На перший погляд вони непомітні, втім, мають своє історичне, архітектурне та подекуди сакральне значення для колишнього Станіславова, а нині – Івано-Франківська, розповідає ПІК.
Розташування
Розташована в східній частині міста, в межах колишнього Княгинина-Колонії, позаду скверу за кінотеатром «Космос». Починається від вул. Незалежності, а кінцями виходить на Залізничну та вулицю Марійки Підгірянки. Вулиця Т-подібна й має три кінці. При виникненні на початку XX століття вона мала Г-подібну конфіґурацію, починаючись там, де зараз і вливалася в Залізничну.
Початкова її частина проходила вздовж огорожі давнього жидівського цвинтаря.
В 1950-х рр. при побудові кінотеатру «Космос» цвинтар знесли, а перекладина літери «Г» одержала продовження в бік вулиці Марійки Підгірянки територією колишнього кладовища. Таким чином, вулиця стала Т-подібна.
Назви
Давня назва вулиці — ім. Королеви Софії. Виявляється була така вінценосна особа в польській історії. За німецької влади називалася вулиця Сусідня. При масовому перейменуванні вулиць радянською владою в 1945 році цю вулицю так й не перейменували, а лиш викинули свого «королева», і вулиця сталася просто імені Софії (як-не-як це слово означає «мудрість»).
Мабуть, у 1951 році, при відзначенні 80-річчя від дня народження Василя Стефаника, постало питання про вулицю на його честь. Тож вулиці Софії стала Стефаника.
Стефаник і Станіславів
Письменник Василь Стефаник бував у Станіславові, зокрема, в товариша по Коломийській гімназії Л.Бачинського, у свояка С.Даниловича (їхні дружини були сестрами). Крім вулиці, про яку наша розповідь, ім’я Стефаника має Набережна річки Бистриця-Солотвинська, яку вона одержала на честь 100-річного ювілею письменника, коли міська влада усвідомила, що мала вулиці В.Стефаника – це несолідно. Тоді ж педінститут, а нині – Прикарпатський національний університет, також одержав його ім’я. А на подвір’ї університету встановлено його пам’ятник.
Архітектура
Найбільша громадська споруда — лазня (№ 31), зведена 1963 року, але вже роками вона перебуває на нескінченій реконструкції, а сама будівля безліч разів була виставлена на аукціони. Поки безрезультатно.
Інші будинки, як і на сусідній вулиці Черемшини, є приватними садибами початку XX століття.
П.С.
Замість післямови пропонуємо вашій увазі ексклюзивні світлини з післявоєнної вулиці Стефаника з сімейного архіву краєзнавця, дослідника та засновника групи «Ретро Франківська» Ігоря Меніва:
Читайте також:
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
