Івано-Франківськ

Двійні, трійні, обладнання екстракласу та небайдужі медики – як це виглядає у перинатальному центрі на Прикарпатті (ФОТО)

Юрій Павлушинський, гендиректор центру – про те, що його задуми мають здатність збуватися, бо цього хочуть колектив та пацієнти клініки.

Pavlushynskyj pro vtraty scaled

“У нас гарні новини: за минулий тиждень народилась одна двійня. А всього було 43 пологи: 23 хлопчики та 21 дівчинка побачили світ у наших стінах”.

Інформація у такому стилі регулярно з’являється на світловому табло та на Фейсбук-сторінці КНП «Івано-Франківський обласний перинатальний центр». Тут навіть у Різдв’яні свята, за великої кількості календарних вихідних, нічого не зміниться в роботі.

Йдеться ж не просто про звичайні пологи, народження двійнят та трійнят, а здебільшого про тривалий «медичний сервіс», без надання якого частина діток, мабуть, стала б у майбутньому випробуванням для батьків.

Як вдосконалюється перинатальний центр та в якій атмосфері закінчує 2021 рік –  розповідає у розмові з журналістом ПІК генеральний директор Івано-Франківського обласного перинатального центру Юрій ПАВЛУШИНСЬКИЙ.

Golovna Pavlushynskyj scaled

Що таке перинатальний

– Юрію Миколайовичу, насамперед нагадаймо нашим читачам, чим перенатальний центр відрізняється від класичних пологових будинків?

– Так, є різниця. Місія перинатального центру – це обслуговування жінок з високим ступенем ризику народження дитини через складні хвороби та ускладнений перебіг вагітності.

Йдеться, зокрема, про важкі форми цукрового діабету, бронхіальної астми, гінекологічні та серцево-судинні патології. Як наслідок – передчасні пологи, дітки з екстремально малою вагою. Їх ще називають «діти-поспішайки». І маємо мати умови та можливості для проведення ускладнених пологів у таких жінок, виходжування новонароджених таким чином, щоб після наданої допомоги малята їхали додому життєздатними, на радість батькам.

– Скільки разів цього року лелека прилітав до перинатального центру, що каже статистика?

– Ми зберегли у 2021-му рівень народжуваності. У нас народилося понад 2,5 тисячі дітей. Це навіть на 200 діток більше, ніж торік.

Цифра вроді не велика, але враховуючи загальний спад народжуваності в області – цього року орієнтовно на 1000 дітей, наш заклад залишається одним з небагатьох на Прикарпатті, який дає плюс народжуваності. Причому, продовж останніх трьох років у нашій клініці народжуються 96 -100 двієнь та 3-5 трієнь.

Зауважу, що із 2,5 тисячі новонароджених цього року, 370 хлопчиків та дівчаток появилися на світ передчасно. Багато із них з дуже малою вагою, потребували особливого догляду. Навіть зараз у відділенні інтенсивної терапії наші фахівці виходжують немовлят вагою 500 – 600 грамів.

Про що свідчить вага новонародженого

– Коли молода матуся народжує дитя з малою вагою, усі переживають, стараються менше про це говорити. А коли з’являється малюк з великою вагою, радіє вся родина: «О, наша Настуня народила богатиря – 5.300!». Чи завжди така вага є виключно втішним фактом, з медичної точки зору?

– Не завжди. Іноді високу вагу провокують навіть легкі форми діабету у породіллі чи інші порушення обмінних процесів. Такі діти ще в утробі матері потребують ретельного обстеження. Потрібна діагностика стану плода, а також подальше спостереження після народження малюка. У деяких випадках проблеми діагностуються з часом. Проте є факти абсолютно здорових дітей з високою вагою суто фізіологічно.

– Виходжувати крихітку вагою до кілограма – неймовірно відповідальна робота. Що окрім професійності медиків впливає на результат?

– Насамперед – технічного оснащення закладу. Цього року ми продовжували наполегливо працювати у цьому напрямку. Приємно сказати, що вдалося закупити сучасного обладнання більше як на 23 мільйони гривень. З них 14,5 мільйонів гривень виділила Івано-Франківська обласна рада, з бюджету області.

Ми купили ще три потужних дихальних апарати, УЗД-апарат, систему ультразвукової діагностики, аналізатори для лабораторії, лапароскопічну стійку – сформували цілу лапароскопічну операційну. Будемо старатися довести кількість лапароскопічних операцій в гінекології до 70%. І всі нові технології, які є в державі (у медицині), поступово застосовуємо у нас.

– Лапароскопія – у чому її суть?

– Простою мовою – це методика малоінвазивних оперативних втручань через невеликі проколи тканин з використанням спеціальної апаратури та інструментів. Хід операції контролюється за допомогою відеомонітори.

