“Усі дороги ведуть додому», каже афоризм. І добре, що іще 10 доріг на Прикарпатті отримали шанс стати по-сучасному якісними. Як місцеві вони переходять від районів та міст на баланс Служби автомобільних доріг (САД) в Івано-Франківській області і стають державними. Тож будуть відремонтовані коштом державного бюджету України.
- Про які саме дороги і в яких районах йдеться?
- Чи є на їх ремонт відповідний фінансовий, технічний та кадровий ресурс?
- Чи потребує галузь спеціалістів і на яку зарплату вони можуть розраховувати?
- Хто відповідає гривнею за неякісне виконання робіт?
- Чому саме з Івано-Франківської області уряд почав розширювати кількість доріг державного підпорядкування і чи буде продовжена така практика?
Про це – Діалог журналістки ПІК з начальником Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області Василем БУДЖАКОМ.
І це ще не “фініш”
– Василю Степановичу, Вас можна вважати щасливим керівником. За Вашого правління Службою доріг в яку сторону області не поїдь, всюди оновлюються шляхи. Наприкінці минулого року Ви зазначали: “Завершуємо понадпланові роботи. І разом з додатковими обсягами введемо близько 150 кілометрів відновлених доріг, що є рекордним показником за останні п’ять років”. Звісно, що Ви скажете: “Це завдяки державній програмі “Велике будівництво”. Але ж будь-яку програму комусь треба рухати…
– Так, ми рухаємо цю справу. І, мабуть, непогано. Тому у Кабінеті міністрів на пропозицію Укравтодору, на пропозицію народних депутатів та облдержадміністрації погодились передавати на Прикарпатті у державну власність частину доріг місцевого значення. Зокрема, врахували те, що у 2022 році є велика ймовірність, що ті 1016 км державних доріг, які у нас були на балансі до 1 січня, будуть усі, 100-відсотково, приведені до належного експлуатаційного стану. І можна йти далі.
З 1 січня на баланс Служби доріг передані десять місцевих доріг. І це ще “не фініш”. Відбулася нарада під керівництвом голови Укравтодору, де розглянули можливість передачі ще кількох доріг.
– Недавно Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків заявив, що місто добивається, аби до числа державних відійшли дві дороги міста – це вулиці імені Є. Коновальця та імені В. Івасюка. Мета зрозуміла – відремонтувати їх за державні кошти. Мер, до того ж, сказав, що знадобиться рекордна для франківських доріг сума – 250 мільйонів гривень. Чи вдасться Вам швидко “провернути” цю справу?
– Рішення приймає Кабінет Міністрів за пропозицією Укравтодору. Служба автодоріг – виконавець рішення. Як на мене, кожна вулиця чи вуличка мають бути в належному стані. А уряд, якщо приймає рішення про їх передачу державі, то, мабуть, з огляду на те, що у бюджеті знайдуться кошти на фінансування відновлення доріг. Для нас чим більше таких можливостей, тим краще. Адже наша мета – зробити Франківщину за станом доріг кращою в Україні та в Європі.
– Гарна мета. А чи гарна дорога до будинку, де Ви особисто живете? Бо ще недавно, коли в усіх містах України були вкрай розбиті дороги, журналісти жартували: «Встановити, на якій вулиці живе мер чи місцевий начальник автодору, дуже просто: тільки в тому керунку є людська дорога».
– Живу в Івано-Франківську, у квартирі, на вул. Франка, яку вважаю однією з найкращих вулиць міста. Але… Коли я поселився тут двадцять років тому, було краще. На Франка розташовані кілька шкіл, поліклініка, лікарня – і тому вулиця була спокійна, затишна. Але з часом чомусь спрямували сюди потік транспорту, і вона постійно загазована, шумна, “паралізована” корками. Це проблема усього міста.
Конкретно про десять доріг
– Читач нарешті хоче почути, де саме, в яких районах ті 10 доріг, які держава уже передала на ваш баланс, щоб розгорнути ремонти? Для мешканців тих місцевостей – це найцікавіша інформація.
– Спробую її систематизувати. Три дороги у межах Малого Карпатського кола, які будуть відремонтовані, це: Болехів – Козаківка, Козаківка – Сукіль, Вишків – Сенечів. Нагадаю, що «Мале Карпатське коло» – це спільний з Укравтодором проєкт Закарпатської, Львівської та Івано-Франківської областей щодо розбудови доріг у центральній частині Українських Карпат.
