Комплекс палацу Потоцьких розташований у середмісті колишнього міста-фортеці Станіславова (Івано-Франківська), заснованого у 1662 році як резиденція коронного гетьмана Речі Посполитої Андрія Потоцького і спорудженого за проектом військового інженера Франсуа Корассіні з Авіньйону
Первісна форма міських фортифікацій мала в плані вигляд правильного шестикутника з бастіонами на зовнішніх кутах. Комплекс палацу був сформований архітектором Карлом Беное в часі реконструкції міських бастіонних укріплень у 1680-х рр. за принципом «palazzo in fortezza».
Дослідження, які були проведені впродовж кількох останніх десятиліть, надали важливі висновки стосовно функціонально-просторового образу комплексу, який формувався упродовж двох послідовних фаз, під час яких зазнала змін первісна урбаністична концепція:
- резиденція (1680-і – 1802 рр.)
- воєнний шпиталь – австрійський, польський, німецький, радянський, український (1802 –2004 рр.)
Забудова палацового періоду збережена фрагментарно та має багато нашарувань різних періодів.
Історики припускають, що окрім головної вхідної брами комплекс міг мати ще одну з протилежної північної сторони, на центральній осі комплексу з наземним виходом на терасу куртини. На цю думку наштовхнули фрагменти стилобату й бази пілястр, що оздоблюють стіну будівлі, яка одночасно є частиною існуючого північного муру палацового комплексу. Ці архітектурні деталі виконані з тесаного каменю та оброблені аналогічно до подібних брил, які оздоблюють камін під сходами у головному палацовому корпусі.
Фрагменти тесаного каменю, як і весь корпус свого часу були обличковані керамічною плиткою на цементному розчині товщиною подекуди до 10 см, ймовірно, у 1970-80-х рр. В результаті таких нефахових ремонтів та тривалого впливу агресивного середовища відбулося часткове саморозкриття автентичних конструкцій, які можуть вказувати на портальне рішення центральної частини головного фасаду будівлі, а практично муру, оскільки за картографічними джерелами будинок тут з’являється у середині ХІХ ст.
Сама будівля (тепер одноповерхова з односкатним дахом) прибудована до замкового муру з зовнішньої сторони, саме тому чільна стіна є продовженням замкового муру, а частини фасаду з обох боків від порталу мають характерний нахил до напільної сторони, як і мур. Головний вхід в будівлю знаходиться на центральній осі, обабіч – вертикально профільовані частини стін з рустованими пілястрами під кахляним обличкуванням (досліджено за допомогою зондажів).
На проведення зондажів спонукало, як вже згадувалось, саморозкриття частин стіни з фрагментами тесаного алебастру під керамічними плитками.
Картографічні джерела вказують на існування трьох суміжних підземних камер при північному мурі із зовнішнього боку на осі комплексу. Вперше вони з’являються на Проектному плані удосконалення укріплень Станіславівської фортеці (1743) і мають довгий хід до тераси куртини і далі за межі фортечних укріплень до запроектованого равеліну який, очевидно, не був реалізований. На Фіксаційному плані Станіславова (поч. 1770-х рр.) (Рис. 4) бачимо ті самі камери та, ймовірно, потерну з виходом на терасу куртини. Равелін, зображений на плані тонкою лінією, очевидно, не був збудований.
Саме на цьому місці розташована згадана вище одноповерхова споруда з порталом. Вперше вона з’являється на кадастральному плані Станіславова 1848 р. Композиційну вісь проходить через головну браму та споруду з порталом. При співставленні історичних карт та сучасної підоснови прослідковано, що споруда геометрично співпадає із зображеними на картографії камерами.
За результатами натурних досліджень влітку 2022 р. виконано обмірні креслення підземних приміщень та наземної споруди і підтверджено, що за планувальною структурою будівля в основних параметрах відповідає плануванню підземної частини. Центральна частина наземної споруди знаходиться на одній осі з середньою підземною камерою (вісь проходить по осі склепіння камери). У процесі натурних досліджень також з’ясовано, що середня та східна підземні камери походять з періоду розбудови палацу (кінець XVII – поч XVIII ст.). А західна підземна камера зі склепінням типу “кляйн”, ймовірно, могла бути перебудованою з первісної у середині ХІХ ст., коли був споруджений і будинок над ними.
На сьогодні крім картографічних джерел немає підтверджень існування потерни на цій локації, якою можна було б вийти з підземних камер за межі куртини або на її терасу. Археологічні дослідження не проводились, тому існування потерни залишається гіпотетичним.
