Івано-Франківськ

Яремче 100 років тому: унікальні світлини та поштівки. Частина 1 (ФОТО)

З появою поліграфії у поєднанні з фото-справою, ще одними важливими джерелами історії на зламі тисячоліть стали листівки.

Листівки друкувалися великими накладами і вільно розповсюджувалися скрізь. Окрім естетичного задоволення, поштівки зберігали в своїй пам’яті частинку історії, пише ПІК.

Пропонуємо поглянути, якою було стародавнє Яремче у авторській рубриці краєзнавця Андрія Меніва. Оскільки світлин та поштівок, насправді, досить багато, ми вирішили розділити матеріал на декілька частин. Нині до Вашої уваги – перша:

1900 рік. Стара поштівка

1900

1902 рік. Водоспад Каплівець 

1902 1

1902 рік. Станіція колійова 

1902 1

1905 рік 

1905

1906 рік 

1906

1918 рік. Костел. 

1918

1923 рік 

1923

1923 рік. Колійовий міст

1923 1

1925 рік. Мости над Прутом 

1925 2

1925 рік 

1925

1925 рік. Скелі Довбуша 

1925 1

1927 рік 

1927

1929 рік 

1929 1

1930 рік 

1930 2

1930 3

1930 1

1930 4

1930 5

 

1935 рік

1935 1

1935 1

1938 рік 

1938

Довідково: 

Активне заселення Гуцульщини відбулося у княжу добу. Це відбилося в топонімах Яремчанщини — гора Маливо, потік Боярський (Дора), село Микуличин. Відомий львівський історик Петро Сіреджук у «Хронології найдавніших згадок міст і сіл Галицької Гуцульщини» наводить дату першої згадки за архівним документом с. Дора — 1618 рік, Ямна — 1618 рік і Яремче — 1787 рік.

Цікавою була символіка с. Дора XIX—XX ст., до складу якої тривалий час входило Яремче: постать лева, що крокує вліво (по-геральдичному). Лев зображений з піднятою лівою лапою.

Яремче вперше згадується 1787 року в так званій Йосифінській метриці — першому поземельному кадастрі Галичини — як присілок с. Дори. В присілку Яремче (1787) проживало 7 родин дорівчан: Петра Бойка, Івана Гнатіва, Федора Савчука, Миколи Стуса, Григора Стифурака, Григора Штифурака та Андруха Халашнюка.

В окреме село Яремча виділилася 1895 року після будівництва залізниці Делятин — Вороненко. 1894 року тут був побудований один з найбільших в Європі арковий залізничний міст з прогином 65 м у просвіті, розрахований інженерами Станіславом Косинським і Зигмундом Кулькою за теорією пружних арок на основі досліджень товариства австрійських інженерів у Відні.

Розквіт Яремчі як курортної місцевості розпочався 1894 року. До 1899 року було зведено п’ятдесят дерев’яних і мурованих вілл. В середньому будівництво однієї вілли коштувало 7 000 корон.

Бажання стати окремим населеним пунктом було велике. 25 серпня 1896 року створений туристичний клуб «Клуб Яремчанський», головою якого став радник Зонненвенд. Маркувалися стежки для прогулянок у гори, зроблено сходинки до водоспаду Пробій, визначено місця для риболовлі. «Клуб Яремчанський» робив усе, щоб привабити відпочивальників і нарешті відділити Яремче від Дори.

Під час літнього сезону відкрито поштову контору. В 1899 році видавець Леон Забалевич організував випуск газети «Яремче», яка виходила раз на тиждень і тільки в відпочинковий сезон. В 1902 році станіславський фотограф Артиховський у своїх двох віллах відкрив фотосалони. Він також продавав листівки з видами Яремча.

Попри те, що Яремча все ще не була відділена від Дори, в 1900 році відбулися перші вибори «літнього» війта. Ним став депутат міської ради Станіславова, відставний радник крайового суду, українець Владислав Луцький. Місцеві газети в 1902 році писали, що Яремче розвивається завдяки Луцькому, котрий не шкодує сил для піднесення його розвитку. Завдяки йому збудовані павільйони для відпочинку, проведено серпантинну дорогу до печер Довбуша, відведено 250 моргів державного лісу.

Останні п’ятнадцять років свого життя Луцький присвятив розвитку Яремче, де і був в 1911 році похований на міському кладовищі. Могила і хрест збереглися до наших днів.

Читайте також: 

Підписуйтесь на нашу сторінку у FacebookInstagram , Youtube та Telegram

Читайте нас у тг






Коментарі

0

Коментарів ще немає

© 2020 Всі права захищено