Понад десять років тому в Україні розпочалася реформа децентралізації. Її метою було передати більше повноважень і відповідальності від держави до місцевого самоврядування. Відтак кожна громада мала стати фінансово самостійною.
В Івано-Франківській області функціонують 62 територіальні громади. Втім, не кожна з них може сама себе утримувати. За результатами дослідження фінансової спроможності, лише 12 громад Прикарпаття знаходяться на високому рівні.
21 громада перебуває на низькому, а 14 — на критичному рівні, пише ПІК.
Що їх об’єднує?
Критичний рівень фінансової спроможності мають як малі, так і середні за розміром громади Прикарпаття, з різною площею територій та кількістю населення. Втім, міських серед них немає, лише сільські та селищні:
- Матеївецька (сільська);
- Делятинська (селищна);
- Печеніжинська (селищна);
- Витвицька (сільська);
- Космацька (сільська);
- Єзупільська (селищна);
- Новицька (сільська);
- Обертинська (селищна);
- Дзвиняцька (сільська);
- Гвіздецька (селищна);
- Коршівська (сільська);
- Підгайчиківська (сільська);
- Солотвинська (селищна);
- Спаська (сільська).
Частина з них — громади, до складу яких входять гірські населені пункти: Делятинська, Витвицька, Космацька, Дзвиняцька, Солотвинська та Спаська.
Відповідно до законодавства, до гірських належать населені пункти, які розташовані на висоті понад 400 метрів і вище над рівнем моря, мають недостатньо розвинуті сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність. Через це вони отримують додаткову державну підтримку.
Водночас серед так званих “гірських” громад є й фінансово сильні. Зокрема, Поляницька громада, на території якої розташований туристичний комплекс “Буковель”, має високі власні доходи та не залежна від державних дотацій. А Ворохтянська громада має один із найвищих показників доходів на одного мешканця серед усіх “гірських” громад області – близько 10 944 грн.
Громади з “критичним” рівнем об’єднує не географія, а сукупність фінансових показниках, серед яких:
- висока дотаційність;
- низькі власні доходи на мешканця;
- низькі капітальні видатки;
- висока частка видатків на управління.
У понад половини громад із критичним рівнем фінансової спроможності допомога держави становить понад 40%.
Що відрізняє громади “високого” та критичного рівня
Для порівняння візьмемо громади зі схожими параметрами. Площа Переріслянської громади становить 100,4 км², тут проживають понад 8,5 тисяч жителів. Громада має задовільний рівень фінансової спроможності.
Доходи на одного мешканця сягають 6 679 гривень, підтримка держави – 4,2%. Частка управлінських видатків складає 21,1%, а капітальних видатків на одного мешканця – 836 гривень.
Кардинально інша ситуація у Дзвиняцькій громаді з подібною площею (близько 101 км²) та населенням (понад 8,3 тисячі людей) Громада має критичний рівень фінансової спроможності.
Доходи на одного мешканця тут майже вдвічі нижчі — 3 567 гривень, а рівень дотаційності — 21,4%, що у п’ять разів більше, ніж у Переріслянській. Частка видатків на управління сягає 39,9%, а капітальні витрати — 361,9 гривень на мешканця.
Ще один показовий приклад — Зеленська громада, де проживає лише 1,9 тисячі мешканців (площа — 482,2 км²). Попри це, громада – на оптимальному рівні.
Доходи становлять близько 8 622 гривень на мешканця, капітальні видатки — 739 гривень. Рівень державної підтримки — близько 5%, а частка витрат на управління — 32,2%.
Натомість Витвицька громада з населенням 5,7 тисячі осіб (площа 180,2 км²) перебуває на критичному рівні.
Доходи на одного мешканця — 1 759 гривень, а капітальні видатки становлять лише 40,4 гривень — це один із найнижчих показників в області. Рівень дотаційності сягає 50,4%, а частка витрат на управління — 66,3%, що є одними із найвищих показників.
Завдяки децентралізації громади отримали більше повноважень і, відповідно, більше можливостей для розвитку. Як бачимо, не всі громади слабкі через географічне розташування, кількість населення чи інші стартові умови.
Громади Прикарпаття мають різний рівень фінансової спроможності через сукупність декількох фкторів. Серед них – управління доходами, залученість інвестицій. І поки одні нарощують власні доходи, інші залишаються залежними від державної підтримки.
Довідково:
- Доходи на одного мешканця – це кошти, які громада заробляє сама (передусім податки), у розрахунку на одну людину.
- Рівень дотаційності – підтримка держави. Високий рівень показує, що громада не може впоратися самостійно.
- Капітальні видатки – витрати на розвиток громади: будівництво, ремонти, інфраструктуру, техніку.
- Видатки на апарат управління – це зарплати чиновників, адміністративні витрати.
Читайте в ПІК:
- Пасічнянська громада – прикарпатська Терра Інкогніта (ФОТО)
- Скільки районів в Україні після завершення адміністративної реформи
- Понад половина громад Франківщини — фінансово слабкі: скільки з них живуть за рахунок держави
