Івано-Франківський обласний перинатальний центр називають “перлиною західного регіону”. Адже це медичний заклад, що надає спеціалізовану медичну допомогу вагітним. Та й тут є все для того, щоб надати якісні послуги, як і жінкам, так і новонародженим малюкам. А це і професійний персонал і сучасне обладнання. Принаймні, про це говорять як працівники медзакладу, так і самі пацієнтки.
З нагоди Дня медика журналісти ПІК поспілкувалися із генеральним директором місця, де народжується життя – Юрієм Павлушинським. Як вдається державній «перлині» конкурувати з приватними клініками та чому при загальній тенденції зменшення кількості пологів, у цьому медзакладі усе навпаки?
Державний заклад не має нічим відрізнятися від приватного
Юрію Миколайовичу, рівно рік назад ми з вами спілкувалися і тоді в інтерв’ю ви заявили, що якщо медичний заклад не розвивається, то колектив має ставити питання до керівника. Чи буває таке, що колектив висловлює до вас свої претензії?
Ми з колективом – команда. У закладі, який я очолюю, працює 340 людей, і наші стосунки досить гармонійні. Є «п’ятихвилинки», медичні ради, де працівники висловлюють ідеї щодо розвитку. А я вже разом зі своїм фінансовим відділом думаємо, як це втілити в життя.
Я усвідомлюю, що робота керівника залежить від всіх – від завідувачів відділень до медсестер та санітарок. Наш заклад «третинного рівня надання допомоги», тобто ми єдині на Прикарпатті надаємо спеціалізовану допомогу передчасно народженим діткам. І щоб відповідати цьому рівню, розвиватися та рухатися вперед – стосунки в колективі мають бути міцними.
Наш заклад в медичному просторі знаходиться в серйозній конкуренції з іншими медичними установами, де також, звісно, є кваліфіковані керівники та лікарі. Тому я нашим лікарям завжди кажу так – «ніколи не вважайте, що ви найкращі, бо тільки ви почнете так думати, то одразу з’явиться хтось, який вас пережене». І це всі розуміють. Тому постійно вдосконалюємося.
Те, що ви постійно щось змінюєте та оновлюєте справді бачимо. Навіть зараз у вас тривають ремонтні роботи. Над чим працюєте?
Ще три роки тому ми поступово почали робити ремонти: спершу зробили капітальний ремонт реанімаційного, дитячого відділення, згодом відкрили сучасне відділення післяродового перебування матері й дитини на четвертому поверсі. Торік повністю переробили перший поверх. Ми прагнули зробити його більш комфортним та зрозумілим для пацієнтів. Тут у нас розміщене консультативно-діагностичне відділення з кабінетами УЗД, мамографії та рентгенографії, пологовий блок, лабораторія та відділення катамнестичного спостереження, де дітки до трьох років проходять повноцінну реабілітацію.
Вже цього року почали ремонт третього поверху, де будуть розміщені три відділення – палати післяпологового відділення, палати другого етапу виходжування та акушерської патології. Окрім того, ми там робимо ще терасу – зону відпочинку для наших пацієнтів. Це дуже серйозний рівень. Це понад тисячу квадратних метрів, які ми повністю оновимо, адже ремонтів там не робили років сорок.
Відкрити оновлене відділення плануємо вже у вересні. Там умови перебування будуть близькі до європейських. Це все робимо для того, щоб задовольнити потребу пацієнтів, адже я розумію, що пацієнтки окрім якісного, безпечного лікування з сучасним обладнанням, хочуть перебувати в комфортних умовах. І враховуючи те, що кількість пологів у нас цього року збільшилася, відповідно зріс попит на покращені палати, тому ми вирішили працювати у цьому напрямку.
Народжуваність зросла завдяки трьом компонентам
Пригадуємо, коли почалася війна всі били на сполох, що народжуваність в країні зменшилася. У вас була така ж ситуація. А тепер, зважаючи на ваші показники, бачимо, що маєте позитивні зміни на тлі того, що і війна в країні продовжується, і багато жінок мігрували за кордон… Як думаєте, що на це вплинуло?