Четверта: велика дорога Озеряни – Рожнів – Кути протяжністю майже 80 км. Початок вона бере на Тлумаччині, проходить через Обертин і пролягає Городенківщиною, переходячи на Коломийщину. Далі проходить Снятинщиною, Косівщиною і досягає Кутів.
П’ята дорога: Креховичі – Дзвиняч, це Рожнятівщина.
Шоста дорога : Залуква – Боднарів, в Івано-Франківському районі.
Сьома: гірська дорога Надвірна – Бистриця, протяжністю понад 30 км, зачіпає віддалені села Надвірнянського району.
Восьма: Невеличка дорога (3 км) біля Рогатина, одна з міських вулиць.
Дев’ята дорога: Підкамінь – Княгиничі, знову ж таки на Рогатинщині. Після ремонту цих двох доріг зможемо сказати, що всі державні дороги Рогатинщини набули європейського стану.
Десята дорога: Тлумач – Лісна Терновиця, вона проходить через Отинію.
На жаль, усі ці дороги в жахливому стані. Але треба приступати до роботи. Проєкти у нас підготовлені. Щобільше, ми уже оголосили державну закупівлю на переважну більшість цих доріг з тим, щоб навесні вийти на підписання договорів про початок робіт.
– Якщо сказати доступнішою для людей мовою – про яку закупівлю йдеться?
– Мова про те, що шляхом тендерних процедур буде визначене підрядне підприємство, яке зможе приводити ще недавно місцеві дороги до належного експлуатаційного стану. Це будуть середні ремонти, наближені до капітальних.
Конкуренція проти монополії
– Скептики скажуть: навіщо проводити тендер? Переможця вже можна назвати, «й до ворожки не ходи». Це ПБС (фірма «Проектування. Будівництво, Сервіс» Олександра Шевченка).
– Не все так просто. Обов’язково буде боротьба за підряди. Завжди на тендери приходять 3-5 і більше учасників. Є конкуренція. Дуже часто відбуваються гострі суперечки після того, як відбувся тендер. І Антимонопольний комітет часто розглядає скарги учасників, які програли. Перемагає той, хто пропонує за послугу найнижчу ціну.
– А які підрядники, окрім ПБС, працювали на дорогах Прикарпаття минулого року?
– Найбільший обсяг робіт дійсно виконала фірма ПБС, яка базується на Франківщині і є однією із лідерів дорожнього будівництва, ремонту та утримання доріг в Україні. Працювали також відомі на Прикарпатті фірми «Технобудсервіс», «Автомагістраль-Південь», «Укршляхсервіс», «Шляхбудсервіс», «БМ БУД» та «Мостобуд».
– І всі десять доріг, а це понад 250 км, плануєте відремонтувати до кінця цього року?
– Це неможливо. Кілька років тому, коли розгорталося відновлення державних доріг на Прикарпатті, за рік вдавалося зробити 50 км, далі виходили на 100, 150 км. Нагадаю, що завдання Служби на 2022 рік – остаточно довести до порядку 1016 км доріг державного значення, які були на балансі до 1 січня 2022 року, та спрямувати нові кошти на ремонт 25 об’єктів дорожньої інфраструктури, зокрема п’ятьох мостів.
– Минулого року на дороги Франківщини держава спрямувала 4 млрд гривень. На 2022 рік Служба доріг запросила уже 6 мільярдів. Вважаєте, що у казні України стало більше коштів?
– Я точно знаю, що кошти в державі є в достатній кількості, аби приводити всю дорожню галузь до порядку. Якщо не буде, не дай Боже, якихось катаклізмів чи війни. Уряд уже прийняв дві постанови та передбачив перші 1 млрд 800 млн гривень на розгортання робіт за планом цього року.
До слова, окрім тих коштів, які закладені на дорожню галузь у держбюджеті, за сприяння Укравтодору та Міністерства інфраструктури, держава додатково залучає кредитні та інвестиційні кошти.
Кадрове питання: кілька аспектів
– Попри технічний прогрес у дорожній галузі, ключовим ресурсом залишаються люди. Чи є кому працювати на будівництві та ремонті доріг і мостів?
