Фото з сайту exploration.if.ua
Система очисних каналів в м.Станіславі, за свідченнями його мешканців існувала «з незапам’ятних часів». Підземними колекторами дощові та стічні води виводились від середмістя за межі міських мурів. Воду, яку добували із криниць та свердловин, довший час так і не змогли об’єднати в одну міську мережу.
Роботи з очищення, ремонту та будівництва нових каналів тривали. В міських архівах є документи, датовані 1861 роком. Для подібних робіт управління Станиславова виділяло кошти з бюджету, що зафіксовано у 70-90 роках 19 століття. Наглядати за санітарним станом міських криниць та каналізації було довірено поліції. Порушників, звісно, карали штрафами.
В 1899-1905 роках значними каналізаційними роботами займалася фірма “Джованні Джуліані”. Проте, каналізаційна та водопровідна системи носили локальний характер. Тому Станіславська міська рада і магістрат вирішили надати їм загальноміського значення.
Проєкти щодо цього були розроблені в 1908-1909 роках. З цією метою в одному з Віденських банків був узятий кредит на загальну суму 4 млн. крон.
В 1914 році був оголошений конкурс на посаду керівника будівництва загальноміської каналізаційної системи. Зголосилася значна кількість претендентів. Початок Першої світової війни перервав будівельні роботи. Загальна протяжність каналізації перед війною становила понад 12 тис. метрів вартістю понад 270 тис. крон.
Будівництво загальноміської каналізаційної системи відновилося в 1924 році. 7 серпня 1926 року Станіславське воєводське управління затвердило загальний проект каналізації м. Станіслава. Відповідно до проекту було побудовано три головні канали.
В 1931 році Станіславський магістрат запропонував воєводському управлінню на затвердження технічний проект побудови мережі дільничних каналів, які б з’єднувалися з головними каналами.
В 1931-1933 роках це питання розглядали спеціальні комісії, створені Станіславським воєводським управлінням. В результаті, проект побудови дільничних каналів було схвалено. За поданням Станіславського воєводського управління міністр внутрішніх справ Польщі видав розпорядження про правила побудови каналізаційної та водопровідної системи у м. Станіславі.
Фото з сайту exploration.if.ua
Статистика
За 1924-1932 роки було збудовано понад 20 тис. метрів каналізаційної системи. На це було витрачено понад 1,6 млн. злотих, а загалом планувалося витратити 3,5 млн. злотих. На початку 1930-х років проєкт каналізації охоплював 60 % площі м. Станіслава.
Пропонуємо поглянути, які виглядає головний каналізаційний колектор міста, прокладений під історичною частиною Станіславова-Франківська:
ФОТО з сайту exploration.if.ua
До теми…
У старому Станиславові прокладені інші підземні комунікації, які виконували технологічні функції, зокрема, служили каналами для водовідведення, розповідав Zbruc.
“Довкола фортеці був водяний рів, але крізь нього назовні існували каналізаційні виходи для води, яка в іншому випадку збиралася б у середмісті і перетворила б його на велике озеро, – розповідав свого часу архітектор-реставратор Ігор Панчишин. – Твердо відомо, що виходи цих підземних ходів були в районі монастиря тринітарів, фактично під “білим домом” (урядовим будинком, в якому тепер містяться обласна держадміністрація, міськвиконком, обласна та міська рада – авт.). Частину такого колектора виявили під час прокладання котловану під новий будинок на вулиці Мельничука. З центру міста від ратуші був прокладений ще один канал, який тягнеться в бік Бистриці Солотвинської. Старі люди розповідають, що ще в 1960-х роках від нього залишався відкритим лаз на перехресті вулиць Пулюя та Галицької, зруйнований при новому будівництві. Третій такий колектор тягнувся від колишнього пасажу Гартенберґів вулицею Мазепи у бік міського озера”.
Схема водовідвідних колекторів міста тепер також втрачена, як і план фортечних підземних комунікацій. Але виявлені фрагменти цих ходів вказують на те, що діаметр їх був достатньо великим для того, щоб ними могли пересуватися люди, якщо не в повний зріст, то бодай у напівзігнутому стані. Тобто їх могли використовувати як комунікаційні і бойові проходи, хоча документально це не підтверджено.
“Біда в тому, що Франківськ був завжди містом закритим, кожна влада, яка приходила сюди, розуміла, що тут – пограниччя, тому місто завжди було занадто мілітаризованим, покритим таємницями в різних аспектах, – міркував Панчишин. – У радянські часи підземні колектори та канали опломбовували, але навіть не з питань техногенної безпеки, а задля того, щоб тримати в таємниці саме існування таких ходів. Нібито для того, щоб ніхто, боронь Боже, потайки не втік з міста, або, ще гірше, не прибув до міста таємно”.
На думку дослідників, опломбування старих водовідводних каналів у радянський час і будівництво нових масивних споруд призвело до того, що в середмісті змінився гідрорежим, і тепер Івано-Франківськ має чималі проблеми зі стоком води під час затяжних дощів і повеней.
Читайте нас у тг“Після того, як збудували “білий дім” і бетоном запломбували давній колектор, який тут проходив, у будинках центральної частини міста рівень ґрунтових вод піднявся на 40 сантиметрів, – розповідав Василь Романець. – І це наслідок тільки того, що одну гілку перекрили”.
Читайте також:
