На Тернопільщині люди добудовують хату односельцю, який втратив ноги на війні. Будинок ще почав зводити його покійний батько. Про це пише ПІК з посиланням на Терен.
Звати хлопця Степан Коцюб, він 1989 року народження. 7-го березня минув рік, як його призвали до лав ЗСУ. Після місяця навчання потрапив на фронт. Був стрільцем-санітаром, вивозив з поля бою поранених і загиблих. На початку січня цього року отримав важке поранення – пряме попадання у бліндаж.
Розірвало деякі внутрішні органи, осколки посікли голову, спину, отримав перелом руки, але найгірше – втратив обидві кінцівки вище колін. До того ж руку недобре склали, днями зробили ще одну операцію. Зараз Степан проходить реабілітацію у Трускавці.
“Коли прочули, що зі Степаном трапилася така біда, молоді ґазди, його друзі, які зараз на фронті і тут, в тилу, зорганізувалися й озвучили таку сміливу пропозицію – збудувати йому новий будинок, бо старенька глиняна хатина, де він досі тулився з матір’ю, вже нікуди не годиться. Та й у його теперішньому становищі йому там було б украй важко”, – розповідає староста села Виноградне Надія Мандзюк.
Цегляний будинок на околиці села почав зводити ще на початку 90-х років батько хлопця. Поставив коробку і накрив шифером. Пам’ятаю, Степанко ще бігав тут маленьким, адже живу поруч по сусідству. У 2009-му батько помер, так і не закінчивши будову. Матір на свою мізерну зарплату в клубі не могла потягнути будівництво, треба було ставити єдиного сина на ноги. Тож недобудована оселя стояла досі пусткою…
“Приблизно місяць тому я кинула клич у нашій місцевій групі у Вайбері – хто може, прийдіть допомогти у добрій справі. Я вам не можу передати словами, що тут творилося! У той понеділковий день, 4-го березня, на об’єкті працювало близько 70 людей. Для нашого маленького села, де офіційно рахується триста з лишком душ, це дуже багато”, – додає жінка.
Отож, одні працювали на розчистці території, інші підбивали стелі, стелили на горищі утеплювач, інша група чоловіків копала криницю і рів під трубу й електрокабель до неї майже до Дністра – там близько вода. Потім поставили вікна, вхідні двері, поштукатурили стіни й залили стяжку. Тепер чекаємо, щоби підсохло, і будемо рухатися далі.
Цікавимось у матері, що каже на те Степан, дізнавшись, що йому будують нову оселю. Жінка відповідає, що син усім задоволений, надзвичайно радий. Хлопці йому постійно телефонують, включають відео, як працюють, печуть бараболі. Веселий, каже, в паніку не впадає.
“Звичайно, ще треба купу грошей. Люди з села здають, хто скільки може. З-за кордону надсилають перекази односельці, вчителі із Зозулинської школи скинулись колективом, міська рада виділила 30 тис. грн, обіцяють ще додати. Наша ціль – закінчити повністю хату. Степан має приїхати на все готове. Ось побачите, за якийсь місяць все буде готово. Наше село дуже дружне. Впораємось!”, – зазначає староста села.
Читайте також у ПІК:
- Монастир на Тернопільщині визнали надбанням культурної спадщини національного значення (ФОТО)
- Радіо ПІК: головні новини Прикарпаття та України за сьоме квітня (ПРОСЛУХАТИ)
- Окупанти розстріляли трьох українських полонених на Херсонщині
- Литва закупить для України 3 тисячі литовських безпілотників – прем’єр Шмигаль
