З моменту першого вторгнення країни-агресора в Україну ще ніколи не було такого нагнітання панічних настроїв серед українців, як зараз.
Тривожна інформація стала тією психологічною зброєю, яка деморалізує одних людей – вони бояться війни, і робить скептиками інших – ця частина байдуже ставиться до «новин від розвідок».
Вдумливі українці за таких обставин покладаються не на сайти чи соціальні мережі. Вони хочуть знати думку компетентних людей, яким довіряють.
Сьогодні – відверта розмова з народним депутатом України Андрієм ІВАНЧУКОМ, пише ПІК.
– Пане Андрію, кожний українець, і Ваші виборці у Коломийському та Городенківському районах, відганяють від себе думку про масштабне вторгнення Росії в Україну. Але ж конкретні числа наступу з’являються в інформаційному полі з посилання на американську розвідку. Як Ви особисто ставитесь до таких повідомлень?
– Роздумувати про те, довіряти такій інформації чи ні – це не правильно. Саме тому я в неділю терміново, хоч і з певними труднощами, повернувся з-за кордону в Україну.
Знаючи, з яким ворогом маємо справу, ми повинні бути готові до всього. Інша справа, що зараз до того, що повідомляють серйозні джерела, почали дофантазовувати й ситуація переходить у розряд якогось сюрреалізму.
Я вважаю, що говорити про широкомасштабне вторгнення аж до Києва чи окупацію всієї України з різних фронтів, різних флангів, – це нереалістичний «сценарій». Я більше переживаю, що може відбутися загострення на сході України, де сконцентровані потужні військові формування РФ, де війна триває уже вісім років. Звісно, що відсіч противник отримає, але це може призвести до великих жертв, до потоку біженців у бік західних областей України.
– І що тоді?
– На цю тему ми в понеділок провели наради з виконкомами Городенківської та Коломийської міськрад. Потім голова Коломийської РДА зібрав на нараду голів територіальних громад мого округу. Адже попри те, що країна не відчуває загострення на сході, в західних областях України вже багато людей, які останнім часом приїхали з інших регіонів – жінки, діти, люди похилого віку.
Відбувається процес переселення. Він спровокований загрозливою інформацією і водночас – уявою про мешканців Прикарпаття, як про людей надзвичайно патріотичних, які готові чинити жорсткий спротив ворогу і тому він сюди й носа не суне, тому краще саме тут перебути тривожний час.
– Тобто, теперішня, не зовсім помітна міграція, має тимчасовий характер…
– Так. Проте ми вже серйозно обдумували та передбачали, що треба зробити, щоб у випадку загострення ситуації та напливу іногородніх ми могли людей належно зустріти, розмістити, щоб могли годувати, дати місця у садочках та школах, аби діти вчилися та відвідували дошкільні заклади.
І щоб приїжджі завчасно були інформовані, куди й до кого їм звертатися у випадку необхідності.
Я наголошую, до людей, які можуть прибути зі сходу, ми повинні поставитись так, як хотіли б, щоб поставилися до нас.
На Коломийщині та Городенківщині силами громад та за підтримки мого Благодійного фонду «Покуття» ми такі умови створимо, поставимо справу на системні рейки.
Саме про це ми предметно порадились. І водночас подумали про те, як проводити цю роботу так, щоб своєю активністю не посіяти паніку. Адже її більш ніж вистачає у засобах масової інформації й це шкодить кожній людині та Україні в цілому.
Ті бурі, які піднялися в інформаційному просторі, вони уже завдали нищівного удару українській економіці. Це теж елемент гібридної війни.
– Які «руйнації» вона вже принесла українській економіці?
– Про інвестиції, як економічне явище в Україні, на найближчий час можемо просто забути. Росія блокує постачання вугілля, і, як наслідок – дорожчає електроенергія. Далі – Україна і Європа значною мірою залежать від російського газу, і ще торік ніхто не міг собі уявити, що тисяча кубометрів газу може коштувати 2 тисячідоларів. І це теж вбиває нашу економіку, бо продукція українських підприємств стає неконкурентоспроможною на світових ринках.
На жаль, це не просто одноразові, локальні, втрати для економіки. Вони матимуть подальші наслідки – у вигляді втрати ринків збуту, втрати робочих місць, втрати податкових надходжень до бюджетів. Тобто негативні наслідки матимуть пролонговану дію.
Хтось може не розуміє до кінця, але подивіться, зараз у Чорному та Азовському морях Росія влаштовує так звані військові навчання, знаючи, що через цю акваторію іде український експорт: руда, сільськогосподарська продукція – це наша валюта, це стабільність національної гривні.
Або ж взяти авіаперевезення. От в суботу в Києві не приземлився літак української авіакомпанії SkyUp. На борт цього ж перевізника я мав білет на наступний день і подумав, це ж мене чекає те саме?