Перелічені вище чинники наштовхують на думку про ідею виходу на терасу куртини наземним шляхом через вал у другій половині XVIII ст. Припускаємо, що для реалізації цієї ідеї у палацовому мурі був влаштований урочистий портал. Доречність влаштування порталу в ХІХ ст., у період функціонування на території комплексу австрійського воєнного шпиталю видається нелогічною.
Виявлений за результатами досліджень зондажами архітектурний декор фасаду у вигляді цегляних рустованих пілястр зі стилобатом і базою з тесаного алебастрового каменю з характерним профілюванням, які розміщені симетрично відносно існуючого входу, можуть бути елементами портального декору, що підтверджує ідею влаштування виходу за межі палацового комплексу через північний мур. Отвір брами, очевидно, пізніше був закладений.
Стилобат рустованої пілястри – фрагмент тесаного алебастрового каменю з профілюванням загальними габаритами: східна пілястра – 520×910 мм; західна – 530×960 мм. На ньому база з тесаного алебастру габаритами: східна пілястра – 350×910 мм; західна – 310×900 мм. Пілястра виконана з цегли розміром: східна – 310×160×80 мм; західна – 315×155×80 мм, кладка на піщано вапняному розчині. Аналогічна за розміром цегла виявлена в центральній та східній підземній камері, які походять з періоду розбудови палацу (кінець XVII – поч XVIII ст.). Це підтверджує теорію про приналежність виявлених пілястр до резиденціального періоду.
З допомогою зондажів виявлено сліди рустування пілястри та залишки тришарового тиньку. Рустування виконане за схемою: 5 виступаючих рядів цегли × 1 заглиблений ряд. Чільна стіна між пілястрами має декілька типів кладки, що свідчить про різночасовість її спорудження. Західна пілястра краще зберегла своє профілювання. Камені зазнали значних втрат внаслідок пізнішого обличкування фасаду плиткою.
Висновки
За результатами проведених досліджень припускаємо, що декорування фасаду корпусу К є архітектурним вирішенням влаштованого в північному палацовому мурі проходу, тобто порталом. Можна виділити два основні будівельні періоди. В перший період, коли комплекс функціонував як резиденція Потоцьких (1680-і – 1802 рр.), було споруджено підземні камери, на осі центральної камери в мурі, ймовірно, було влаштовано портал, декорований виявленими пілястрами. Другий будівельний етап стосується функціонування на території комплексу військового шпиталю (1802 – 2004 рр.). В цей період було споруджено наземну споруду при мурі, яка за планувальною структурою основному відповідає плануванню підземної частини.
Дослідження, потребує подальшого архівного пошуку проектних або інвентарних креслень, іконографічних зображень, а також розчистки й подальшого дослідження фасаду будинку, проведення архітектурно-археологічних розвідок, георадарного сканування тощо. Але навіть ці початкові результати дають нам нове бачення еволюції палацового комплексу резиденційного періоду. Отримані результати є важливими для цілісного розуміння об’ємно-планувальної структури палацового періоду розбудови комплексу і для продовження дослідження усіх збережених архітектурних об’єктів цього періоду.
За матеріалами Анни Сербін – аспірантки кафедри архітектури та реставрації НУ “ЛП” та Лариса Поліщук – доцента кафедри архітектури та містобудування ІФНТУНГ.
Читайте також у авторській рубриці “Ретро Івано-Франківськ”:
- Мандри непомітним Франківськом: що колись було на місці Нацбанку (ФОТО)
- Мандри непомітним Франківськом: де знаходилося Станіславське єврейське гетто (МАПА)
- Мандри непомітним Франківськом: “Парк Йордана” (ФОТО)
- Мандри непомітним Франківськом: гайд по місцях колишніх синагог (ФОТО)
- Мандри непомітним Франківськом: слідами Тринітарського монастиря (ФОТО)
- Мандри непомітним Франківськом: що приховує південна частина площі Ринок (ФОТО)
- Мандри непомітним Франківськом: криниці Станіславівської фортеці (ФОТО)
- Мандри непомітним Франківськом: де пролягали межі старого єврейського кладовища (ФОТО)
- Мандри непомітним Франківськом: що колись було на місці статуправління (ФОТО)
- Мандри непомітним Франківськом: що колись було на місці скверу Руської трійці (ФОТО)
- Мандри непомітним Франківськом: казарми крайової оборони Австро-Угорщини (ФОТО)
- Мандри непомітним Франківськом: Школа пілотів на “Діброві” (ФОТО)
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
