104 кілометри за один день проїхали на велосипедах до всесвітнього релігійного центру в Зарваниці 30 прочан з Коломиї, повідомляє ПІК.
У велопрощі взяли участь 30 осіб віком від 12 до 53 років. Дорогою молилися за мир, Україну, перемогу у війні, та за здоров’я і щасливе повернення додому українських вояків і воячок.
Про божу мандрівку розповів журналістці ПІК організатор велопрощі, отець Роман Малярчук, голова комісії у справах освіти і виховання Коломийської єпархії УГКЦ .
«Сам я лише два роки їжджу на велосипеді, проте, як лише є можливість, стараюся мандрувати на двоколіснику із друзями, парафіянами, дружиною, заохочую до цього дітей та підлітків», — каже священник та додає, що велопроща з Коломиї до Зарваниці відбувається вдруге.
Перша була минулого року, на неї зібралися 18 осіб. Зрештою це й не дивно, бо ж дорога не близька, треба бути фізично витривалим. Цьогоріч зголосилося понад 40 людей, а поїхали 30. Решту, через різні обставини, відмовилися.
Усі прочани були з різним рівнем фізичної підготовки. Так деякі займалися їздою на двоколіснику вже кілька років, брали участь у веломарафонах, заїздах, змаганнях, а дехто лише спеціально для цієї прощі придбав собі велосипед.
«Аби велопроща була для всіх однаковою, вирішили, що за прочанами будуть їхати два мікроавтобуси. І хто стомиться, може покласти велосипед та під’їхати. А вже із Зарваниці до Коломиї усі поверталися автобусами», — щиро зазначає отець Роман.
Стартували від катедрального собору Преображення о 7.30 ранку. Далі їхали територією Івано-Франківщини і Тернопільщини. Дорогою кілька раз зупинялися, відпочивали, обідали. До Зарваниці приїхали о 17.30.
Там відвідали собор Зарваницької Богоматері, побували у монастирі отців-студитів. Наступного дня коломияни побували на літургії в Соборі та пройшлися Хресною дорогою і повернулися додому.
«А як же з безпекою?», — запитую священника.
«Звісно, що безпека понад усе. І якби була тривога, то ми в той час би не їхали. Проте дорогою ми ревно молилися і просили Бога, щоби добре та без зайвих «пригод» доїхати до Зарваниці. І під час нашої прощі тривоги не було», — каже організатор молитовної вело поїздки.
Дорогою велосипедисти молилися за мир, Україну, перемогу та українських вояків. А ще кожен мав свої особисті прохання до Бога.
До речі, до війни літні одно- або й кількаденні велопрощі були популярними серед прикарпатських вірян УГКЦ та ПЦУ. Зараз, зважаючи на військовий стан, тривалість та кількість релігійних веломандрівок скоротилася.
Сабіна Ружицька. Фото надав отець Роман Малярчук.
Читайте також:
Приєднуйтесь до нас у Facebook,Instagram,Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
