Давній період: Кірха, військові склади та пекарня
Насамперед, звернемося до тих часів, коли Станіславовом вододіли австріяки. Площі як-такої наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття ще не було. Територія здебільшого була забудована численними військовими складами. А поруч, розташовувався протестантський храм вірян кальвіністів й лютеранців, які об’єдналися в Євангелістську Церкву аугсбургського та гельвецького визнань (євангелістів). Його спорудили та освятили 1885 року.
Початково храм мав інакший вигляд чим на світлинах початку XX ст. В 1900 році зусиллями пастора Теодора Цеклер було проведено її реставрацію. Відтак протестантська кірха набула ознаки неоготики. Зокрема, замість тимчасової храм отримав високу вежу. Саме такий вигляд донесли до нас старі австрійські поштівки.
У народі храм називали на німецький лад – кірхою. Ззовні вона мала ознаки неоготики, проте всередині мало нагадувала пишні середньовічні храми.
На старій мапі 1904 року можна побачити розташування і кірхи, і військових складів, позаду яких знаходилося міське кладовище.
Оскільки більшість складів були дерев’яними, тож згоріли під час обстрілів або були спалені самими австрійцями під час їхнього першого відступу з міста у вересні 1914.
Пізніше на місці, де нині драмтеатр, бачимо австрійську етаппекарню (тилову пекарню) з трьома трубами.
В цьому контексті цікавим видається унікальна свілина 1917 року. Це вигляд з німецької кірхи на східну частину Станиславова. Це перше і найстаріше зображення цієї частини міста, не враховуючи аерофотозйомки.
Радянський період: Ленін-Ульянов, “Україна”, драмтеатр
З приходом радянської влади кірху закрили, а після війни у храмі розмістили спортивну школу (секції боксу та боротьби). Праворуч від неї був великий спортмайданчик де займались учасники секцій баскетболу та волейболу, а позаду – фруктовий сад.
З середини 60-тих років почалося будівництво готелю “Україна” («Надія») на території, де за Польщі був приватний сад з теплицями які примикали до паркана кладовища.
По планах радянських керівників міста крім готелю мав бути збудований пам’ятник Леніну, де на комуністичні свята буде встановлюватись трибуна для прийняття парадів. А також будівництво нового драматичного театру на місці складів ліворуч від кірхи.
Весь цей комплекс новобудов мав ознаменувати обновлений, радянський центр міста. На думку керівництва обласного центра кірха аж ніяк не вписувалась в архітектурний ансамбль світлого майбутнього.
Вирок було винесено 28 грудня 1971 року, коли радянські сапери підірвали німецький костел, завершивши його багатостраждальну 86-річну історію.
Сучасний період: площа та пам’ятник Франкові
9 жовтня 1990 року, 31 років тому, в Івано-Франківську знесли пам’ятник Володимиру Леніну. Пам’ятник простояв у місті 15 років.
Висота скульптури становила 7 м, а загальна висота всього пам’ятника — 11,1 м. Майже триповерховий будинок. Це був найбільший Ленін області.
Оскільки найбільша площа міста «осиротіла» й з архітектурного ансамблю випадала його центральна вісь, було висловлені різноманітні пропозиції по заповненню цієї ніші, але поряд з пропозиціями побудови величного фонтану, чи пам’ятника Шевченкові, можновладці та громадськість схилилися до думки увічнити в місті з найменням Івано-Франківськ видатного українського письменника, просвітителя Івана Яковича Франка.
Відтак, 26 серпня 1995 року в історії міста відбулася важлива подія — урочисте відкриття пам’ятника Іванові Франку на вулиці Незалежності.
Нині (2000-ні) пам’ятник Франкові в місті — не лише місце вшанування Каменяра, зокрема, в його чергові річниці, а й майданчик народних зборів, проведення різноманітних акцій, висловлення громадянської позиції активно мислячих івано-франківців.
Читайте також:
