Івано-Франківськ
9.1
USD: 26.2
EUR: 30.25

Назад в минуле: еволюція міського автобусного руху Івано-Франківська (ФОТО)

Цікава історія міського громадського транспорту обласного центру Прикарпаття.

MyCollages 20 scaled

Перший регулярний міський автобусний маршрут сполученням “Вокзал – Діброва” з’явився у 1938 році. Наприкінці 40-х років є згадка про інший маршрут “Бельведерська – Рінь”, який згодом продовжили до Тисмениці, пише ПІК.

136057823 3610441442385989 6003655063258545776 o scaled

Створення автопарку

1 жовтня 1956 року було створено Станиславівський автобусний парк, який мав 38 “ЗіЛів”, 34 “ПАЗи” та два “ЛАЗи”.

Тоді ж він почав обслуговувати три міські маршрути: “Аеропорт – Софіївка”, “Угорники – Пасічна” та “Вокзал – Шкірфірма”. У 1969 році, коли маршрутам вже почали присвоювати номери, міських вже налічувалось одинадцять.

Першого міського автобуса великого класу Лікінського автобусного заводу автобусний парк отримав у 1972 році. У 1982 році на міські маршрути виїхали перші одинарні “Ікаруси”, а ще через чотири роки іванофранківці вперше побачили “Ікарус” з “гармошкою”. Приблизно тоді ж на міські маршрути виїхали дводверні дизельні “ЛАЗи” середнього класу, а в 1995 році – “ЛАЗи” нової модифікації великого класу з трьома дверима для пасажирів.

misto 6 Svitlyna Stepana Nazarenka. scaled

Якість та комфорт

Мережа міських маршрутів громадського транспорту Івано-Франківська радянського періоду й справді вважалася однією з кращих, а з якості автобусного обслуговування населення обласний центр Прикарпаття завжди займав провідне місце серед середніх міст України, писав свого часу “Західний кур’єр”. Якщо вірити тогочасній статистиці, то в нашому місті пасажири їздили автобусами в середньому 212 разів на рік, що перевищувало так звану нормативну величину.

Міські маршрути обслуговували автобуси великої (ЛіАЗ-677 та «Ікарус-260, 263») і надвеликої («Ікарус-280») вмістимості

119857484 2781617595441903 2426953211396595250 n scaled

Інтервал їх руху у міжпіковий період становив в середньому до 11 хвилин, а у години пік – 5-8 хв. При цьому, на маршрутах з найбільшими пасажиропотоками інтервал руху у години пік становив від двох до трьох хвилин. Щоправда, так було десь до середини 80-х, поки автобусний парк щороку поповнювався кількома десятками нових автобусів, 35% з яких складали «Ікаруси», і міг випускати на лінію півтори сотні одиниць рухомого склад.

72973322 260426108251071 2364166247026786304 o scaled

Куди курсували?

Наприкінці 80-х-початку 90-х років нумерація міських автобусних маршрутів закінчувалася 18-тим маршрутом і стільки їх на той час й було, хоча у різні періоди кількість маршрутів була то більшою, то меншою. Усталена у 80-ті роки маршрутна мережа складалася з маршрутів:

№1 «Онкодиспансер – вул. Ільїна»,
№1-а «Вокзал – с. Хриплин»,
№2 «вул. Льотчиків – вул. Гагаріна»,
№2-а «вул. Савельєва – трикотажна ф-ка»,
№2-б «вул. Савельєва – Готель «Україна»,
№3 «вул. Хіміків – вул. Бат. Муравйова»,
№4 «Шкірфірма – Хім. завод»,
№5 «Набережна – Меблева ф-ка»,
№6 «ЦУМ – вул. Микитинецька»,
№6-а «ЦУМ – вул. Декабристів» (м-ти №№6 та 6-а обслуговувалися автобусами малого класу «ПАЗ-672»),
№7 «вул. Жукова – с.Вовчинець»,
№8 «вул. Бр. Майданських – с. Крихівці»,
№9 «Шкірфірма – Молокозавод»,
№11 «вул. Бр. Майданських – ІФІНГ»,
№12 «Аеропорт – АС №2»,
№12-а «АС №2 – Трик. ф-ка»,
№13 «Набережна – ДБК»,
№14 «вул. Савельєва – Трик. ф-ка»,
№15 «Карпатпресмаш» – Трик. ф-ка»,№16 «Шкірфірма» – «Хімзавод»

№17 «Трик.ф-ка – ДБК», №18 «вул. Бр. Майданських – АС №2».