Перебування такої пацієнтки у стаціонарі скорочується у два-три рази. Тобто, сьогодні її прооперували, а завтра-після завтра вона може поїхати додому. Для клініки – це економічна перевага. А головне – це вигідно для пацієнтки: вона отримала сучасне, ефективне лікування і через день-два повернулася остаточно видужувати у більш звичних життєвих умовах.

– Як кажуть в народі, вдома й стіни лікують.

– Проте надаємо велике значення комфортному перебуванню пацієнтів в умовах перинатального центру. Попри те, що заклад обмежений у квадратних метрах, приміщення лікарні, відверто кажучи, морально застарілі, ми цього року відкрили блок із шести палат, де є душ, ванна, туалет.

У такому відділенні породілля може перебувати з чоловіком під час пологів та після. Можуть знаходитись поряд й інші члени родини. Попит на ці палати сумісного перебування настільки великий, що будемо думати, як відкрити у 2022 році ще декілька.

– Які у клініці плани щодо покращення діагностики крихіток та їх мамів?

269598022 455321262983624 7835434588460324739 n scaled

–  Покращення діагностики розглядаємо як пріоритет наступного року. Адже в області, як і загалом в Україні, на жаль, є багато випадків вад розвитку у дітей.

Не всі вчасно діагностуються, а тому не всі вчасно вдається прооперувати. І це дуже погано. Адже бувають проблеми у стані плода чи здоров’ї новонародженого, які несумісні з життя, а є такі, що після оперативного втручання дитина буде абсолютно здоровою.

Тому для покращення діагностики ми вже купили цього місяця діагностичний апарат екстракласу і наступного року будемо оснащувати центр відповідним обладнанням для перинатальної діагностики.

Залучили серйозних спеціалістів, щоб якісно діагностувати генетичну патологію, яка раніше у нас не діагностувалася. У цьому контексті у нас є співпраця з клініками Києва. Ми ведемо з ними перемовини про те, щоб частину проб брали ми, а дослідження проводились у Києві.

Підвищення кваліфікації: німецький напрямок

– Співпраця – це добре. Але ще краще, коли все необхідне є на місці…

– Особливо – фахівці. При цьому робота кожної ланки – лікарської, медсестринської – одинако важливі. В роботі закладу всі головні – лікар, медсестра, санітарка.

Інакше, ми можемо придбати обладнання ще на 20-30 мільйонів, але якщо у нас не буде лікарів екстракласу, якщо медичні сестри не будуть знати своєї роботи, то результатів мати не будемо. Тож і в цьому сенсі ми – заклад, який рухається вперед.

Маємо чіткі домовленості про стажування наших лікарів у Німеччині. Цього року не вдалося здійснити цей задум через пандемію. Та не  втрачаємо надії, що у 2022-му наші спеціалісти – гінекологи, неонатологи будуть стажуватися у Німеччині, безплатно.

– Ви теж туди поїдете?

– Так, одна із вимог співпраці – я повинен перший раз приїхати зі своїми лікарями. І як кожний лікар, який прагне вдосконалюватися, залишуся там бодай на короткий час, щоб подивитися, як працюють німецькі колеги, щось у них почерпнути. До слова, за досвідом я вже їздив до Польщі та Словаччини, а в Німеччині ще не був.

– Sprechen Sie deutsch? – розмовляєте німецькою?

– Ні. Перемовини ведемо через українських лікарів, які довгий час працюють у Німеччині. Але наші спеціалісти, які будуть їхати на стажування, мають володіти англійською або німецькою мовами. Така вимога.

Висока зарплата гендиректора у руках медсестри?

– Юрію Миколайовичу, висококваліфікований, професійно сучасний лікар має відповідно й отримувати за свою роботу. Зараз в Україні однією і найбільш обговорюваних соціальних тем є якраз підняття зарплати медикам. Уряд гарантує зробити це уже з першого січня нового року. Ви в цьому не сумніваєтесь?

– Ми одна з небагатьох клінік області, яка навіть без централізованого підняття тарифів готова підняти своїм працівникам заробітну плату. Так і буде. Ми збалансовано підійшли до оптимізації штату, тісно співпрацюємо з Національною агенцією охорони здоров’я України та підійшли до того, що лікар буде отримувати не менше 20 тисяч гривень на місяць, медична сестра – не менше 13,5 тисячі.

– А скільки наразі отримуєте Ви – генеральний директор обласного перинатального центру? Бо що б ви не казали про важливість усього кадрового списку працівників лікарні, її осучаснення та якісну роботу насамперед генеруєте Ви, і недоліки у роботі відповідаєте теж?

