В Івано-Франківську в неділю, 17 травня, відбулася громадянська акція “Не мовчи! Полон вбиває!”. Традиційно такі заходи проходять біля Національного драмтеатру.
На фасаді будівлі – як нагадування – плакат “Будь голосом полонених”, пише ПІК.
Серед сотень присутніх – міський голова Руслан Марцінків.
“Люди з прапорами, фотографіями рідних і болем в очах вкотре нагадали: наші захисники досі чекають на повернення додому, – написав очільник громади на своїй сторінці в соціальній мережі. – Чотири роки полону… Чотири роки надії, боротьби й очікування для родин. Поки ми пам’ятаємо, поки говоримо – вони не залишаються наодинці. Пам’ятаємо. Боремося. Чекаємо вдома кожного!”.
Бо й справді: коли хтось виходить із плакатом, стоїть під палючим сонцем чи просто не дозволяє забути – це вже велика підтримка для родин і для самих полонених.
В Івано-Франківську такі події вже стали регулярними. Їх організовують рідні полонених, звільнені військові та небайдужі люди. Виходять на акції, щоб нагадувати: українські захисники досі в російському полоні, а тема не має зникати з інформаційного поля.
Тож і цього разу плакати різні – на підтримку військовополонених з різних військових формувань, зокрема Маріупольського гарнізону, бійців “Азову”, а також усіх полонених і безвісти зниклих.
У руках – портрети рідних, за яких лунає щоденна молитва. Особливо щемно бачити на таких акціях дітей. Війна забрала в них повноцінне дитинство, а безвість про рідних – великий біль і тягар. “Не мовчи. Полон вбиває”. “Ми – їхній голос”. “Герої мають бути вдома” – такі й інші написи закликають не бути байдужими.
Під час акції виступали звільнені полонені, які після пережитого продовжують організовувати такі нагадування для суспільства.
“Я тут сьогодні – за побратимів, за всіх полонених, бо знаю, як там важко, як там катують, – каже ветеранка Олена. – Сама була в цьому пеклі 120 днів. Тепер займаюся реабілітацією ветеранів”.
Олена прибула на акцію з Галиною Батюк – відомою франківською громадською активісткою. Її чоловік Сергій Батюк добровольцем став на захист України і героїчно загинув майже три роки тому. Попри те, що Галина – багатодітна мама, вона постійно бере участь у таких акціях на Вічевому майдані, біля драмтеатру, на великих перехрестях міста.
Одна з жінок тримає в руках плакат із портретом військового Романа Дудара. Колишній курсант Прикарпатського факультету Національної академії внутрішніх справ (тепер ліцей МВС). А то його викладачка Олена Скопюк.
“Роман був військовослужбовцем 14-ї бригади Національної Гвардії “Червона Калина”, в/ч 3028, – розповіла п. Олена. – Зник безвісти 26 лютого 2022 року. Я весь час на зв’язку з його сестрою, мамою, дружиною. У них другий хлопчик народився: дружина не встигла чоловікові сповістити, що вагітна. Дуже щиро віримо і надіємося, що Роман живий. Присутність на кожній такій акції в моєму місті для мене – особисте і символічно – віра, надія в те, що ми Тебе, Ромчику обов’язково знайдемо і повернемо додому!”.
Після виступів представників влади, громадських активістів та родичів полонених і зниклих безвісти учасники акції з плакатами вишикувалися вздовж вулиці Незалежності. Там водії сигналили на підтримку.
Бо головна ідея таких заходів – поки люди в полоні, суспільство не має права забувати про це. І нехай якнайбільше з них повернуться додому живими.
Людмила Стражник. Фото авторки
Читайте в ПІК:
- Обмін полоненими, виїзд жінок за кордон, нові удари рф: коротко новини за 15 травня (ВІДЕО)
- Серед звільнених з полону є військовослужбовець з Прикарпаття – Богдан Сенюк
- Україна та РФ провели перший етап обміну полоненими “1000 на 1000”
- Франківська міськрада закликала активізувати звільнення полонених бійців «Азову»
