Подружжя прикарпатців – Тетяна та Володимир Петрів – виготовляють традиційну косівську кераміку. Дружина працює з глиною, а чоловік із деревом. 12 років тому вони вирішили це поєднати та започаткували власну справу.
В чому особливість їхніх виробів для читачів ПІК розповіла Тетяна Петрів.
Нарадили батько й чоловік
Майстриня переїхала у Косів з Чернівців. Свого часу їй порадив вступити у Косівський коледж прикладного та декоративного мистецтва батько, який був Заслуженим художником України по дереву. Спершу студентці не сподобалось працювати з керамікою, але з часом це змінилося. Вона працювала у художніх майстернях при Спілці художників України. Робила тарілки, вази тощо. Потім була перерва.
“Мій чоловік з Косова. Він майстер по дереву, робив булави та інші гуцульські сувеніри. Саме він запропонував об’єднати кераміку з деревом. Традиційну гуцульську кераміку з авторським обрамленням з дерева ми робимо вже 12 років”, – поділилася Тетяна Петрів.
Навіть кіт позує
Першими роботами були плиточки 10 на 10 сантиметрів у дерев’яній рамочці. Тепер Петріви роблять образи, більші плитки.
Для своїх сувенірів обрали три традиційні гуцульські кольори – зелений, жовтий та коричневий. Зображають на них переважно гуцульський побут, є смішні, сексуальні сюжети. Придумує їх та малює ескізи чоловік. Ідеї бере з життя, фільмів, інтернету. А буває просто – бачить, як кіт спить, це й показує на виробі.
Неквапливий процес
Спершу Володимир Петрів витискає плитку з глини. Коли вона трохи підсихає, дружина поливає білою глиною. Через певний час різаком продряпує малюнок та додає коричневу глину. Виріб знову сохне і відправляється у піч на 3-4 години. Після цього його поливають жовтою, зеленою поливами та кладуть у піч другий раз, цього разу на довше. Коли кераміка готова, Володимир Петрів робить до нього авторську рамку з дерева.
Загалом від ідеї до її втілення потрібен приблизно місяць. До слова, сохне виріб швидше влітку, а взимку уповільнює процес сирість.
“Мені нічого не складно у цій роботі, але ніколи не знаєш, яке воно буде після випалу. Щоразу хвилююся. Важко підібрати потрібну палітру кольорів, бо після випалювання вона може змінитися. Також деякі вироби тріскають, тому ми процес не квапимо, даємо плиткам відстоятися. Пробуємо робити складніші роботи”, – ділиться майстриня.
До колекції
Знайти гуцульські керамічні роботи цього подружжя можна на косівському базарі, сувенірних магазинах у Франківську, Львові, Яремчі та на їхній сторінці у Фейсбуці.
Є покупці з інших міст та навіть країн. Беруть для себе на згадку про гостювання у Косові та у подарунок. Також є подружжя львів’ян, яке вже 12 років колекціонує плитки Володимира та Тетяни, має близько ста виробів.
Постійною клієнткою є й жінка, яка час від часу купує кераміку для свого готелю у Верховині. Дехто просто приходить подивитися на роботи, не купує, бо їм до інтер’єру не підходить чи просто не розуміють таку кераміку.
“Мальований дзбаник”
У вересні Петріви представляли свої роботи на обласному фестивалі кераміки, ремесел та фольклору “Мальований дзбаник”. Тут популяризують гуцульську кераміку, дають можливість майстрам самовиразитись чи навіть позмагатися, а для відвідувачів події проводять майстер-класи.
“Були часи, що гуцульська кераміка занепадала, а тепер нею все частіше цікавляться. Молодь приглядається, захоплюється мистецтвом, фотографується, навіть пробує сама робити. І чоловік має багато ідей, які хочемо втілити й посприяти, щоб ремесло розвивалося”, – поділилася майстриня.
Нагадаємо, косівська мальована кераміка занесена до світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Зусилля до цього приклала Марія Гринюк, яка й організувала вищезгаданий фестиваль.
Марія Гурецька.
Читайте також:
Сукні на давньому конопляному полотні вишиває психологиня з Франківська Людмила Різник (ФОТО)
Мім – це актор, який говорить, але не словами, – Артур Гулько
Прикарпатка-вівчар розповіла про свою роботу та мрії (ФОТО)
Приєднуйтесь до нас у Facebook, Instagram, Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
