франківськ – Надвірна, протяжністю 27 кілометрів. Найближчими днями будемо приймати її в експлуатацію, і далі будемо намагатися, щоб усі 1010 кілометрів державних доріг на Франківщині були такими, як Івано-Франківськ – Надвірна.

– Щодо кадрового «голоду». Люди скажуть, та їдуть спеціалісти працювати за кордон, бо тут їм мало платять. А справді – скільки заробляють у нас фахівці-дорожники?

– Служба автомобільних доріг – це є державна установа, і оплата праці у нас відбувається згідно тарифів і призначень, які визначаються Кабінетом Міністрів. Ми – служба-замовник, утримувач. У нас працює небагато людей, і їхня зарплата така, як у середньому в державних установах.

А безпосередньо на дорогах працюють підрядники – це приватні підприємства.

Варто зауважити: якщо п’ять років тому основним підрядником на дорогах був облавтодор (акціонерна, але все ж таки державна установа), то тепер в цілому в Україні, у нас також, підрядниками стали приватні компанії. Так ось, зарплата у них – це комерційна таємниця, і я не знаю, якою вона є. Компанії конкурують на ринку, вони намагаються утримувати свого спеціаліста. Тому міркую так, що зарплати у них пристойні: кваліфікований спеціаліст отримує в межах 30 тисяч гривень.

До речі, приїхали на Прикарпаття багато спеціалістів-дорожників з інших регіонів, і найнялися на роботу в наших підрядних організаціях.  Мабуть, це теж опосередковано свідчить про належний рівень зарплати у підрядників.

– Це природньо, адже сьогодні потужні приватні підприємства мають у розпорядженні комп’ютеризовані, дороговартісні механізми та агрегати, і працювати на них мають висококваліфіковані фахівці з високою зарплатнею.

– Так. Скажімо, ресайклер, який робить основу дороги, він коштує орієнтовно один мільйон євро. І посадити на таку техніку робітника, який швидко виведе її з ладу, – цього собі ніхто не дозволить. Тому говоримо про спеціалістів, які вміють, можуть і хочуть якісно працювати. І при потребі додатково вчитися, щоб бути «на ти» з потужною сучасною технікою. Адже сьогодні, як то кажуть, навіть котки – це не ті котки, які ми знаємо з фільму «Ну погоді!».

– Тобто, тракторист з села сьогодні в підрядній компанії не пригодиться?

– Пригодиться, якщо має відповідні здібності та бажання себе перекваліфікувати. До речі, зараз працює багато спеціалістів у віці, які заставили себе повчитися і тепер задоволені своєю роботою.

 

– Василю Степановичу, зазвичай гарна дорога восени – викликає сльози весною, бо асфальт сходить разом зі снігом…

– Болюче питання. Наші зими – просто катастрофа. Якби температура опустилася нижче нуля і впродовж зими не поверталася в плюси! Але ж у нас за день буває два рази плюс і два рази мінус.

Той, хто хоча б поверхово вчив фізику у школі, той знає, що навіть метал руйнується від різкого перепаду температур, а ми хочемо, щоб бітум зимою не руйнувався. Тому дорога потребує великих коштів на експлуатаційне утримання.

Однак, на цю статтю витрат нам виділяють процентів 20 від потреби. Тому ці кошти тратяться не на приведення доріг до європейського стану, а щоб зимою забезпечити проїзд, провести розчистку.

Однак, на тих дорогах, які ми відновили з підсиленням основи, там вони міцні, надійні, не руйнуються, і ми не мали на них ямковості. Вважаю, що від такої практики, як латання ямок, років через два ми позбавимось повністю. Кошти, передбачені на експлуатаційне утримання, будемо спрямовувати на безпеку руху, на інфраструктуру, привабливість наших доріг.

Найближче майбутнє бачу за будівництвом та реконструкцією доріг і маю надію, що мені пощастить в тому напрямку попрацювати.

Інтерв’ю провела Марія Палюга.

Фото Роми Сернецького.

Читайте також:

На Прикарпатті ремонтують автошлях «Золоте кільце Карпат» (ВІДЕО)

АНОНС інтерв’ю з Василем Буджаком: за яких умов наші дороги будуть як в Польщі? (ВІДЕО)

Приєднуйтесь до нас  у FacebookInstagram , Youtube та  Telegram

Коментарі

0

Коментарів ще немає

Залишити відповідь

Ваш email не буде опублікований. Обов’язкові поля позначені зірочкою (*)

Поле має бути заповнене
Поле має бути заповнене
© 2020 Всі права захищено