Прикарпатська мисткиня Мирослава Воротняк відтворила старовинний весільний «вінок-сонце», який одягали наречені у селі Корнич, що на Коломийщині.
Днями ексклюзивний виріб жінки забрали на благодійну виставку-продаж у Норвегію. Кошти, які виручать за нього, підуть на потреби ЗСУ. Детальніше про виготовлення давніх вінків керівниця Народного ансамблю танцю «Сварга», Заслужена діячка мистецтв України розповіла журналістці ПІК.
— Пані Мирославо, коли і чому Ви зацікавилися відтворенням старовинних весільних вінків?
— Як керівниці ансамблю танцю, мені цікавий старовинний народний одяг. Одним з дуже барвистих і яскравих елементів народного костюму є дівочі вінки. З-поміж них треба виділити весільні.
У нашому регіоні — Покутті — вони просто неймовірні. А на сцені, під час танців або етнопоказів вінки на дівчатах, як корони на княгинях. Тому я вирішила, що за давніми світлинами, описами істориків, етнографів, досліджень працівників музеїв, буду відтворювати весільні вінки. 6 років тому я розпочала таку роботу. Навчилася виготовляти ключівський вінок з гусячого пір’я, городенківський, вербізький та корнецький вінок-сонце. — О, це той вінок, який відправили до Норвегії?
— Він справді дуже цікавий, з чого його роблять?
— Основа вінка — з дроту. З нього легко скрутити потрібну форму. Дріт обтягую підкладковою тканиною, на яку пришиваю понад 60 квіток, вирізаних з червоного, синього, білого, рожевого, голубого поролону. А промінчики на вінку роблю із зв’язаного кінського хвоста та цупкої трави. Закріплюю «промінчики» на самому верху.
Вочевидь, символізм цих променів такий, що кожна наречена є сонцем своєї родини, і, звісно, сонцем для нареченого. Позаду вінка прикріплюю ще й різнокольорові стрічки. Їхня довжина — довільна, кольори — у тон із квітками.
Готовий вінок заввишки 25-30 сантиметрів, а довжина та діаметр залежить від об’єму голови тієї, для кого я вінок роблю.
— Весільний вінок — річ обрядова.Чи і Ви дотримуєтеся певних обрядів при виготовлені цієї краси? І якщо так, то що це за обряди?
— Я не роблю вінків для наречених, а для багаторазового використання для етнопоказів. Тому й обрядів не дотримуюся. Щоправда, перед початком будь-якої роботи я прошу в Бога допомоги. А майстрині, які виготовляли і виготовляють вінки суто для наречених, перед роботою навіть постять, а під час роботи моляться за щасливе подружнє життя майбутньої власниці вінка.
До речі, робити весільний вінок повинна була жінка, в якої добре склалося сімейне життя, яка не сварилася з чоловіком, в якої народжувалися красиві, здорові діти.
— Скільки часу Ви витратили для виготовлення вінка-сонця?
— Будь-який вінок я роблю десь 25-30 днів. Чому так довго? Бо ж маю основну роботу. А якби отак займалася вінком щодня, то за тиждень один би закінчила.
— Як про Ваш вінок дізналися у Норвегії?
— Передати свій виріб на благодійну виставку-продаж у Норвегію мені запропонувала Галина Беля, координаторка коломийського волонтерського центру.
Сподіваюся, що там мій вінок продадуть, а отримані кошти віддадуть для придбання амуніції для наших вояків. А після перемоги, я вірю, що зроблю ще не один вінок не лише для етнопоказів, але для майбутніх українських родин.
Розмовляла Сабіна Ружицька.
Фото надала Мирослава Воротняк.
Читайте також:
- До танцю і до бою: народний майстер із Космача радить дарувати воїнам прикраси (ФОТО)
- Ганна Білак із Верховинщини вишила 14 ікон Хресної дороги: триває виставка (ФОТО)
- Науковиця з Прикарпаття Надія Руско випікає просфори для храмів України (ФОТО)
- Як економістка з Прикарпаття надихає воїнів мікровишивкою
- Ваш гороскоп на тиждень 25-31 липня