Я думаю на це вплинули кілька чинників. Насправді я дуже щільно працюю з колективом та стараюся пояснити, що наш державний заклад не має нічим відрізнятися від приватного.
Наш підхід простий – якщо пацієнтка переступила поріг нашого закладу, то ми маємо до неї професійно підійти. Не тільки в плані чіткого лікування, а й сервісу. І кожна хвилина перебування у нашому закладі має бути для неї дуже приємною.
Нам вдалося змінити підхід персоналу до пацієнтів. Ми стараємося бути більш доброзичливі та відкриті до них. Думаю, це одна із причин, чому у нас збільшилася кількість пологів.
Ще один пункт, який, можливо, дав нам цей успіх, це покращення рівня нашого обладнання та сервісу. Ті, хто народжує у нас, відверто відчувають переваги нашого закладу над іншими.
Якщо статистично, скільки цього року у вашому закладі народилося дітей?
Якщо брати «суху» статистику, то вона є позитивною у нашу сторону (посміхається – ред.). Минулого року, в нашому обласному перинатальному центрі народилося 948 дітей за пів року, а цього року вже 1094 дитини. Це на 150 пологів більше, і це серйозний рівень, зважаючи на падіння по всій області.
Важливо й те, що у нас зменшилася рання неонатальна смертність. Якщо минулого року вона мала показник 7,2%, то зараз цей показник зменшився до 5,4%. Також збільшилося виживання серед дітей народжених до півтора кілограма. Минулого року показник був 67%, то зараз – 75%. Це свідчить про безпеку наших пологів та професійність наших лікарів.
І відверто, я цими показниками дуже пишаюся, бо їх не так легко досягнути. Насамперед для цього потрібне потужне обладнання, потужні медикаменти та потужні кадри. І ми всі ці три компоненти, на щастя, маємо. При цьому ми постійно розвиваємося та відправляємо на навчання наших лікарів, а також приймаємо у себе наших колег, які проводять тренінги.
Юрію Миколайовичу, ви багато говорите про сервіс і комфорт. Та чи вкладаєте ви кошти в новітнє обладнання?
Ми не перестаємо дбати про нове сучасне обладнання. Наразі маємо приблизно на 90 мільйонів гривень нового обладнання, яке придбали з 2020 по 2023 рік. По обладнанню ми знаходимося на досить серйозному рівні, який відповідає вимогам НСЗУ. І це теж наша гордість.
Тому зараз ми взяли інший вектор та працюємо над покращенням сервісу.
Ми не дивимося як у конкурентів, ми зосереджені на своєму закладі
Пане гендиректоре, в інших медичних закладах не відчувається таких разючих змін за такий короткий проміжок часу. Окрім пакету НСЗУ вам серйозно допомагають також Обласна рада та обласна адміністрація з фінансами. Чи не відчуваєте ви ревнощів від директорів інших медустанов?
Ми не єдиний заклад, який розвивається. Я вважаю, що на Прикарпатті не може бути один заклад, який займається пологами та надає допомогу новонародженим, їх має бути декілька.
Підхід до конкуренції у мене простий: я нашим лікарям ставлю одне запитання: нас цікавить бачення що робиться в інших клініках? Ні, ми зациклені на своїй.
Поруч з нами є колеги з міського пологового чи колеги з Коломиї, чи Калуша. Я співчуваю їм, бо вони в таких складних умовах, як і ми. Фінансування від НСЗУ є, але відверто, всі ми хочемо, щоб це фінансування було кращим. Але наша стратегія – не думати як розвиваються інші клініки, а думати як розвиваємося ми. І проблеми, які виникають у нас ніяк не пов’язані з іншими медустановами, це лише наші внутрішні проблеми. Тому, щоб посилити роботу закладу, треба посилити насамперед своє бачення щодо роботи, свій підхід і професійність.
