Осередок представляють молоді волонтери, які вклали частинку себе у розвиток області та продовжують активно діяти для жителів Прикарпаття. Адже мешканці вартують того, щоб почуватися комфортно у своєму місті чи селі. А про створення, діяльність і роботу спільноти під час карантину розповів адміністратор десяти БУР осередків в Україні Віктор Лесик, пише ПІК.
– Вікторе, розкажи, в чому полягала потреба створити такий осередок?
– БУР (Будуємо Україну Разом) виник у 2014 році як волонтерська акція на Сході Україні. Вона мала на меті відновити будинки, знищені війною. З часом спільнота перетворилася на волонтерський рух, який формує нову генерацію відповідальних українців. Осередок, як регіональний осередок в Івано-Франківську існує з 14 листопада 2019 року. Ми були якраз серед перших осередків, які тільки створювалися.
На сході також є свій осередок – БУР-Схід, який охоплює Донецьку і Луганську область та намагається допомагати тим, хто цього потребує. Там створюються громадські і молодіжні платформи.
Наприклад, ВІЛьна ХАта в Краматорську – це перший молодіжний простір, який допоміг створити БУР.
– Кому здебільшого волонтерська програма допомагає?
– Волонтерський рух перш за все спрямований на допомогу сім‘ям, які цього потребують. Часто, це бувають одинокі матері з дітьми, або люди старшого віку, які, на жаль, не мають нормальних життєвих умов. Ми ж допомагаємо ці умови забезпечити. Ну і друге, це громадські простори і молодіжні центри. Загалом, це та сама специфіка, яка є на БУР-таборах. Це такі великі табори, що тривають два тижні. В принципі, і там, і там ми допомагаємо одним і тим же категоріям.
– Що волонтерський рух вже встиг залишити після себе?
– Ми вже багато чого зробили. І будівлі відновили, і багатьом сім’ям допомогли у скрутних ситуаціях. Також створили понад 50 молодіжних центрів по всій Україні і залишили після себе багато стінописів. Якщо говорити про Франківський осередок, то в області ми мали вже 10 різних волонтерських акцій. Наприклад, в Коломиї ми допомагали собачому притулку. В Яремче, у селі Дора, допомогли зробити молодіжний центр.
– Які виїзди вас найбільше вразили?
– Загалом, найбільше з БУРчиків мені запам’ятався в негативному сенсі притулок для тварин у Коломиї. Це надзвичайно складні умови. Я не заздрю людям, які там працюють. Мені дуже шкода, що місцева влада так мало приділяла уваги цьому притулку. Нам, волонтерам, довелося у погану погоду міняти дах, який був настільки жахливим, що всередину вже протікала вода.
– А можна сказати, що БУР – це фахова ремонтна бригада?
– Ні, ми не робимо євроремонти і не зводимо будинки з нуля. Хотілося б, звісно, але поки такого ресурсу немає. Це, зазвичай, якісь невеликі, нескладні роботи. Тобто заміна дверей, чи вікон і проведення стін та стелі до нормального вигляду. Це якщо говорити про короткі волонтерські акції. На таборах бувають значно більші роботи, але це вже залежить від табору і від запиту, який є у місцевих жителів. На таборі зазвичай є кілька об’єктів, кілька сімей, громадський простір і якийсь, можливо, стінопис. Крім роботи, волонтери завжди мають якусь культурно-освітню програму: або відвідують якісь відомі місця в межах регіону, або мають освітні лекції.
– Що тебе, Вікторе, особисто спонукало приєднатися до такої активної частини молодіжної громади?
– Вперше я познайомився з БУРом влітку 2019 року. В той час ми з колегами створювали молодіжний центр Paragraph, де я зустрівся з Миколою Дороховим – одним із співзасновників осередку і засновником ВІЛьної ХАти в Краматорську. Ми поспілкувалися, я більше дізнався, що таке цей БУР і побачив певні можливості для співпраці.
Згодом я дізнався, що БУР готується створювати 6 перших регіональних осередків і Франківськ мав бути одним із них. Мені запропонували стати координатором цього осередку. Але в той час, окрім навчання, я ще працював в університеті, а вільний час приділяв створенню і розвитку Paragraph. Тому дуже боявся брати якусь додаткову відповідальність, бо розумів, що можу не впоратися з такою купою обов’язків.
