Наряду з сьогоднішніми мережевими закладами торгівлі “Сільпо”, “АТБ” і т.д. згадаймо, що в радянські часи в місті також були не тільки мережі магазинів як “Прикарпатський коровай” або “Кооператори”, а і мережі закладів харчування, пише ПІК.
Мова піде про кущове об’єднання кафе та ресторанів №5 швидкого харчування на базі ресторану “Київ”. Давайте разом прогадаємо, які були деякі із цих культових заклади.
“Скала” та “Білий камінь” (пізніше – “Кристал”)
“Скала” була одним з найкращих ресторанів міста з оригінальним екзотичним інтер’єром, живою музикою і танцями. Ресторан у підвалі – це вже екзотика для радянських громадян. А Заливаха перетворив похмурий підвал на фантастичний простір, у якому перемішалося трохи казки, а трохи доброї магії.
Комашине царство у центральній залі напрочуд позитивне. З нього не хочеться вириватись, писав cвого часу “Галицький кореспондент”.
Стіну в іншій залі прикрашає керамічне панно з зображенням козаків, а решта стін від підлоги до стелі викладені кварцовим каменем, схожим на кристали.
У третій залі збереглися маленькі керамічні панно з різними чудернацькими мотивами. “Скала” і “Білий камінь”, у якому пригощали різноманітними десертами і кавою, мали спільну кухню у підвалі.
Ні “Скали”, ні “Кристалу”, ні тим більше “Білого каменю” вже немає. Від останнього залишилось тільки панно, зроблене Заливахою, яке спершу прикрашало стіну комерційного банку, відкритого на місці кафе, а згодом – торгового магазину.
“Пельменна”
Вже довший час цей будинок, що має сім вікон по фасаду, а у центрі – балкон із металевою ажурною огорожею, частково прихований від франківців за зеленим парканом. Втім, незважаючи на свій досить непрезентабельний вигляд, камяниця має досить цікаве минуле. На початку ХХ ст. на нижньому поверсі в ній вже працювали торгові заклади, вгорі мешкали люди…
До Першої світової війни перший поверх займали магазин взуття і майстерня українського купця Теодора Рубчака, який перебазувався зі Львова, та склад меблів Людвіка Фідлера. За часів СРСР там працювала наливайка “Пельменна”, яку наприкінці 1980-х приватизували та перетворили на чи не перше у Франківську кооперативне кафе.
Всередині 2000-х на подвір’я кам’яниці забрів страховий агент. Між квартирами там можна пересуватись лише довгим внутрішнім балконом. І чи то балкон був застарим, чи то агент загрубим, але стався обвал, чоловік упав і забився. Прикрий випадок не залишився поза увагою місцевої преси, незабаром з’явилась замітка «Агент провалився». Відтоді аварійний будинок обнесений зеленим парканом.
Про його подальшу долю відомо мало, втім, минулого року будинок частково почали реконструювати. Втім, останні півроку жодних рухів “за парканом” не спостеріється.
“Варенична”
“Бульйонна”
“Млинці”
“Пиріжкова”
Кафе відкрилося 1 травня 1967 року. Спочатку там продавалися тільки кілька видів пиріжків: з капустою, сиром і повидлом по 3, 6 та 7 копійок. Слойки з’явилися пізніше, коли кафе перейшло у колективну власність і на дешевих пиріжках важко стало робити бізнес.
Григорій Гринишин працює директором кафе з 1993 року, коли створилося ТзОВ кафе “Пиріжкова”. Раніше “Пиріжкова” належала до мережі громадського харчування ресторану “Київ”. У часи перебудови колектив об’єднався і взяв кафе у колективну власність.
За півстоліття, відколи воно існує, тут майже нічого не змінилося. Такі ж смачні пиріжки, улюблена ще з радянського садочка кава з молоком, дерев’яні панелі на стінах “а-ля Гуцульщина” і черга – від дверей…
Андрій та Ігор Меніви. Фото з архіву авторів, а також з групи “Ретро Франківськ” у мережі Facebook.
Читайте також:
Приєднуйтесь до нас у Facebook, Instagram, Youtube та Telegram
Читайте нас у тг