Я в конкуренції бажаю успіху клінікам, які займаються пологами та складними неонатальними випадками. І якщо до мене хтось з керівників медзакладів приходить за порадою – я з радістю ділюся своїм досвідом.
Юрію Миколайовичу, ви прийшли управляти ОПЦ, коли він був в не дуже хорошому стані і з не дуже хорошою репутацією. Зрозуміло, щоб змінити відношення – треба пройти чимало випробувань. Можливо, разом з ростом, ви для себе виокремили певні принципи з якими йдете зараз по життю?
Бути керівником будь-якого закладу складно. Але з хорошим колективом це можливо. Коли люди бачать, що керівник думає про розвиток закладу, своїх працівників, а не задовільняє власні амбіції, тоді він його підтримує.
Я працюю за принципом створити атмосферу в команді без керівників та підлеглих. Я радий, що очолив такий професійний колектив. В Івано-Франківському обласному перинатальному центрі працюють кращі лікарі Прикарпаття. І я думаю, їм приємно працювати в закладі, який постійно розвивається. Тому ми разом зможемо зробити багато позитивних речей.
Оскільки, ви згадали за колектив, ми нагадаємо вам ще дещо з минулого інтерв’ю. Ви тоді нам сказали, що нормальна зарплата для медсестри – це 20 тисяч гривень, а для лікаря – 30. Минув рік, чи вдалося вашим колегам досягти таку зарплату?
Ви поставили болюче питання. Ми б могли підняти зарплату, але я все кажу: потерпіть ще рік, бо багато речей, які ми робимо, потребують фінансових вкладень. Ті ж ремонти, які зараз тривають… 70% видатків на них – це кошти закладу.
НСЗУ дає гроші не тільки, щоб ми мали зарплату, а насамперед дає гроші, щоб медична допомога відповідала рівню, в тому числі це стосується і сервісу.
Спершу треба «стати на ноги», мати заклад який відповідає рівню потреб наших пацієнтів і за рік-два ми зможемо підняти зарплату нашим працівникам. Зараз ми не підняли її до цих цифр. Але без сумніву, наступного року будемо над цим працювати.
Ви кажете «міцно стати на ноги». А хіба це можливо в нинішніх умовах, коли надворі війна?
Будь-який керівник має ставити максимальні цілі. Наш заклад розвивається правильно. Враховуючи ситуацію в державі, без сумніву, посиляться вимоги до закладів, які мають низьку кількість пологів. Ми ж надіємося на збільшення кількості пологів. Нам треба бути до цього готовими.
І ми, як заклад який має стільки обладнання та професійних кадрів, маємо право на життя, навіть в складних умовах. І надіюся, що ми будемо лідерами в цьому напрямку та матимемо фінансування.
А яку ціль ставите? Скільки пологів хотіли б мати за рік?
Це не менше трьох з половиною тисяч пологів. І думаю це нам по силі: і нашим кадрам, і нашим приміщенням.
Юрію Миколайовичу, ви дуже амбіційний керівник, але ж на ці амбіції потрібні мільйони гривень… Знаєте звідки залучати кошти?
Ми динамічно розвиваємося у співпраці з державними органами та міжнародними партнерами. Маємо досить добрий та стабільний договір з НСЗУ, 60% – віддаємо на зарплати лікарям, решта – залишаємо на розвиток: медикаменти, розхідні матеріали тощо. Цього вистачає для стійкості, а для розвитку, який ми перед собою ставимо, треба більше. Тому активно співпрацюємо з обласною радою, обласною військовою адміністрацією.
