ПІК зібрала найцікавіші факти із життя нашої всесвітньовідомої землячки.
- Серед предків Ірини Маланюк був герцог Ґіз, нащадок претендента на французький трон. Під час революції 1792 року він змушений був покинути Францію, переїхав до Відня, а відтак, за порадою цісаря Франца I, приєднався до угорського двору, змінивши прізвище на фон Кіш.
- Ольга — майбутня мати Іри Маланюк — 1911 року вийшла заміж за військового лікаря австрійської армії, майбутнього полковника УГА доктора Осипа Маланюка, кузена Соломії Крушельницької.
- У дитинстві та юності мешкала у будинку батьків (тепер вул. Грушевського, 17, Івано-Франківськ), де її батько Осип Маланюк мав приватну лікарську ординацію.
- Навчалася в українській приватній школі ім. М.Шашкевича (містилася майже навпроти її будинку — тепер ЗОШ N°7), пізніше — у Станіславівській українській жіночій гімназії (вул. Липова, 80, тепер вул. Шевченка, 82). Тут вона вперше вийшла на сцену, зігравши у дитячій опері М.Лисенка «Коза-дереза» роль Лисички. Відомий композитор і диригент Ярослав Барнич, побачивши її у цій ролі сказав: «Ірцю, з тебе буде колись велика співачка». Після закінчення гімназії навчалася у консерваторії при Польському музичному товаристві ім. С.Монюшка в Станіславові.
- У 1936 році Маланюк дебютувала в опері О.Ніколаї «Віндзорські жартівниці». Пізніше навчалася у Адама Дідура (Львів, 1937–1939), Анни Бар-Мільденбург (Відень, 1944), удосконалювала майстерність у «Моцартеумі» (Зальцбург, 1945). Була солісткою оперних театрів Львова (1940—1944), Граца (Австрія, 1945—1947), Цюриха (Швейцарія, 1947—1952), Мюнхена (ФРН, 1952—1970), Відня (1956—1974). З великим успіхом виступала на сценах оперних театрів Італії, Франції, Великої Британії, Іспанії, Аргентини та ін. країн.
- Під час перебування солісткою Оперного театру у Цюриху у 1949 році взяла участь у світовій прем’єрі вистави «Чорний Павук», написаної швейцарським композитором Віллі Буркгардом на лібрето, написане швейцарським письменником, Робертом Фаесі. Сюжет опери побудований на відомій швейцарській народній казці, яка була записана швейцарським священиком Альбертом Біціусом.
- 1957 – міністерство культури Баварії ФРН надало почесне звання камерної співачки “Kammersangerin”. 1965 – уряд Австрії нагородив її “Почесним хрестом у галузі мистецтва та науки I ступеня”. 1970–1991 – професор Університету музики та драматичного мистецтва Ґраца Kunstuniversitat of Graz, KUG). 1973 – уряд Австрії надав почесне звання камерної співачки “Kammersangerin”. 1998 – почесний професор Львівської музичної академії ім. М.Лисенка.
- 1972 року завершила професійну оперну кар’єру. 1970–1991 роках у званні професора з інтерпретації пісень (Liedinterpretation) викладала в Академії музики та драматичного мистецтва м. Граца, Австрія (пізніше академія набула статус університету).
- Після здобуття незалежності Україною відвідувала Львів та Івано-Франківськ, давала майстер-класи українським студентам і молодим виконавцям. 1998 року видала німецькою мовою автобіографічну книгу «Голос серця» (повна назва мовою оригіналу Stimme des Herzens: Autobiographie einer Sängerin). Пішла з життя 25 лютого 2009 року, похована 3 березня 2009 у місті Цірль, Австрія.
- Один із навчальних залів Університету музики та драматичного мистецтва Граца Австрія назвали в память про Ірину Маланюк – “Іра-Маланюк-Зал”. Окрім того, Івано-Франківська обласна філармонія носить імя співачки.
Читайте також в авторській рубриці “Ретро Івано-Франківськ”:
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