– Ми, Служба автодоріг, своїми кадрами дорожимо, і вони у САД тримаються. У нас досвідчені спеціалісти, працюють по багато років. І треба віддати їм належне: ті результати, які зараз маємо – це їх заслуга. Нагадаю, що Франківщина – перша область в Україні, яка завершує ремонт державних доріг та першою в Україні перебирає до себе частину доріг місцевого значення, які потребують нагального ремонту.
Проте ми відчуваємо кадровий голод щодо спеціалістів-мостобудівників. І це, мабуть, проблема дорожньої галузі усієї України. Раніше в інститутах були окремі факультети мостовиків, зараз цього немає ні у Львівській політехніці, ні в інших престижних вишах.
Користуючись нагодою, хочу сказати: якщо є на Прикарпатті мостобудівники, готові до роботи, ми із задоволенням розглянемо їхні пропозиції.
Що стосується кадрів безпосередньо у підрядних підприємствах, то там відчувають голод на спеціалістів різних ланок. Починаючи від грейдеристів, машиністів катків, асфальтоукладників – до інженерно-технічного персоналу.
– На будь-якій роботі людину мотивує заробітна плата. Скільки може заробити, скажімо, машиніст катка? Зрозуміло, що він працює не у вас, а в підрядній організації, та, може, Ви цікавились цим питанням?
– Правильне уточнення. Тим паче, що зарплата у підрядній організації може бути й певною комерційною таємницею, особливо на тлі дефіциту кадрів, конкуренції підрядників.
Але, наскільки мені відомо, то висококласні спеціалісти, які працюють на сучасній техніці, вони отримують не менше 30 тисяч гривень в місяць.
– Василю Степановичу, Служба, яку Ви очолюєте, перебуває на перших позиціях рейтингу у своїй галузі. Зазвичай керівників таких організацій норовлять забрати на роботу до столиці. З Вами такого не станеться?
– У нас ще тут є дуже багато роботи. Бачте, нам передають бездоріжжя. В Києві, вважаю, є чималий вибір фахівців, а в регіонах – не вистачає, тож треба працювати в області.
Чиїм коштом ліквідують брак?
– Дороги, які щойно відновленні на Прикарпатті, надихають своїм зовнішнім виглядом. А наскільки вони довговічні? І якщо десь стається «якісний збій», за чиї кошти його усувають?
– Насамперед зазначу, що контроль якості розпочинається уже на стадії проєктування дороги. Проєкт проходить державну експертизу, два обговорення в Укравтодорі – на «п’ятій секції» та технічній раді, до складу яких входять незалежні експерти – світила дорожньої науки України, професура Національного транспортного університету (Київ), Харківського національного автомобільно-дорожнього університету, ДП “ДерждорНДІ” – це головна науково-дослідна установа України з питань будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг і транспортних споруд.
– Тобто, з самого початку встановлюється жорсткий контроль…
– Так, щоб проєкт відповідав сучасним вимогам щодо якості матеріалів, структури дорожнього одягу, і таке інше. Крім того, є наша лабораторія і державна лабораторія “ДерждорНДІ”, які контролюють якість матеріалу на етапі його виготовлення та завезення підрядником на ділянку ремонту.
За останні три роки ми оснастили лабораторію САД найсучаснішим обладнанням. І на цьому не зупиняємося. На всеукраїнській виставці восени минулого року я побачив надсучасну ізометричну техніку контролю. Вона рухається дорогою і все сканує: «бачить» і рівність поверхні, і стан полотна в глибину, і все інше. Це імпортне обладнання, дороге, але ми зважуємо свої можливості, щоб його придбати.
І нарешті, в якості виконання ремонтних робіт зацікавлені підрядні організації, адже виправлення недоліків здійснюється за їх власний рахунок. Скажімо, у нас є гарантійний договір з ПБС. Вони колись ініціювали гарантію якості дорожнього покриття на десять років, і ми з цим погодились, хоча державні стандарти передбачають 5-річну гарантію.
Витримувати гарантії непросто. Адже дорога – це конструкція складніша та вразливіша, ніж, скажімо, будинок.
– Невже?