– Керівником я став не повних два роки тому. І згідно зі статутом нашого центру мав право на оклад у 37 тисяч гривень. Але, враховуючи не зовсім благоприємну фінансову ситуацію у клініці, я знизив допустимий оклад собі та своїм заступникам. Тож моя зарплата – 20 тисяч гривень. Це нарахування. Наступного року моя зарплата може піднятися, але не значно. Я не вважаю, що головний лікар має брати у 5-10 разів більше, ніж медична сестра чи санітарка.

Проте, якщо нам у клініці вдасться створити такі можливості, що медсестра буде заробляти не 13,5 тисячі гривень, а 20 тисяч, то головний лікар теж міг би отримувати значно більше, як тепер.

Перинатальний та влада: є спільний інтерес

– За вікном – мороз, але у перинатальному центрі цього не відчуваєш. Це при тому, що газ для опалення в Україні дуже дорогий. Як справляєтесь з платіжками?

– Справляється обласна рада, на балансі якої ми є. За комунальні послуги платить облрада, ми не маємо з цим жодних проблем. Навіть у морозну погоду в нашому закладі оптимальна температура, у нас комфортно і тепло.

Pavlushynskyj pro vladu scaled

– Зазвичай українці полюбляють критикувати владу. А у Ви, начебто, не маєте за що: кошти на обладнання центру виділяють, за опалення платять, з робочими візитами – бувають. Як Ви цього досягаєте, маєте особливий дар комунікувати?

– Якщо сказати відверто, то з головою обласної ради Олександром Сичем та головою ОДА Світланою Онищук ми спілкуємося по кілька разів на місяць.

А все тому, що вони чітко розуміють пріоритетне місце нашої лікарні. Я не кажу, що інші медзаклади не важливі. Але в питаннях демографії ми маємо особливу роль. У нас із владою регіону є спільний інтерес – підвищення народжуваності на Прикарпатті.

Ми – заклад третього рівня надання допомоги, Це  високоспеціалізована допомога, зокрема, в екстрених випадках. Адже перинатальна патологія — це захворювання і патологічні стани плода і новонародженого, які виникають у перинатальному періоді. А враховуючи те, що лікарня обслуговує велику кількість жителів Прикарпаття й також Тернопільської та Закарпатської областей, керівники Івано-Франківської області щиро відгукуються щодо розв’язання наших проблем і допомагають. Колектив перинатального центру за це їм щиро вдячний.

– Чи підтримує заклад влада інших областей. Ви ж обслуговуєте їх мешканок?

– Такої допомоги немає, і ми не впоминаємось. Адже кожна пацієнтка має право вибору – де їй лікуватися, де народжувати. А те, що жінки з інших областей звертаються саме до нас, це надихає. Значить, нашим фахівцям довіряють і вибирають нашу клініку.

Це дуже важливо, бо чим більше у нас пацієнтів, тим більше отримуємо коштів від держави.

Працюємо з пацієнтами так, щоб вони ще до нас прийшли, якщо буде така потреба, а може й комусь порекомендували нашу клініку. Адже медична реформа в Україні дає шанси працювати і розвиватися тим медзакладам, які борються за пацієнта. Тобто, більше та якісніше працюєш, в тебе буде більше людей і відповідно від держави більше фінансування. Якщо не йти таким шляхом, то, мабуть, багато медичних закладів відсіється.

– Ось як. Проте в Україні й досі критикують медичну реформу.

– Якщо казати об’єктивно, то її треба було робити набагато раніше. Адже не таємниця, що у нас медичних закладів значно більше, ніж у країнах Європи. І штати доволі роздуті. Навіщо?

Новий центр найближчим часом: реально чи ні?

– Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, який цього тижня побував з робочим візитом на Прикарпатті, на брифінгу для медіа сказав, що має ум планах розбудову Івано-Франківського обласного перинатального центру. Як Ви особисто це бачите?

– Мабуть, так, як прем’єр (усміхається). Річ у тому, що за час роботи головою Івано-Франківської ОДА Денис Шмигаль заглиблюватися у нашу проблему, яка полягає у тому, що ми один з небагатьох перинатальних центрів України, які не мають свого приміщення. Орендуємо у міського перинатального центру. Орендуємо безплатно, але є багато мінусів. Ми не можемо створити тут усі необхідні умови для надання допомоги пацієнткам у пологах і після пологів на сучасному рівні.

Тому прем’єр-міністр мав на увазі добудову нового приміщення нашого центру у Пасічній. Будівництво розпочали ще у 2011 році, зараз об’єкт у замороженому стані. Плекаємо надію, що стараннями обласного керівництва він буде включений у Національну програму «Велике будівництво» і вдасться добудувати його за кошти державного бюджету.

269102610 496196768386279 3880089501096436569 n scaled

– Вкрай неприємне запитання. Чи були цього року у перинатальному центрі втрати породіль?

