З матеріалів Державного архіву ІваноФранківської області відомо, що на поч. ХХ ст. у м. Станиславові діяв нафтоперегінний завод «Брати Габер». Розташовувався в південносхідній частині міста, в напрямку Тисмениці по вул. Хриплинській, на відстані 400 кроків від залізничного віадуку.
Ділянка нафтоперегінного заводу дещо витягнута по осі захід-схід, огороджена високим щільним парканом з трьома брамами. Перша брама для залізничного транспорту розміщувалась від вул. Хриплинської, збоку портьєрна із входом на територію. Друга брама – на відстані 20 м. від попередньої. Третя брама, яка відкривалась тільки в окремих випадках, знаходилась зі східної сторони. Над першою брамою була розміщена вивіска з повною назвою фірми.
При вул. св. Михаїла, 21 (нині вул. Лисенка, поруч 63 КЗЗ), в напрямку Тисмениці, недалеко від залізничного мосту над Бистрицею знаходився ще один нафтоперегінний завод фірми «Бензонафта». З технічного опису відомо, що він був огороджений щільним парканом висотою 2 м, з двома брамами, на одній з яких була вивіска з повним звучанням фірми. Із західної сторони території знаходилась портьєрна. З одного боку від неї розміщувалась двостулкова брама, з іншого – друга брама для потягів на відстані 30 м.
Обидва заводи включали в себе такі будівлі та споруди як: портьєрню, житлові будинки, відпочинкові кімнати для працівників, канцелярію для казначейського контролю, складські споруди, бондарню, павільйон для машин, лабораторію, котельню, дистиляційну кімнату, нафтовий склад та ін. Будинки одно-двоповерхові, цегляні, муровані з одно- та двоскатними дахами.
Кримінальний факт з історії заводу, в серпні 1911 р. на підприємстві братів Габерів, яке займалося перегонкою нафти, трапилася прикра пригода. Працівник фірми, бухгалтер-касир Йозеф Ердштайн Брюль, від імені фірми зібрав з різних підприємців оплату за товар. Загальна сума виплат складала близько 500 корон. Отримавши цю кругленьку суму, касир зник у невідомому напрямку й на своє робоче місце більше не повернувся. Лише згодом його відшукали у Відні, в одному з другорядних готелів. Частину суми крадій уже витратив, тож при ньому знайшли лише 286 корон. Цю готівку було вилучено, а самого винуватця відправлено до тюрми.
Були й інші трафунки. Так на початку 1900-х діяльність нафтоперегінного заводу братів Габер часом створювала такі ситуації на які приходилось місцевій владі звертати увагу.
Рафінерія практикувала скидання відходів від переробки нафти в протікаючу поряд Рутку. Відповідно потік забруднювався, а деяка частина відходів випущених з рафінерії взагалі розливалась по сусідніх полях, що зробило ґрунт на довший час неурожайним та непридатним до обробки.
На заяву від представників постраждалих землевласників, на місце відправили розбиратись комісію, делеговану Староством. А тим часом батяри з Княгинин-колонії та Микитинців знайшли для себе заняття біля Рутки, підпалюючи скупчену там ропу, яка довго і гарно горіла вздовж берегів потічка.
Довідково:
Rafineria Nafty та Fabryka Olejów Maszynowych Bracia Haber була створена в 1900 році, а в 1914 році вона була повторно внесена до реєстру. У 1937 році його місцезнаходження було у Станіславові, за адресою вул. Chryplińska 9.
Наглядова рада у складі: Тадеуша Хлаповського (президент), інж. Юзеф Меціс, інж. Кароль Бауер, інж. Вацлав Юноша-Піотровський, інж. Тадеуш Марцінкевич, д-р Ришард Носкевич, Отто Вайс, д-р Юзеф Шпітцер, Олександр Хабер, Генрік Хабер, д-р Костянтин Воєвідка, д-р. Д. Зюскінд.
Директорами були Генрік Шлосс та Фелікс Голдхаммер, а довіреними особами були Еміль Рурберг та Влодзіміж Лодзінський.
“Societé Française des Petroles de “Silva-Plana” з Парижа володів 55% акцій компанії. Статутний капітал становив 700 тис. зл. Активи компанії складалися з керосинового заводу з річною пропускною здатністю 24 тис. тон. Продажі в 1936 р. Склали 4 тис. тон.
Завод ліквідували у 1939 році.
У матеріалі використана інформація та світлини з груп “Retro Stanislwow” та “Ретро Франківськ”
Читайте також на ПІК:
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