–Будинок ти звів, накрив дах, і на споруду практично не впливають зовнішні фактори. А дорога постійно знаходиться під навантаженням, під впливом опадів, перепадів температур, інколи й геологічних змін. Проте наразі ми не можемо сказати, що у нас виникали проблеми якості відремонтованих доріг.
А де вони таки з’являлися, підрядник усував негаразди власним коштом.
– Ви можете навести приклад?
– Пригадую, що виникала незначна колійність на окремих ділянках дороги Н-09 Мукачево-Львів, яку відновлювали першою десь сім років тому. Тоді ще відбувалися серйозні суперечки між проєктантами, замовниками, виконавцями – чи обов’язкове підсилення основи методом холодного ресайклінгу. Дехто вважав, що не обов’язкове, що це надто затратно. Але практика показала, що наш підхід був правильний – таке підсилення основи робити треба. А де цього не зробили тоді, там і виникала незначна колійність.
Скільки вартує відновити кілометр
– Про затрати. Чи можемо прикинути, скільки буде коштувати ремонт кілометра дороги цього року?
– Не менше 15 мільйонів гривень. Плюс-мінус. Залежно від ширини дороги, інфраструктури, наявності чи відсутності мостів чи містків…
– Орієнтовні 15 мільйонів – це багато у порівнянні із затратами на ремонт кілометра дороги за кордоном?
– Це десь третина від того, що витрачають, скажімо, у Європі. Але у нас багато хто бажає, щоб якість доріг була європейською, а ціни на їх ремонт та облаштування – радянськими. Мовляв, ой – так дорого…
– А чому у нас виходить дешевше, ніж за кордоном?
– У нас, на жаль, зарплати нижчі. Скажімо, грейдеристи в Європі отримують втричі більше. Крім того, у нас дещо нижча вартість матеріалів. Ну, технологічні процеси ті ж самі, але у нашого працівника більша продуктивність праці.
Вчорашні заробітчани засвідчують, що в Європі на ремонті дороги інколи більше відпочивають, ніж працюють. Буває, що переходять на 4-денний робочий тиждень, а наші дорожники, образно кажучи, можуть працювати сім днів цілодобово.
– Це українські роботодавці так експлуатують своїх робочих?
– Ні, коли наступає сприятлива пора року, люди самі хочуть більше заробити, тому згідні працювати навіть у свята. Знаєте, ситуацію можна порівняти з аграрною: коли у жнива дощ, тоді комбайнер відпочиває. Ось і в нас – як дощ чи мороз – люди відпочивають, а в сприятливий для ремонту доріг час – вони продуктивно працюють.
– Василю Степановичу, що побажаєте водіям, які експлуатують сучасно відремонтовані дороги Прикарпаття?
– Перше й основне: не тиснути на газ. Я розумію, що якість доріг та швидкісні характеристики авто спокушають. Та все ж раджу їхати якомога повільніше, адже, за статистикою, понад 90% усіх нещасних випадків на дорогах стаються через перевищення швидкості.
– А собі особисто – яку максимальну швидкість дозволяєте на комфортних дорогах та у яких випадках?
– Провокативне питання (усміхається). Я такий же учасник дорожнього руху, як усі. Свідомість постійно нагадує, що слід поводитись за кермом так, як тільки но побажав усім. Однак, на підсвідомості, при їзді гарною трасою, раптом виникає перевищення швидкості. Десь і штраф уже платив, камери спостереження фіксують усе, без розмов.
– Спасибі за щирість. Вона викликає довіру до всього, що Ви сьогодні сказали. Нехай дорожники Прикарпаття й далі будуть в роботі першими.
Діалог вела Марія Палюга.
Фото Івана Денисюка.
Читайте також:
- Відеоанонс: На Прикарпатті дійшла черга до ремонту ще 10 доріг державним коштом – Василь Буджак
- «Не варто піддаватися паніці. Перед загрозами війни треба бути єдиними»
- За все відповідає мозок, і за музичні вподобання теж – Василь Тимків, директор філармонії на Прикарпатті (ФОТО)
- Укрзалізниця хоче відновити стару колію з Галича до Тернополя та запустити Інтерсіті
- Ваш гороскоп на тиждень 21-27 лютого
Приєднуйтесь до нас у Facebook,Instagram,Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
