Те, що у Львові очікується щось неординарне, можна було відчути ще на залізничному вокзалі в Івано-Франківську. На вранішній швидкий потяг-експрес Інтерсіті очікувала здебільшого молодь. Екстравагантно вбрані, з цікавими зачісками: так готуються до молодіжних тусовок.
Тетяна Романко підтвердила, що зібралася на вечірній молодіжний концерт, а Таїсія Таушер зі своїм супутником Володимиром мали обширну програму.
Дівчата виглядали ефектно, якраз до події.
Кожен знайде свій стиль
Масштаби міста Лева вражають. Ще далеко на під’їздах до вокзалу видніються численні висотки-новобудови. А ще – бізнесові структури. Львів упевнено тримає першість не лише за кількістю туристів, а й за кількістю внутрішньо переміщених осіб та релокованого бізнесу.
А ще Львів зустрів напрочуд сонячною погодою і сакурами. Тепер не треба їздити споглядати розкішне цвітіння цих дерев на Закарпаття. Рожеві крони – то тут, то там, а то ціле квіткове море посеред транспортної розв’язки.
Архітектура вражає. Адже тут справжній мікс культур: старовинної польської, австро-угорської. Втім, нові модерні будинки відповідають вимогам часу.
До Дня міста однією із подій був традиційний Fashion Week. Потрапити на нього можна було навіть безкоштовно: в ролі волонтерів. Бо квитки на покази сягали півтори тисячі гривень і більше.
Але Львів і без Тижня моди задає тон. Чи то в повсякденному одязі, чи фестивальному. Вулична мода тут так само вишукана.
Так само вибір у крамницях широкий, і розрахований як на масового покупця (сорочки з машинною вишивкою по 715 грн), так і на елітного, де вишиванки й по 15-20 тисяч).
Звісно, багато розраховано на туристів. Якщо місцеві дефілюють здебільшого в традиційному вбранні, простому і вишуканому, то туристів, особливо молодь, можна вирізнити за чудернацькими образами.
Львів багатий на книжкові події. Гості неодмінно навідуються на ярмарок, що традиційно гуртується навколо памʼятника першодрукарю Івану Федорову.
Щоб “зчитати” Львів, треба багато часу. І за програмою Дня міста не встигнути, звісно. Локацій дуже багато.
Біжу за Героя
Центр міста та кілька вулиць аж до околиць перекриті задля бігунів. Благодійна акція “Біжу за воїна ЗСУ” зібрала чимало охочих різного віку. Як місцевих жителів, так і гостей.
Ось ця пара бігунів прибула із Києва. По говірці можна було ідентифікувати й інших гостей, які долучилися до благодійної акції.
Маріанна Підгаєвська приїхала з Полтави. Радіє, що сьогодні на забігу 10 км показала найкращий власний результат. Струнка юнка розповіла, що починає біг о 6 ранку, займається високоінтенсивним тренуванням і стретчингом.
“Це вже другий мій забіг у Львові — на підтримку чоловіка. Олексій несе службу в одному з легендарних підрозділів Третього армійського корпусу під командуванням Андрія Білецького. Але вже чотири роки на війні”, — каже Маріанна.
Утім, Львів багатогранно відкривається тим, хто не біжить за програмою, а ловить настрій.
Це не просто: гарно провести день. Це про відчуття контексту, де середовище підсилює тебе, а ти – його.
Ветеранський простір
Але в усій тій міській метушні неможливо забути про війну. На фасаді одного із будинків на вулиці академіка Єфремова – пам’ятна дошка. Тут підступно вбили відомого політичного діяча та громадського активіста Андрія Парубія…
На площі Ринок у неділю розгорнувся ярмарок “Ветеранський простір”. Свою продукцію тут представили десятки колишніх бійців та їхні дружини.
Марина Булатова родом із Донеччини. Мали там із 2016 року свою сімейну ферму, зокрема елітних кіз. Спеціалізувалися на сироварінні.
“У 2022 році довелося перевозити своє господарство подалі від війни, — розповідає Марина. — Так опинилися на Волині. Кіз у нових умовах утримувати було складно, тож зайнялися вирощуванням свиней. Чоловік Сергій Свириденко теж став на захист українських кордонів”.
Власне, на ярмарку якраз і представили свою продукцію. М’ясоковбасні вироби тут на вибагливого споживача: вишукані сорти, великий асортимент. Втім, за короткий час стало зрозуміло, що і на сирокопчені ковбаси по 1000 грн за кіло є попит, і на інші вироби.
Кераміку та вироби малярства репрезентувала Наталія Курій-Максимів. Її чоловік Максим вступив добровольцем до лав ЗСУ ще 2022 року. Отримав важке поранення, ампутацію. Зараз продовжує з дружиною родинну справу.
Львів не уявити без кави та солодких смаколиків. А ще — сира. За ними теж вишикувалася немала черга. Якщо врахувати, що якраз завершилися святкові церковні відправи, то відвідувачів ярмарку побільшає.
Наталія Кузнецова із Харківщини. Від жаху війни заховалася у селі Верхній Дорожів на Дрогобиччині. З чоловіком познайомилися вже під час повномасштабної війни. Він родом з Одещини, служив у полку “Азов”, де й отримав поранення. Разом запровадили молочний бізнес. На ярмарку є можливість не тільки продати вироби, а й поспілкуватися з ветеранами та їхніми родинами. А це вкрай потрібно для психологічної підтримки і реабілітації.
Ветеран Юрко Данилишин ще в мирному житті займався керамікою. На захист Вітчизни став добровільно. Після поранення власна справа стала важливим етапом реабілітації.
Тут кожен знайде себе
Якщо хочете естетики, то у Львові кожен знайде свій стиль: вінтаж, книги, кава, люди з характером, маркет із речами «з історією”. Якась дуже фотогенічна публіка, що ловить атмосферу старого Львова. Тут зібралося чимало гостей і на концерти в межах Дня міста: джаз, естрада, камерні виступи, етно-програми з гаївками. І тозвучить інтелігентно, не ярмарково. У програмі багато саме таких подій замість масових шоу.
Благодійний ярмарок “Коло весни” представив локальні бренди. Якщо хочете подію як досвід, то вам на Ukrainian Wine Festival. Cаме на цій імпрезі побували заступник голови клубу “Виноградарі Прикарпаття” Михайло Лучин з дружиною Любою. До компанії долучився і львів’янин Ігор Лучин. Або йти на Coffee + Vintage, чи на ретро-кавування. Там відвідувачі не просто глядачі, а частина програми.
У неділю біля закладів культури та шкіл розгорнули велелюдні благодійні ярмарки. Біля них юрмилося чимало покупців, тож виручка на потреби ЗСУ немала. 
Хоч поза святом Львів живе своїм звичайним життям. Це й проблеми із автомобільними корками, бо іноді до місця праці в інший кінець міста треба добиратися годину-дві. Це й смог від автомобілів, і пошук можливостей підзаробітку. У великому місті й потреби більші. Попри проблеми, львівʼяни пишаються своїм містом. І хоч традиційно нарікають на муніципальну владу (а де ж без цього), обурюються платіжками за комунальні послуги, здорожчанням житла, але не проміняють Львів на інше.
Людмила Стражник. Фото авторки.
Оперативні новини у TELEGRAM
