Станіслав Потоцький з’явився на світ 14 травня 1698 року у селі Тязів (Тисменицький р-н).
Дитинство Станіслава пройшло у мукачівському замку Ференца Ракоці, де родина Потоцьких знайшла притулок від жахів громадянської війни, яка точилась у Польщі.
Власник королівщин
У молодості отримав від батька частину давніх його королівщин; 1719 року був старостою гродовим галицьким і снятинським, у 1720 році старостою коломийським. А у 1732 р. батько за дозволом короля переказав ще й Лежайське староство.
Після батька став дідичем Умані, Бродів. Також був власником Cтаниславова (підписав права і привілеї діда Анджея та існування в місті вірменської ґміни, якою керували на основі магдебурзького права), Тернополя, Залізців, Золотого Потоку, Збаража (Руське воєводство), Немирова (Брацлавське воєводство), Константинова (Подільське воєводство), Юзефова (Люблінське воєводство), Кротошина (Каліське). 1751 року в Дунаївцях записав фундуш для будівництва в місті костелу капуцинів.
Дідичні маєтки успадкував сам. У 1755 році від старости селецького Міхала Вельгорського отримав Тисменицю — давнє дідицтво Потоцьких.
Почесні посади
У 1726 році батько почав домагатися надання йому посади стражника великого литовського, яку отримав у 1728 році. Воєвода смоленський (8 травня 1735 р., від Авґуста ІІІ, який хотів об’єднати «патріотів»; номінально, або титулярний), київський (призначений або номінований 4 вересня 1744, відставка у 1756), познанський (з 1746). Окрім того, одержав титул генерального старости Київської землі.
Розбудова фортеці в Станіславові
У 1736–37 Потоцький та полковник королівської артилерії Християн Дальке (швед за національністю) взялися за реконструкцію міської оборонної фотеці. Протягом двох років було укріплено чотири бастіони та обнесено мурами з цегли й природного каменю чотири ескарпи. Саме ці фрагменти південнозахідного бастіону збереглися до сучасності.
С. Потоцький не обмежився модернізацією вже існуючої оборонної системи. Він намагався суттєво розширити її за рахунок додаткового зовнішнього пасма земляних валів, як це робили на той час фортифікатори всієї Європи.
Джерело: З.В. Лукомська. “Місто Івано-Франківськ – історія та сучасність”.
Зберігся датований 1743 план, котрий у деталях відтворює форму майбутніх укріплень, що утворювали багатозубчасту земляну еспланаду. Вірогідно, він мав проектний характер, оскільки на пізніших схемах простежуються лише фрагментарні рештки еспланади біля південного бастіону. І все-таки частково цей задум було реалізовано. Доказом є фіксаційний план Станиславова від 1792, на якому добре помітні сліди гласисів поблизу південно-західного бастіону та сусіднього равеліну.
Напад козаків
У 1739 р. фортеця витримала напад козаків, за це С. Потоцький оплатив виготовлення та встановлення статуї Богородиці на Галицькому передмісті.
Інші фортеці
З полковником коронної артилерії Кристіяном Дальке працювали над уфортифікуванням Кам’янця-Подільського, Ченстохови. Разом з белзьким воєводою Антонієм Міхалом Потоцьким допомагав батькові ліквідувати результати сейму 1740 р. У середині 1741 під час війни за австрійську спадщину підтримував батька в його спробах організувати конфедерацію з метою скерувати її проти Августа ІІІ та Московії.
Надвірне військо С. Потоцького складалося з 600 жовнірів-піхотинців, 200 драгунів, 200 яничарів, близько 2000 козаків. Утримував також оборонний замок у Бродах.
Сім’я
Перша дружина — Маріанна з Лащів, дочка белзького воєводи Александера Міхала.
Діти: Антоній, Анна — дружина Франциска Салезія Потоцького.
Друга дружина — Гелена Замойська (від 1733 р., померла 27 грудня 1760 р. в Бродах).
Діти:
Юзеф — крайчий коронний,
Пйотр — снятинський староста,
Францішек Ксаверій — лежайський староста,
Вінцентій — військовий і політичний діяч Речі Посполитої (Республіки Обох Націй), меценат, колекціонер,
Теофілія — дружина Авґуста Мошиньского,
Вікторія — дружина Людовика Потія
Людвіка — дружина Іґнація Цетнера.
Меценатство
- Гроші для єзуїтів у Станиславові;
- 1752 року розпочали перебудову Станиславівського костелу єзуїтів (особисто планував, керував);
- Гроші для костелу бернардинів у Збаражі (консекрований 3 серпня 1755 року, 1757 року була фундація великого вівтаря);
- Гроші для костелу августиянів у Залізцях, костелу францисканів (нині — церква святого Миколая) у Крем’янці;
- Гроші для коронації чудотворних ікон Матері Божої: костел домініканів у Львові (1751), костел бернардинів у Лежайську (1752), костел єзуїтів на Пяску, Ярослав (1756);
- фундатор кляшторів оо. Тринітаріїв у Станиславові, Томашеві, Кротошині.
- реконструкція замку у Бродах,
- надавав кошти для опіки молоді з бідних шляхетських сімей.
Нагороди
Нагороджений орденом Білого Орла (3 серпня 1742 року).
Смерть
Помер 8 лютого 1760 року. Тіло перевезли із Залізців до костелу оо. Бернардинів у Збаражі, де відбулось урочисте поховання. Промови мали ксьондзи Ян Гаєвський, Венантій Тишковский. Серце поховали в костелі оо. Реформатів у Крем’янці.
Нагадаємо, новий тренд соцмереж “оживив” засновника Івано-Франківська.
Читайте також:
- Ретро Івано-Франківськ: 349 років тому з’явився перший опис міста-фортеці (ФОТО)
- Ретро Івано-Франківськ: як Станіславів продали за 2 мільйони золотих (ФОТО)
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
