Цьогож дня гестапівці створили в Станиславові Жидівську Раду (юденрат), яка була органом жидівської громади на чолі з головою кагалу Ізраїлем Зайбальдом. Його заступником був адвокат Майкл Ламм. Важливу посаду в юденраті мав адвокат та доктор Тенненбаум, який відповідав за комунікацію Жидівської ради та Гестапо.
Указом влади всі євреї незалежних професій повинні були реєструватися за професією. Люди кинулися реєструватися, сподіваючись знайти підходящу роботу. Наприкінці липня 41-го у Станіславові було понад 40 000 євреїв. У цю кількість входили біженці із Західної Польщі, прикарпатські вигнанці та біженці із сусідніх сіл, які шукали притулку у місті через переслідування.
У той же час, Єврейській раді було наказано створити єврейську поліцію, так званий Ordnungsdienst.
Ось що писала у власних спогадах про ті події Емі Вайц “На твоїх руїнах, Станіслав”:
«Цього дня до міста увійшли німці і влада перейшла в їх руки. Серед частин, що увійшли до міста, були: гестапо, кріпо (Kriminalpolizei), СС, СФ та інші.
Гестапо і кріпо зайняли приміщення в будинку суду на вулиці Белінского. Там же знаходилася в’язниця, оточена високою огорожею. Очолював гестапо і відповідав за знищення євреїв дехто Кригер, високий 35-річний блондин з жорстким поглядом. Його заступником був справжній звір в людському вигляді на прізвисько Бранд: жирний, величезний, із страхолюдною фізіономією і очима, що випромінювали смертельну загрозу. Третім був Шут, широкоплечий брюнет середнього зросту, років 30-ти. Четвертим зі вбивць був ад’ютант Шута на прізвище Міллер.
Перша трійця мала в місті безмежну владу. З їх приходом ангел смерті почав діяти в повну силу. Нові господарі працювали, не знаючи відпочинку, до тих пір, поки робота не була завершена. Їхнє слово було вироком – на життя або на смерть. Спочатку німці діяли спільно з місцевими угорцями і найвідданішими своїми прислужниками – українцями».
По приїзду, нацисти одразу встановили контроль над всіма євреями (жидами) Станіслава. Насамперед, «допомогли» створити їм тимчасове адміністративне самоуправління – юденрат та власну поліцію правопорядку (Ordnungsdienst), яка складалась з числа єврейських чоловіків.
При радянській владі у місцевих євреїв не залишилося жодної власної організації, що представляла їх інтереси. Німці ж у приказному порядку створили таку організацію – Юденрат (єврейська рада). Головою цієї ради став Моше Ісраель Зайбельд, в числі його членів були доктор Блюменфельд і доктор Розенблюм. Єврейська рада почала свою роботу в старій будівлі єврейської громади. є
Почалася ця робота з надання соціальної допомоги, якої потребували більшість євреїв. Юденрат звернувся до міської влади і ті, згідно з розпорядженням Gestapo, встановили для євреїв норму у розмірі півкілограма хліба на тиждень. Зрозуміло, цієї жалюгідної кількості було недостатньо, та і його поставляли в гетто нерегулярно, а то, що потрапляло в гетто, мало було схоже на хліб – це було чорне тісто, схоже на обпалену глину. Норма цукру була – 50 грам в місяць – цього вистачало хіба що на пару раз на тиждень.
Роздобути будь-які інші продукти можна було тільки через українських селян. Німці приступили до створення «Ordnungsdienst» – єврейської поліції, яка повинна була складатися з сотні молодих чоловіків. Від юденрата вимагалося зібрати необхідну кількість відповідних людей.Коли про це було оголошено євреям – багато хто поквапився записатися. Умови служби в поліції були дуже привабливими – працівникам було обіцяно два з половиною кілограма хліба на три дня, а не півкіло раз на тиждень, як усім іншим, крім того, ця посада припускала можливість роздобути продукти іншими способами і врятувати своїх близьких від голодної смерті.
Формений кашкет єврейського поліцейського був зеленого кольору з жовтою стрічкою, на якій було віддруковано «Ordnungsdienst», на рукаві також була зелена пов’язка. Озброєні вони були спеціальною довгою палицею. Начальником поліції був Цалер, його заступником – Міхаель Персер.На єврейську поліцію були покладені обов’язки охоронців, і це ще більше ускладнило життя місцевим євреям. Були серед поліцейських хлопці, які так і не змогли вписатися в цю посаду. Вони залишали цю роботу і втікали з міста.
Читайте також:
- Нацисти у Станиславові: з’явилася унікальна кінохроніка (ВІДЕО)
- Мандри непомітним Івано-Франківськом: “Табір смерті” на Довгій (ФОТО)
- Ретро Франківськ: 80 років тому угорці захопили Станіславську область (ФОТОАРХІВ)
- Як 80 років тому угорці захопили Станіславську область. Частина 2 (ФОТО, ВІДЕО)
- Як 80 років тому угорці захопили Станіславську область. Частина 3 (ФОТО)
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