В листопаді 2019 року ми провели першу пробну волонтерську акцію, якраз в нашому молодіжному центрі. В результаті мені сказали, що в мене крута команда і в мене все виходить. Мені казали – “давай, бо хто, якщо не ти” і якраз ця фраза мене пронизала. Я зрозумів, якщо не зголошуся, то, мабуть, осередку не буде. Тоді я взяв це на себе і жодного разу не пошкодував.
– Чи не зіпсував прихід пандемії здійснити всі намічені плани з порятунку домівок?
– З цим складно. Як тільки взимку, минулого року прийшов карантин, ми взяли перерву, бо розуміли, що у період активного поширення коронавірусу працювати не варто. Але влітку почали відновлювати активності, хоча трохи зменшували кількість волонтерів на акціях, забезпечували їх всім необхідним, робили замір температури. Так ми намагаємося діяти і до цього часу. Якщо є можливість, ми розділяємо волонтерів по днях, або по менших групах. В принципі за весь цей період ми не мали жодного випадку, щоби хтось захворів на коронавірус.
– На все потрібно фінанси. Гроші з чиїх рук йдуть на допомогу знедоленим?
– Насамперед в нас є великі міжнародні донори, це – американська агенція з міжнародного розвитку (USAID), яка запускає певні донорські програми в Україні. З 2021 по 2025 рік вони запускають програму Unity (Мріємо та діємо). В її рамках БУР виступає партнером. Також цього року Івано-Франківська область потрапила в програму “Молодь ТуТ”. Це підпрограма, яка має на меті провести два табори в області і створити два молодіжні центри.
Крім міжнародних донорів є також Міністерство молоді та спорту України, з яким ми працюємо вже не перший рік. Також маємо таку спільноту, як БУРдрузі. У ній люди щомісяця скидаються на підтримку осередку, хто скільки може. Стати таким другом дуже легко, для початку потрібно залишити заявку на нашому сайті. В основному, табори будуть в 5-ти областях України. Якраз цього року і Франківська область потрапила у цей список.
Коштів на роботу, яку ми робимо, поки вистачає, але зараз в нас дуже амбітні цілі. По-перше, ми хочемо мати осередки в усіх областях. По-друге, до 2025 року ми хочемо залучити 50 тисяч молодих людей до волонтерства в БУРі. З цією метою, звісно, потрібно набирати обертів. Збільшувати і штат, і витрати на матеріали. Ми завжди знаходимося в пошуку нових джерел фінансування для того, щоб масштабувати свою діяльність і робити ще більше користі для розбудови України та локальних місцевих громад.
– Як стати частинкою БУРу?
– Можна податись на участь у БУР-таборі. Для цього на нашому сайті варто заповнити анкету. Крім того, можна стати БУРдругом, якщо ти можеш підтримувати нас лише фінансово. Якщо говорити про осередки, то тут є декілька можливостей. Перша – це волонтерство на акціях, тобто БУРчиках. Ми постійно їх афішуємо в наших соцмережах. Щоб долучитися до них, потрібно також подати заявку. Можна ще долучитися до самої команди осередку. В нас є волонтери, які забезпечують діяльність осередку на постійній основі, організовують всі акції і розвиваються в тому напрямку, який оберуть. Щоб долучитися до команди осередку, можна заповнити анкету тут, або написати на сторінки команди у соцмережах.
– Якщо сталася біда, то як до вас звернутися?
– Це можна зробити, написавши на будь-яку нашу сторінку в соцмережах, або через когось із представників команди. Ми надсилаємо заявку на організацію акції, де треба описати: в чому полягає проблема, або яка ваша ідея та яким чином ми можемо допомогти.
Також читайте:
- Яку фінансову підтримку в час пандемії отримали роботодавці Прикарпаття за сприяння центру зайнятості, – Василь Цимбалюк (ФОТО)
- Паскетаріанка з Франківська вчить готувати незвичні та корисні страви
Приєднуйтесь до нас у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
