Все життя – дітям
Ми часто чуємо слово «інклюзія», але не завжди розуміємо, що ж воно означає? Наша співрозмовниця Людмила Михайлова, директорка Інклюзивно-ресурсного центру у Коломиї, погодилася детальніше розповісти про це читачам ПІК.
Людмила Михайлова, директорка Інклюзивно-ресурсного центру
– Інклюзія – це процес включення всіх громадян в соціум. І насамперед тих, що мають труднощі у фізичному чи розумовому розвитку. Це забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних особливостей цих діточок.
– Людмило, щоб керувати таким закладом, потрібно мати не лише любов до дітей, але й відповідну освіту. Де навчались ви?
– Для мене освіта має величезне значення, тому навчання почалося ще з Коломийського педагогічного коледжу. Далі був Коломийський інститут Прикарпатського університету, де я здобула кваліфікацію філолога, викладача української мови та літератури. А в 2011-му році я закінчила факультет корекційної та соціальної педагогіки та психології Камʼянець-Подільського національного університет імені Івана Огієнка, отримавши кваліфікацію «Олігофренопедагог, логопед, вчитель дітей з вадами розумового розвитку». В 2017-му році я закінчила Прикарпатський факультет Національної академії внутрішніх справ за спеціальністю «Право».
Навчання і ще раз навчання
– Це справді був довгий шлях до омріяної роботи. А як починалася ваша професійна діяльність?
– Я почала працювати у Печеніжинській спеціальній школі Івано-Франківської міської ради вихователем та вчителем соціально-побутового орієнтування, де пропрацювала 11-ть років. А з вересня 2018-го стала директором Інклюзивно-ресурсного центру Коломийської міської ради.
Перші учні, Печеніжин
– Можна сказати, що це нелегкий вибір для всього життя – робота з дітьми, які потребують максимальної концентрації уваги та турботи?
– Так, звісно. Але, свою професію я обирала за покликом серця, бо ще в дитинстві розкладала свої ляльки на ліжко і проводила урок. Вже тоді тато казав: «Ну от і дочекалися, і в нашій родині буде перший педагог». З того часу я живу за правилом Конфуція: «Вибери професію, яку ти любиш, і тобі не доведеться працювати жодного дня у твоєму житті». Тому, для мене моя робота – це хобі, я отримую задоволення, кайфую від того, що роблю. І це круто!
Свята і будні вчителя
– Ми всі знаємо, як влаштований навчальний процес у звичайних школах, а як виглядає інклюзивна освіта зсередини?
– Якщо відверто, то якихось особливих нюансів у роботі з нашими дітьми не існує. Головне – це бажання працювати з ними, працювати щиро, дослухатися до дитини, поважати її та розуміти, що це – дитина із незвичною поведінкою.
Живу, щоб творити дітям радість
– Людмило, наш динамічний час ставить нові виклики для всіх спеціалістів. А для таких, як ви, й поготів. Як ви вирішуєте поставлені задачі?
– Звісно, йду в ногу з нашим динамічним часом (усміхається). Ми впроваджуємо в нашому закладі розмаїття навчальних процесів. Інакше діти з особливими освітніми потребами відчуватимуть тиск і необхідність пристосовуватися до правил, які не відповідають їхньому світогляду. Ті діти, які постійно відчувають тиск, ніколи не почуваються комфортно. Вони стають пригніченими, починають брехати та прикидатися або здаються обставинам. Головне, щоб більшість часу дитина з особливими освітніми потребами перебувала в комфортному середовищі.
Вихованці Центру
– А як приймають ваших дітей школи?
– На жаль, наші педагоги ще мають дуже мало досвіду у роботі з такими дітьми. Навіть самі фахівці відчувають страх : «Чи зможу я зробити це?». Вони бояться не впоратися, місцями бояться відповідальності, бояться ризикувати. Інклюзія – це зміни. А зміни – це завжди страх. Але, коли я бачу в очах педагога бажання працювати з дітьми з особливими освітніми потребами, то інших проблем я вже не бачу. Нам катастрофічно бракує корекційних педагогів, асистентів вчителя. Тому, ми з командою Інклюзивно-ресурсного центру намагаємось завжди прийти на допомогу, проконсультувати, дати пораду, підказати, підтримати. Адже це так важливо.
Активне залучення у соціум
– Як відомо, один в полі – не воїн. Хто складає ваш колектив, які спеціалісти працюють у ньому?
– Подібно до того, як існують кулінарні рецепти приготування страв, достеменно описаний рецепт побудови високоефективної команди. Коли ви застосовуватиме цей рецепт, його ідеї та принципи як систему і вони стають звичними та автоматичними , ви отримаєте від своїх людей більші результати, ніж могли б собі уявити. Ось це і є команда. Злагоджена і дружна, що приведе до успіху. Я можу відверто сказати, що працюю в чудовій команді мотивованих, професійних, креативних людей. Це особистості, які пишаються якістю своєї роботи, вони постійно прагнуть вдосконалюватися. А ще у нашому колективі панує тепла, ненапружена атмосфера. Ми всі працюємо на результат.
Колеги по роботі
– Людині властиво час від часу «вигорати на роботі». Що є вашим джерелом натхнення та відновлення сил?
– Сили, позитиву, натхнення надають мені подорожі, гори та читання книжок. Куди б я не їхала, у моїй валізі я завжди знайду місце для книг. Під час поїздок відбувається оновлення в нейронах мозку, забувається погане, завантажуються нові враження. А подорож разом з близькими людьми подвійно цілюща. А ще я зрозуміла , що невід’ємним стилем мого життя став біг. Саме під час бігу виникають ідеї, цікаві проєкти, які хочеться втілити в життя якнайшвидше.
В Австрії на змаганнях з бігу
– Розкрийте нам ваш секрет успішності.
Успішний вчитель – це щасливий вчитель. Він задоволений собою, своїм життям, дітьми, колегами, керівництвом. Такий вчитель навіть негаразди буде сприймати з посмішкою. Успішний вчитель тримає себе у формі, вчиться навіть у дітей, крокує в ногу з часом. Успішний вчитель – це вчитель, який змінюється сам, щоб зрозуміти інших, який зробить неможливе можливим. А ще успішний вчитель, як невловимий месник, він весь час в пошуках чогось нового, в пошуках ресурсів для особистого росту.
– Підводячи результат нашій бесіди, щоб порадила Людмила Михайлова своїм колегам?
– Любіть дітей з особливими потребами просто за те, що вона є! Ці діти мають усі шанси досягнути успіху у школі. Якщо не цього року, то наступного, не можна здаватися, або зупинятися. Треба вірити!Будьте вдячними за кожен день, навіть якщо це був звичайний день. Переступайте поріг школи з хорошим настроєм, не незважаючи ні на що. Вірте в себе. Завжди! Навіть тоді, коли не вірить ніхто! Ви зможете все!
На відпочинку теж разом з дітьми
Розмову вела Руслана Гочіяєва Шевчук. Фото з ФБ сторінки Людмили Михайлової
Читайте також:
- У Коломиї відбулася вистава інклюзивного театру “FoTeJur” (ФОТ
- Сім’ї з дітьми зможуть подати в «Дії» заяви на отримання допомоги від держави
- У Коломийській громаді діти-пільговики та поранені військові зможуть безплатно відвідувати басейн
Приєднуйтесь до нас у Facebook, Instagram, Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