Згодом з’явився маршрут №10 «пл. Урицького – с. Угорники», до якого наприкінці 80-х додався повністю змінений маршрут №13 «Обласна лікарня – Трик. ф-ка». Нетривалий час існували й інші маршрути, які працювали у звичайному режимі, а також експресні. 

9e215fd19a74t scaled

На чому їздили?

Перші одинарні “Ікаруси”-260 працювали на маршруті №3 (“Хіміків-“Карпатпресмаш”), а також здебільшого на маршрутах №2 (“Льотчиків-Гагаріна”) та №12 (“Аеропорт-АС-2”).

А от перші два “Ікаруси”-280 з “гармошкою” – були на маршрутах №2-а (“Трик. ф-ка-Савельєва”) та №2 (“Льотчиків-Гагаріна”).

А от автобуси середнього класу “ЛАЗ 42021” (“ЛАЗ-КамАЗ”) з двома дверима курсували на маршрутах №13 (“Набережна-“Карпатпресмаш”) та №18 (“Бр. Майданських-АС-2”), але не довго, адже були переведені на приміські маршрути.

misto 11 scaled

У 89-90 роках автопарк отримав три “Ікаруси”- 263, які були закріплені за маршрутами №13, №12 та №3. У той же період парк отримав два вживані “Ікаруси”-280, які закріпив за маршрутами №13 і №15 (“Трик. ф-ка-завод Мехпресів”).

У березні 90-го року на маршрут №2 вийшов єдиний у місті “Ікарус”-“гармошка” 33-ї модифікації, що візуально відрізнявся білими “планетарними”, а не створчатими дверима для пасажирів.

У січні 96 року на маршрут №8 (“Вокзал-Крихівці”) виїхав перший з трьох міських автобусів великого класу №ЛАЗ 52523, які по бартеру придбала і передала автобусному парку міська влада. Ще два такі автобуси були закріплені за маршрутами №11 (“Вокзал-“Каскад”) та №4 (“Шкір. фірма-Хім. завод”). Більше автобусів для міських маршрутів автобусний парк уже дійсно не отримував.

Період занепаду

Автобусний парк, який у свої кращі часи – 70-80-ті роки – на 20 міських маршрутів випускав 150 автобусів великого класу на 15 тисяч пасажиромісць, почав стрімко здавати позиції і до середини 90-х випуск рухомого складу на міські маршрути зменшився до півсотні машин.

misto 8 Taras YAkovyna

Міська влада пішла на кардинальний крок, що в народі дістав назву “транспортна революція”, і переполовинила усі існуючі маршрути, запровадивши так звану радіальну маршрутну мережу. Але і це не допомогло забезпечити мешканців міста якісним транспортним обслуговуванням.

Ера “пижиків”

У 1997 році на вулицях Івано-Франківська з’явилося багато мікроавтобусів «Peugeot Karsan J9» турецького виробництва. Це були перші маршрутки в місті, які виглядали значно краще на фоні інших бусів, які на той час складались переважно з «газелей». Мабуть, тому і ціна за проїзд в них була на 10 копійок більшою.

131118766 3607625602638957 1586799813932331826 o scaled

«Пижики» були двох кольорів: білі – належали тролейбусному депо, а сині – приватним перевізникам. Їх важко було назвати комфортними, адже через низьку висоту стелі (178 см) багатьом пасажирам доводилось нагинати голову. Були випадки, коли дверима комусь придавлювало пальці, бувало, що люди навіть випадали з салону. У часи пік до «пижика» набивалось до 50 осіб, хоч розрахований він був лише на 20 місць.

Подібні «Peugeot Karsan J9» роз’їжджали також і по Львову, Тернополю, Хмельницькому. Епоха «пижиків» минула у 2007 році, коли їх замінили більш місткі автобуси – жовті «Богдани» та «Еталони». Але слово збереглось, і принаймні в розмовах франківці досі їздять на «пижиках».

У матеріалі використана інформація краєзнавця Ігоря Меніва, КП “Електроавтотранс”, а також з відкритих джерел. 

Читайте також:

Приєднуйтесь до нас  у FacebookInstagram , Youtube та  Telegram

Новини партнерів





Коментарі

0

Коментарів ще немає

Залишити відповідь

Ваш email не буде опублікований. Обов’язкові поля позначені зірочкою (*)

Поле має бути заповнене
Поле має бути заповнене
© 2020 Всі права захищено