Зниження ціни на газ в Україні. Ринкову ціну на газ для населення запровадили урядовою постановою з 1 серпня 2020 року. До цього держава регулювала ціни на газ через механізм PSO (Public service obligations). Обов’язки постачати газ населенню за регульованою ціною були покладені на державний “Нафтогаз”.
З 1 серпня “Нафтогаз” став лише одним із багатьох постачальників на ринку газу для побутових споживачів, на якому від початку він мав лише 2%.
Теоретично, будь-який споживач міг укласти контракт з “Нафтогазом” і, наприклад, і взимку отримувати газ за річним тарифом у 4,73 грн за куб, який компанія пропонувала на початку осені. Або ж знайти собі ще більш вигідного постачальника. Проте мало хто зробив це, попри те, що ціни на газ почали зростати ще на початку осені. Більшість залишилися зі старими постачальниками – місцевими газзбутами – і стикнулися із зимовою ціною, яка подекуди перевищила 10 грн за куб, пише ВВС.
Так само постановою уряд може повернутися до регулювання цін на газ для населення. Доручення про розробку такої постанови вже отримали кілька міністерств.
“Нафтогаз” в свою чергу заявив, що готовий постачати газ населенню по 6,99 грн за куб в рамках місячного тарифу, і стати постачальником “останньої надії”, якщо інші постачальники газу не зможуть забезпечити споживачів за визначеною урядом ціною. Там називають рішення уряду про повернення до регулювання цін на газ “вимушеним кроком, викликаним потужною протидією приватних постачальників розвитку ринку газу та переходу споживачів до нових постачальників газу”.
Ручний режим для цін на газ діятиме, як заявив прем’єр, лише “на період карантинних обмежень або до кінця опалювального сезону”. Тож очевидно, що яким би не було остаточне рішення уряду щодо цін на газ, воно буде лише тимчасовим, а далі до проблем на ринку газу доведеться повернутися знову.
Проте ціни на газ для населення, що були нижче ринкових, завжди означали, що за них все одно хтось платить.
Спочатку різниця в ціні покривалася політичними поступками Росії та збитками “Нафтогазу”. Ця різниця формувала десятки мільярдів прихованого дефіциту бюджету. Саме тому на встановленні ринкових цін на газ роками наполягав МВФ та інші міжнародні кредитори.
Згодом різницю стали покривати субсидіями на комунальні послуги: Нафтогаз став прибутковим, а дефіцит – цілком відритим. Але він фінансується також з бюджету, коштом усіх платників податків.
Уряд анонсує зниження ціни на газ на 30% з лютого – з нинішніх майже 10 до 6,99 грн за куб. Проте, наприклад у перший день цього тижня ціна газу на європейських газових хабах зросла на 10% лише за один день – до 384 доларів за тисячу кубів. Навіть якщо не враховувати вартість доставки, це значно більше, ніж визначена урядом лютнева ціна для українців.
Це означає, що компанії-імпортери будуть змушені продавати газ у збиток (якщо, звісно, не законтрактували газ завчасно) або піти з нього. Компанії, що видобувають газ, також постануть перед вибором, чи продавати його за ціною, нижчою за імпортний паритет.
Нафтогаз, очевидно, кілька місяців “потягне” ціну у 6,99 за рахунок продажу газу зі сховищ, закупленого за нижчими, літніми цінами та газу внутрішнього видобутку. Але це означає, що він отримає менше коштів на розбудову того ж видобутку.
Прибутки компанії також, очевидно, зменшаться. При цьому “Нафтогаз” є одним із найбільших донорів бюджету. Надходження від підприємств Групи “Нафтогаз” склали понад 13% загальних доходів державного бюджету у січні-грудні 2020 року і становили 145 млрд грн.
Для порівняння: на Фонд боротьби із Covid-19 минулого року було виділено 80 млрд грн. Тож менші цифри в платіжках за газ означатимуть і менші надходження до бюджету, а от грошей у гаманцях українців навряд чи додадуть.
Читайте також у ПІК:
