Прикро, але діагноз “онко” зараз ставлять все частіше, тому наш журналіст підготувала матеріал, що дозволить людям з цим діагнозом віднайти втрачену надію і віру в перемогу, пише ПІК.
Наш співрозмовник – Наталія Захарова, чарівна жінка, тендітна і водночас сильна та вольова, яка зараз долає непростий шлях до перемоги і пише власні хроніки одужання.
Пані Наталю, чим ви займаєтеся по житті?
Я – захоплена миловарка з двома вищими освітами. У вільний час пишу стратегії для окремих людей та цілих громад, проводжу інвестиційні форуми, ярмарки та ще багато різноманітних заходів.
Багато дописую у Фейсбук, бо він у мене майже, як щоденник. Я зайнята людина, тому діагнозом раку була заскочена зненацька, бо до такого неможливо підготуватися.
Звісно, що я була шокована. Плакала. Але потім подумала, що плач не допоможе. Перше, що я вирішила – це як буду називати себе. В наших лікарнях за старою звичкою пацієнтів називають “хворими”. Мені це не підходить. Тому я одразу вирішила і всіх про це попередила, що я онкопацієнтка, а не хвора, бо хворі — хворіють, а пацієнти — лікуються та виздоровлюють.
З цього взявся мій гештег #хронікионкопацієнтки, під яким я пишу не лише про перебіг лікування від раку, але й про все, що зараз відбувається зі мною.
Ваш досвід боротьби може допомогти й іншим, бо очевидно, що ви маєте що сказати людям.
Дуже часто люди впадають в розпач і опускають руки, коли дізнаються про діагноз. Втрачають віру, надію на одужання, а відтак і жагу до життя. В онкологічному відділенні я бачила дуже багато таких людей: змучених, зі згаслими очима. Вони втрачають цікавість до життя і існують лише у своїй хворобі.
Я бачила людей, яким не можуть призначити наступний сеанс хіміотерапії, бо вони не хочуть їсти, а відтак мають погані аналізи і хвороба прогресує. Так, хіміотерапія — це не поїздка на курорт. Це боляче, виснажливо як фізично, так і морально, це постійна втома, коли ти піднялася на другий поверх, а по відчуттях – ніби на Говерлу.
А ще – це дуже неестетично: випадає волосся, міняється запах тіла, шкіра стає сухою і схильною до утворення ран. Це важко переживати, а особливо жінкам, які хочуть бути красивими, бо дівчата – такі дівчата. А ще тебе постійно переслідує думка, що ти все втрачаєш: роботу, спілкування, подорожі, свята і що тобі нічого не можна.
А найголовніше – попереду в тебе невідомість і ти не знаєш, чи все твоє нормальне життя колись знову повернеться. Час дуже уповільнюється і ти живеш ніби йдеш в багнюці, яка не дозволяє тобі рухатися. Тому, дуже важливо в цей період відшукати в собі сили для перемоги.
Хто поруч з вами у цей непростий період?
Я радію, що маю поряд людей. Вони – моя підтримка. Насамперед, це моя сім’я : мої дочка і син, мої батьки, сестра, родина, друзі, лікарі. А ще багато близьких і далеких приятелів з цілого світу, які так щиро підтримали мене.
Насправді, це безцінно. Колись, коли ми проводили ярмарки в підтримку людей з онкодіагнозом, я не могла це так глибоко розуміти, як зараз. Те відчуття, що ти не одна, що люди думають про тебе, готові допомагати – дорогого варте. Це дуже важливо.
Пані Наталя з дітьми
Що допомагає вам на даному етапі: віра, хобі, книги, музика, спілкування з друзями?
Мені на даному етапі і загалом по життю допомагає потреба мати план. Це допомагає усім, як окремим людям, так і громадам, державам. Бо, коли ти маєш план-стратегію, то в тебе нема часу на розпач, у тебе дед-лайни, які треба втілювати.
Мати план — це дійсно працює. Це дає можливість раціонально витрачати час, бо саме час є тим ресурсом, який в нас в обмеженій кількості, а для решти — нема нічого неможливого, якщо це правильно спланувати.
Тому я вписала онкодіагноз у свої життєві плани, адаптувала їх під графік лікування, дещо оптимізувала чи переінакшила, дещо змінила і живу по можливості своє нормальне життя — працюю, відпочиваю, навіть подорожую у короткі періоди, коли це дозволяє робити моє самопочуття.
Які ваші поради і побажання людям, що потрапили у схожі обставини у житті і борються з важкими діагнозами?
Рак — це діагноз, а не вирок. Це шлях, який треба пройти. Шлях до одужання. Не бійтеся — це головна моя порада. Страх сковує дії, а з цим діагнозом головне діяти — вчасно діагностувати, вчасно пройти лікування, потім вчасно приходити на профілактичні огляди.
Просіть про допомогу і підтримку. Світ не без добрих людей. Навіть якщо ви думаєте, що ви нікого не маєте і що вам ніхто не допоможе — це не так. Йдіть до людей, не будьте наодинці. Вам обов’язково допоможуть. Але й самі не сидіть — підтримайте себе.
Не зациклюйтеся на хворобі, працюйте, проводьте час з тими, кого ви любите, подорожуйте — це відволікає та дає інші думки і враження. Бо три основні ваші завдання на період лікування – добре їсти, відпочивати і мати гарний настрій. Бажаю усім — собі та іншим людям, що зараз в скруті, вірити і діяти. Все буде добре!!!
З впевненістю – у майбутнє
Розмову записала Руслана Гочіяєва-Шевчук
Фото із сторінки ФБ п.Наталії
Читайте також:
- В Україні додали 9 більш ефективних препаратів для лікування раку
- У шкільному підручнику написали, що сода лікує рак: що з того вийшло
- 4-місячному українцю вколять “найдорожчі ліки у світі”. Як вдалось зібрати 60 млн
Приєднуйтесь до нас у Facebook,Instagram,Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
