До війни в Україні у цей період літа ми всі смакували херсонськими смугастими бокатими ягодами-кавунами. А цього річ ми їх згадуємо і переконані, що обов’язково херсонські кавуни будуть на наших столах після перемоги. Зараз на ринках та в магазинах кавунів не бракує ціна за 1 кілограм від 25 до 35 гривень. І щодня вартість кавунів змінюється, бо ж сезон.
І ще є в нашому краї люди, які вже кілька років вирощують кавуни на своїх городах. Один з таких добрих господарів медик рентгенолог Микола Симчич, який працює в Коломиї, а в своєму рідному селі Нижній Березів більше 10 років вирощує південні ягоди.
Про це пан Микола розповів журналістці ПІК.
До лікарської та господарської праці Микола Симчич ставиться дуже відповідально, але з гумором. Постійно жартує, сміється сипле жартами, приказками.
«Я дуже люблю кавуни, але карпатський клімат для них, зізнаюся, несприятливий. Але хіба є щось в горах таке, що би гуцул не міг побороти? Для мене — майже нема. Тому вирішив, що сам, мої рідні, друзі, знайомі, сусіди, близькі й далекі та зрештою всі односельці смакуватимуть кавунами. Хіба то вже така екзотика?», — каже Микола Симчич.
Кавуни чоловік вирощує на площі 10-20 сотих. Причому місце міні- баштану змінює раз у 2 роки, бо кавуни, за словами господаря, не люблять рости на одному місці довго. Землю під кавуни удобрює ще на початку зими. Землю — вапнує та дає органіку.
Чоловік розумів, що коли висадити насіння у відкритий грунт при холодному карпатському кліматі, то рослини померзнуть, не виростуть. Отож Микола Симчич взявся вирощувати розсаду.
«Я багато читав про різні сорти, радився по Інтернету з господарями, співставляв, міркував, і нарешті вирішив, що буду садити ранні гібридні сорти. Насіння на свій страх і ризик купив у Інтернет магазинах», — розповідає господар.
Такі сорти чоловік вибрав тому, що їх відносно легко вирощувати. Кавуни невеличкі, з тонкою шкіркою, солодкі та адаптовані до різних кліматичних умов. Придбане насіння пан Микола висівав 10 квітня у спеціальні 300-грамові пластмасові скляночки, викладав їх на стелажі, й тримав у теплій хаті. А ще частину розсади власник карпатського мінеї баштану прищепив до коріння гарбузів — лагенарій і телоксів.
«Це успішна і давня практика. Прищеплені кавуни мають міцніше коріння, отримують з ґрунту більше вологи і краще та швидше ростуть і майже не вражаються хворобами», — продовжує співрозмовник.
Цю процедуру пан Микола проводить на 5-6 день появи маленьких листочків. За добу до щеплення і кавун і лагенарію добре поливає. У день щеплення акуратно витягає маленькі сіянці з ґрунту. Гострим лезом робить малесенький надріз зверху вниз на стебельці лагенарії, так, аби утворився «язичок».
Такий самий надріз лише знизу догори робить й на сіянці кавуна. При цьому ретельно стежить, щоби в надріз не потрапили частинки землі. Відрізані тонкі шкірочки вставляє одна в одну, ніби складає пазли. Замотує все то смужкою фольги. І знову висаджує в скляночки.
Прищеплену розсаду у відкритий ґрунт чолові висаджує у 2-ій половині травня. Якщо погода не сприятливо, то майбутні кавуни господар накриває агроволокном, адже вдень температура для кавунів може бути й добра, але ночі в Карпатах холодні.
Під агроволокном розсада може бути й місяць, допоки баштанні не зацвітуть. Квітки запилюють бджоли, яких, на щастя, не бракує. Отож плоди з’являються швидко.
«Спочатку це були маленькі зелені кульки, схожі на зелений горіх, згодом збільшилися до розмірів курячого яйця. А далі як почали рости й рости, аж набрали потрібної ваги та вигляду», — згадує Микола Симчич.
Від середини серпня до середини вересня чоловік збирає урожай. За словами господаря, достиглий кавун з його міні-баштану важить від 6 до 10 кілограм.
Щодо цьогорічного урожаю, то чоловік мовить, що погода була несприятлива, через посуху, а кавун хоче доброго поливу. Ще й води наразі в джерелах та колодязях не дуже багато.
Миколі Симчичу доводилося часто поливати майбутній урожай. І при цьому, коли в минулі роки на одному кущі виростало мінімум 3 кавуни, цьогоріч є лише 1-2. Та все ж без кавунів чоловік, його друзі, знайомі і односельці не залишаться.
Насамкінець Микола Симчич каже, що виростити хороші південні ягоди в нашому кліматі можна, треба лише мати терпіння і бажання. Ну і звісно, робити все можливе для перемоги українців у війні, аби разом з переможцями смакувати налиті південним сонцем херсонські смаколики, які зараз стали ще одним символом нескореної України.
Сабіна Ружицька.
Фото надав Микола Симчич.
Читайте також:
- Старовинний весільний вінок-сонце відтворила мисткиня Мирослава Воротняк з Прикарпаття (ФОТО)
- До танцю і до бою: народний майстер із Космача радить дарувати воїнам прикраси (ФОТО)
- Ганна Білак із Верховинщини вишила 14 ікон Хресної дороги: триває виставка (ФОТО)
- Науковиця з Прикарпаття Надія Руско випікає просфори для храмів України (ФОТО)
- На ринках України поменшало імпортної свинини: яка причина