Також залучаємо грантові кошти від міжнародних партнерів, до прикладу від ЮНІСЕФ наш заклад безкоштовно отримав обладнання на 12 мільйонів гривень. Фонд ООН у галузі народонаселення надав нам автомобіль швидкої допомоги, завдяки чому наші бригади акушер-гінекологів можуть виїжджати у віддалені громади Івано-Франківської області та проводити там огляди й надавати необхідну допомогу. Адже є багато людей, які не можуть самостійно приїхати в обласний центр та звернутися до медиків. Також зараз працюємо з Польською медичною місією та іншими.
Моє завдання, як керівника, це шукати будь-які джерела дофінансування.
А які маєте платні послуги в медзакладі?
Ми державний заклад, тому пологи у нас безкоштовні. Але у нас є платні палати покращеного типу, які вартують 500 гривень за добу. Без сумніву, для військових, їхніх дружин – у нас все безкоштовно. Жінка показує посвідчення «учасника бойових дій», або якщо ще немає цього посвідчення, то просто документ, що чоловік, чи вона, військові. Також жінки, які відвідують школу відповідального батьківства й народжують у нас, мають знижку 25%.
Якщо чесно, коли ми робимо наші умови перебування покращеними, то не ставимо перед собою ціль заробити кошти. Це не основний аспект фінансування нашого закладу.
Ми ставимо ціль дійсно надати реальну медичну допомогу нашим пацієнткам і нам приємно, щоб пацієнтка зі своєю дитиною знаходилася в умовах наближених до домашніх. Ми не прагнемо заробляти на цьому, це гроші додаткові, для речей побутового характеру, але для стратегії вони ролі не грають.
Ми будемо заробляти тоді, коли у нас буде та кількість пологів, про яку я вже говорив у своїх планах.
У нашому закладі знаходяться найскладніші акушерські випадки
Повернімося до народжуваності. З якими складними випадками ви стикалися цьогоріч?
Ми заклад «третинного рівня надання медичної допомоги». У нас знаходиться вся важка акушерська патологія з Прикарпаття, а іноді й з інших областей. Деколи бувають дуже складні випадки, коли доводиться радитися з колегами, зокрема й з Києва.
Згідно з протоколами МОЗ, якщо жінка народжує до 32-х тижнів, то вона має народжувати в нас. Цьогоріч були передчасно народжені діти в терміні 24-25 тижнів, ми стараємося їх виходжувати, для цього в нас є все необхідне.
Передчасно народжені дітки чи немовлята народжені з критично низькою вагою потребують спеціального догляду. В обласному перинатальному центрі ми можемо виходити дитину народжену від 500 грамів. Цьогоріч найменша дитинка, яку ми виходили, при народжені важила 650 грамів.
Потім ці дітки до трьох років проходять реабілітацію у нас на базі катамнестичного відділення. Наразі там спостерігаються понад дві тисячі дітей.
Враховуючи те, що багато чоловіків тепер на війні, не зменшилася кількість партнерських пологів?
Партнерські пологи – це вимога часу. Їхня кількість не зменшується, а тільки зростає. Жінки поруч з близькими відчувають себе комфортніше. Тому ми з радістю приймаємо, коли приходять на пологи чоловіки чи хтось з родичів. Жінка сама обирає з ким їй народжувати.
Звичайно, бувають випадки коли вся сім’я хоче перебувати в пологовому залі (сміється – ред.). Таке ми не допускаємо, але хтось один може бути. А для інших рідних у нас є комфортна зона очікування на першому поверсі, там вони можуть зачекати та випити кави. Адже ми розуміємо, що вони переживають за жінку та немовля.
Можливо, трапляється таке, що рідні заважають на пологах, даючи поради лікарям чи вимагаючи особливого ставлення?
Є люди, які вимагають ставлення, яке суперечить протоколам. Наприклад, є такі жінки, які хочуть, щоб лікарі не так часто оглядали їх перед пологами та в цілому менше втручалися в цей процес. Ми з розумінням ставимося до позиції жінки, яка народжує та її рідних, які підтримують, та, за можливості, йдемо на зустріч. Ми все їм проговорюємо та пояснюємо, чому робимо такі дії, а не інші. А за потреби шукаємо компроміси.