Що відбулося? Страхові компанії пам’ятають трагічний випадок 2015 року, коли над Донбасом сепаратисти збили малайзійський Boeing 777 і загинули 298 пасажирів. Тепер авіакомпанії відмовляються страхувати цивільну авіацію над територією України в умовах попереджень про вірогідність гострої фази війни.
І тут вже спрацьовує не людський фактор, спрацьовують запобіжні правила і процедури.
Та добре, що наш уряд екстрено відреагував. Кабінет Міністрів під час позачергового засідання 13 лютого ухвалив рішення про виділення понад 16,6 млрд грн для гарантування безперебійності польотів на території України, у зв’язку із загостренням зовнішньополітичних загроз. Ці кошти будуть спрямовані на надання гарантій для страхових та лізингових компаній.
– Андрію Володимировичу, відомо, що у своєму виборчому окрузі Ви цікавились справами щодо формування територіальної оборони. Що далі?
– От в п’ятницю закінчаться пленарні засідання у Верховній Раді, я повернуся на Прикарпаття і ми з керівництвом громад поїдемо у Гвіздець, де базується штаб територіальної оборони. Предметно з’ясуємо, чим можемо допомогти: бронежилетами, касками, взуттям, наметами, кариматами. Бізнес, благодійний фонд, влада – допоможемо. Щоб наші хлопці, які зголосилися захищати країну в тилу, були забезпечені всім необхідним.
Ми повинні зробити все, щоб ворог не заглибився на нашу територію, не нав’язав свої правила, не окупував – і в цьому сенсі територіальна оборона, український народ можуть дати гідну відсіч.
Кожне місто, кожне містечко, кожен населений пункт повинен себе захищати, як то кажуть, не здаватись без бою. Ворога треба зупиняти на кожному кроці.
Як людина, я б звичайно не хотів, щоб такі випробування впали на наші плечі, на плечі наших воїнів, бо військові дії – це за межами здорового глузду, але ми прийшли до такої потенційної загрози.
У нас все має бути налаштоване на перемогу. На жаль, зараз цього ще немає. Ми можемо чути про втрати наших бійців на сході, і водночас бачити заповнені людьми бари, ресторани, різноманітні розважальні заклади. Це аномалія.
Ми всі повинні бути єдині – і політики, і чиновники, і бізнесмени, і звичайні працівники, тому що тільки всі разом ми зможемо подолати труднощі й загрози. Ми повинні консолідувати всі зусилля і можливості для перемоги над ворогом. Бо згуртовані нації перемагають.
– Пане Андрію, 16 лютого не сталося масштабного вторгнення армії РФ в Україну, хоча українців кілька днів лякали цією «точною» цифрою. Тепер звичайні люди запитують: «Вже можна розслабитись»?
– Як на мене, можна видихнути, але розслаблятися не треба. Бо завтра днем загрози можуть назвати 25 лютого – після Олімпіади в Пекіні. Чи 8 березня – щоб знову ж таки деморалізувати українців. Це технологія, яка давить на наш психологічний стан.
Та є ще така загроза. Коли тобі кажуть, що нападуть і постійно переносять дату нападу, то людина може скептично поставитись до наступної дати, яка справді може бути трагічною. Тому…
До кожного інформаційного вкидання треба ставитись серйозно, читати офіційні джерела інформації, оцінювати ситуацію в комплексі.
Адже в нинішніх умовах йдеться не просто якусь окрему дату. З боку противника спостерігаємо накопичення військ біля наших кордонів, передислокацію техніки, облаштування військових госпіталів, створення запасів крові. Десантні кораблі із Середземного моря входять в акваторію Чорного. Не виключаю, що й деякі з цих речей можуть бути частиною дезінформації, дезорієнтації. Та в цілому все це спрямоване на те, щоб нашкодити Україні, ослабити її.
Виходячи з цього, я хочу ще раз наголосити: піддаватися паніці не потрібно, але й байдуже реагувати на такі виклики ні в якому разі не потрібно. Повинен бути баланс: не треба втікати з країни, а враховуючи загрози, бути вдома, працювати, професійно робити свою роботу, берегти те що маємо і розбудовувати країну. Ворог боїться стійких і сильних.
Діалог вела Марія Палюга.
Читайте також:
- Держдума Росії попросила Путіна зробити ОРДЛО незалежними: що каже Україна
- Зеленський дав 24 години нардепам, олігархам і держслубовцям, які покинули Україну через загрозу війни
- Чи правда, що олігархи та бізнесмени залишають Україну через загрозу війни
- Львівський мер провів нараду щодо дій на випадок війни: що ухвалили
Приєднуйтесь до нас у Facebook,Instagram,Youtubeта Telegram
Читайте нас у тг