– На жаль, так. Ми ковідна лікарня. У нас не було материнської смертності пов’язаної з акушерською патологією, але доводилось лікувати пацієнток з ковідною пневмонією… Ми боролися як могли, ми залучали найкращих консультантів з області, з Києва. Та попри нашу боротьбу за життя пацієнток, у чотирьох випадках коронавірус виявився сильніший. Ми співчуваємо, і перепрошуємо рідних, що медицина буда безсилою.

Й користуючись нагодою, вкотре прошу усіх прикарпатців – вакцинуватися. В першу чергу прошу жінок, які думають про материнство.

Адже доказова медицина свідчить, що при цій хвилі коронавірусу вагітні на 70% гірше переносять ковід, ніж не вагітні. Тому ми рекомендуємо вакцинуватися навіть жінкам, які уже при надії. Адже у вакцинованих коронавірусна хвороба протікає набагато легше.

І ще одне: слід пам’ятати, що здоров’я дитини залежить не тільки від лікарів, а насамперед – від батьків.

– Пане Юрію, яким чином підтримуєте дух порозуміння та гармонійних стосунків всередині свого великого колективу? Адже це дуже важливо.

– Пояснюю у колективі, що рухатися у напрямку розвитку ми маємо разом. Образно кажучи, плисти у човні маємо разом. Він або буде плисти, або потоне. Аби плив, кожен має весла і повинен в однаковій мірі гребти.

– Ви – оперуючий хірург, оперуючий керівник клініки. Чи «стоїть черга» пацієнток, щоб саме ви при необхідності робили ту чи іншу операцію?

– Як спеціаліст, я можу оперувати й оперую часто. Але це не основне моє завдання, як керівника лікарні. У нас достатньо фахових лікарів, які теж якісно роблять цю роботу. Основне моє завдання – створити для лікарів такі умови, за яких вони зможуть працювати якнайкраще.

І маю сміливу мрію: щоб у нашій клініці працювали найбільш фахові лікарі області.

В цілому я задоволений тим, що в обласному перинатальному центрі, в якому працює понад 400 людей, маю спільну мову з колективом кваліфікованих спеціалістів, які прагнуть до самовдосконалення та осучаснення самого закладу. А співпраця центру з наукою нас доповнює, підсилює, вона впроваджує нові технології і міжнародні стандарти, які сприяють головному – здоров’ю пацієнтів.

Про особисте та споконвічне

Golovna Pavlushynskyj scaled

– Коли людина стає відомою, ось як Ви у медицині області, всі хочуть знати про неї навіть більше, ніж вона знає про себе сама. Розкажіть коротко про свою сім’ю і де ви живете?

– Живу з родиною у Богородчанах, де до своєї нинішньої посади чотирнадцять років працював у районній лікарні, три із них – головним лікарем лікарні. Цей шлях вплинув й на професійний вибір дітей. Син Олександр – студент другого курсу лікувального факультету Івано-Франківського національного медичного університету. Дочка Іванна вже працює в Івано-Франківській обласній лікарні невропатологом. Зять Олексій є хірургом в районній лікарні у Богородчанах. Навіть трирічна онучка Анюта вибирає собі в магазині іграшки пов’язані з медициною.

І тільки дружина Любов Іванівна професійно вирізняється серед нас – працює вчителем української мови та літератури. Проте, коли збираємось всі разом, обговорюємо тему більшості – проблеми медицини, охорони здоров’я.

– Невже, коли сідаєте за родинний стіл на Святий вечір, то влаштовуєте «уроки» здорового харчування. Мовляв, це не варто їсти, бо воно смажене, а це – надто калорійне … Чи дружина знає, як усім вгодити?

– Ніяких таких «експертиз» не проводимо. Шануємо народні традиції. Все проходить у нас, як відбувалося від діда-прадіда: свята вечеря з молитвою, з кутею, з дванадцятьма стравами. І ніхто калорії не рахує. Хоча у будні, мабуть, треба рахувати. Та, як то кажуть, наразі руки не доходять.

– А на Різдво, чи любите колядувати? Чи колядують у Богородчанах?

– Всі колядуємо. У нас з дружиною це з дитинства. Я народився у Жураках, вона – у Солотвино. Тому й досі на Різдво їдемо і туди, і туди – колядувати. Й у Богородчанах люди дуже люблять коляду.

Тож усім прикарпатцям бажаю приємного Нового року, веселого Різдва, солодкої куті та дзвінкої коляди.

Розмову вела Марія Палюга.

Фото Івана Денисюка.

Читайте також: 

Приєднуйтесь до нас  у Facebook,Instagram,Youtube та  Telegram



Новини партнерів







Коментарі

0

Коментарів ще немає

Залишити відповідь

Ваш email не буде опублікований. Обов’язкові поля позначені зірочкою (*)

Поле має бути заповнене
Поле має бути заповнене
© 2020 Всі права захищено