Плани на 2025 рік
Юрію Миколайовичу, повертаючись до закладу. Вже третій рік триває війна, кількість тривог та небезпек не зменшується навіть у тилових областях, зокрема й на Прикарпатті. Тому пологи в укриттях залишаються все ще актуальними. Дехто з ваших колег у сусідніх областях облаштовують справжні пологові зали в підземеллі. Чи не працюєте ви у цьому напрямку?
Це важливе та складне питання. У нас зараз створені умови для пологів в укриттях, але, на жаль, вони ще далекі до ідеальних.
І так, справді Львівський обласний перинатальний центр зробив повноцінні пологові зали в укритті. Ми наразі працюємо в цьому напрямку, обговорюємо це з очільницею області, з керівництвом обласної ради та готуємо кошторисно-проєктну документацію.
На жаль, ми не змогли бути втягнуті в президентську програму укриття, адже укриття перинатального центру не має ліцензійного номера, тому ми поки що не могли на це претендувати.
Це наш один із напрямків руху на 2025 рік. Ми будемо старатися залучати державні, обласні і свої кошти. Це вимога часу, ми мусимо це зробити.
Які ще маєте плани щодо вдосконалення центру на 2025 рік?
Також ми працюємо над проєктно-кошторисною документацією нового пологового відділення, де будуть враховані всі аспекти сучасного підходу до акушерської ситуації. Там будуть пологові зали, кімнати гігієни. Наші операційні блоки будуть відповідати абсолютно всім сучасним вимогам. Обласна рада та обласна військова адміністрація готові мені допомогти в цьому напрямку.
Це якщо говорити про плани щодо капітальних видатків, ремонтів. Але також маємо плани щодо лікувального процесу. Ми зараз запускаємо механізм внутрішньоутробної діагностики, хочемо покращити цей процес.
У нас є кафедра в Івано-Франківському медичному університеті, ми з ними працюємо дуже гармонійно. І я хочу, щоб кафедра була локомотивом нових ідей стосовно діагностики та лікування. І в них вже є напрацювання, які ми будемо втілювати в життя.
Юрію Миколайовичу, ви в постійному русі, відчувається ваш швидкий темп щодо постійних змін та планів. Чи не втомлюєтеся ви? Чи відпочиваєте?
Якщо чесно, я на роботі не змучуюся, відпочиваю тут (сміється – ред.). Мені цікаво на роботі. Обласний перинатальний центр дуже захопливий і в кадровому плані, і в плані пацієнтів. І мені приємно робити речі, щоб покращити діагностику та лікування наших пацієнтів.
Мені щодня цікаво йти на роботу та досягати нових цілей, разом з моїми колегами.
І наостанок, інтерв’ю з вами вийде у День медика. Як будете відзначати професійне свято та що побажаєте колегам?
Враховуючи воєнний час, святкування не буде. Ми на «п’ятихвилинці» вручимо грамоти та преміювання деяким працівникам.
Я хочу побажати колективу насамперед перемоги та подякувати їм за сумлінну працю. Досягнення нашої клініки неможливі без наших лікарів, медсестер та санітарок. Успіх нашої клініки залежить від успіху нашого колективу.
Вітаю всіх з Днем медика та надіюся, що наступного року ми цей день будемо святкувати у мирній Україні.
Розмовляли Оксана Камінська та Надія Дзінько
Фото – Іван Денисюк
Читайте також:
- “Кожна хвилина перебування в нашому закладі має бути приємна”, – гендиректор Франківського обласного перинатального центру (ВІДЕОАНОНС)
- Прикарпатський центр репродукції людини змінює форму власності: чому це плюс для пацієнтів пояснює Ігор Головчак
- Як реабілітують дітей в обласному перинатальному центрі Франківська (ВІДЕО)
- Франківський обласний перинатальний центр тримає курс на якісні оновлення (ВІДЕО)
