Унікальні портрети — це вже тепер. А чому колишній вчитель зарубіжної літератури Віталій Дубенчук взявся за голку та як вишиває, дізнавалася журналістка ПІК.
— Я не вишиваю, а малюю голкою. Кожен хрестик, неначе мазок пензля. Мабуть тому й відрізняються мої історичні портрети від тих, які люди звикли бачити. Зріднився я з голкою, нитками і полотном ще з дитинства. Було це в рідному селі Захарівка, що на Кіровоградщині. Навчила мене вишивати світлої пам’яті бабуся Марфа Наскрипняк. Моя перша вишивка—це маленька серветка”, – щиро зізається пан Віталій.
Він додає, що далі вишивав різне, а кількадесят років тому, коли саме, не дуже й пригадує, зацікавився портретами (бо окрім вишивання, ще й малює).
“Портрети—це не просто відображення людини на папері чи полотні, а таїна творення. От людини вже багато років немає на цьому світі, а є її зображення, можна на нього подивитися, згадати. І при вишивці портрета для мене найголовніше очі. Вони—усьому основа. Сумні, проникливі, усміхнені, задумливі. Усе це треба передати олівцем чи нитками”, – розповідає Віталій Петрович.
— Що спонукало вас вишивати портрети визначних постатей української історії?
— А хто ми, що ми без історії? Хтось пише книги, хтось вивчає минувшину на високому науковому рівні, хтось її навіть зневажає, і цим самим спонукає задуматися чи щось чинити інших. А я—малюю історію голкою.
До вибору, кого зображатиму, підходжу скрупульозно. Багато читаю, роздумую, що зробила для України та чи інша людина. Тому, окрім гетьманів, у мене є портрети поетів, князів. Кожен герой мого портрета став ніби моїм другом, соратником, вчителем.
— Як створюєте схеми?
— У книгах та в Інтернеті шукаю кілька портретів, скажімо, гетьманів, аналізую їх, вибираю найкраще, наближаю до епохи. На портретах зображаю роки життя, написи, хто це. До речі, шрифт для цих вишитих написів—також авторський. А також вишиваю символи, які пов’язані з історичними постатями, скажімо, для гетьманів це їхні герби, клейноди, навіть особисті підписи.
Звертаю увагу на деталі одягу. Ретельно підбираю візерунок для обрамлення, аби він також відповідав епосі. Зробити усе це нелегко, бо для одного портрета використовую більше сотні кольорів та відтінків ниток. Підібрати їх нелегко. Вишиваю акрилом, бо ці нитки не тьмяніють, їх не їстиме міль.
— Скільки часу вишиваєте один потртрет?
— Колись це було 5-6 місяців. Бо дуже кропітка робота. Ось, наприклад портрет гетьмана Богдана Хмельницького має розміри 91 на 111 сантиметрів, у ньому 315 640 хрестиків. Портрет Івана Мазепи 92 на 106 сантиметрів і на ньому 293 090 хрестиків.
До речі, зараз одночасно вишиваю кілька портретів. Тому, аби завершити усі, треба більше року. Чому так роблю, бо працювати на створенням зображення однієї людини часом стає нудно, а вже кількох—це своєрідний діалог епох. Вишивати починаю по різному. На одному портреті від одягу, на іншому—від обличчя, ще на іншому — від написів чи символів.
— Унікальні портрети вишиваєте. Чи можете продавати ці роботи?
— Та ні, що ви! Кожен портрет це частинка моєї душі, що поєдналася із душами видатних людей. Можу робити виставки, нехай люди приходять дивляться, милуються, а якщо хтось хоче мати щось подібне, то нехай береться за голку.
Злата Леміш
Фото з архіву Віталія Дубенчука
Читайте також:
Художник з Обертина Антон Яцик написав портрет Аль Пачино
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
