Куди піти на Прикарпатті: у вражаючому Болехові

Куди піти на Прикарпатті: попереду вихідні – це означає, що час знайомитися із черговим містом Івано-Франківської області, яке вкотре доведе, що прекрасне навколо нас, а не обов’язково за океаном. Сьогодні ПІК “вирушає” до  багатогранного та наповненого історією містечка – Болехова.

Болехів розташований в Передгір’ї Українських Карпат, на річці Сукіль, на самому кордоні Івано-Франківської та Львівської областей. Перша письмова згадка про болехівські землі відноситься до 1371 року. Назва міста (Болехів або Волехів), ймовірно, походить від слова «волохи»: так у давнину називали пастухів, які проживали на землях, що належать до сучасної Румунії. Поселення виникло на основі двох сусідніх сіл: Болехова Руського та Болехова Волоського.  

У Болехові проживає 10 399 мешканців.

Відкриймо для себе Болехів з іншого боку, адже це місто пов’язане не тільки зі Скелями Довбуша…

В кожній новій будівлі, у кожній новій вулиці Болехова — злет до ще кращого майбутнього.

Міська ратуша (площа І.Франка, 12)

Одноповерхова споруда, збудована у 1861 році у стилі романтизму з використанням декоративних елементів неоренесансу. Ратуша є пам’яткою архітектури місцевого значення. Над головним входом височіє ратушна вежа. На рівні третього поверху вмонтовано годинник з чотирма циферблатами. Бій годинника щоп’ятнадцять хвилин сповіщає жителів та гостей міста про точний час, а щогодинно – ще й з мелодійним музичним супроводом. На сьогоднішній день у Ратуші знаходиться міська рада.

Церква Святих Жінок Мироносиць (вулиця Озаркевичів, 6)

Зведена у 1906 році, є пам’яткою архітектури місцевого значення та головним храмом міста. Будучи у Болехові Ви не зможете пройти повз цієї церкви і обов’язково зайдете, адже саме храми є прикрасою будь-якого міста.

У місті також є Успенський Костел ( вулиця Січових Стрільців, 13) та церква Святої Параскеви(вулиця Церковна). Кожен храм прекрасний по-своєму.

Солеварня 

Перше підприємство в Болехові – солеварню – спорудила на території Старої Бані Емілія Гросовська у 1546 році. Сіль перевозили так званим Соляним шляхом в Угорщину, Польщу, Прибалтику, Східну Україну. Високоякісна прикарпатська сіль дуже цінувалась. Упродовж довгого часу сіль була візитною карткою Болехова, а солезавод майже півтисячоліття підтримував цей авторитет. Зараз будівля повністю занепала, і від солеварні можна побачити лиш руїни. Але, погодьтеся і на них варто подивитися…

Синагога

У Болехові збереглася мурована синагога 1789 р., збудована на місці старої дерев’яної. Синагогу капітально перебудували у 1808 році. В одній із колишніх синагог міста (на вул. Січових Стрільців, 9) зараз  – Музей Наталії Кобринської, письменниці та громадської діячки. До речі, на фасаді Ратуші майорить гордовитий напис – “Клуб шкіряників”не просто так.  Шкіряне виробництво ще з давніх часів було одним з основних у Болехові. У ХІХ – 1-й пол. ХХ століть тут працювало багато шкіряних майстерень.

А от на вулиці Коновальця розташувалися два найгарніші будинки Болехова:

Вілла доктора Брюкенштайна (нині будинок «Укртелекому»)

Особняк Бронштейна (тепер пологове відділення).

Парк “Арборетум” (вулиця Замкова, 14)

Пам’ятка садово-паркового мистецтва, один із найстаріших парків на території Івано-Франківської області. Парк заснований ентузіастами лісівниками в 1840-1850 роках, займає площу 3 га. Назва походить від латинського слова Arboretum, що означає “місце з деревами”. Тут ростуть молоді дерева багатьох різновидів родин магнолій, туй, ялівців, тиса, соснових, секвоядендронів, евкаліпта, гінго дволопатевого, самшиту амурського, тюльпанові, оцтові дерева, катальпа та багато інших.

Гірське озеро (інша назва – Мертве озеро)

Гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення. Озеро розташоване на висоті 700 метрів над рівнем моря, в межах Болехівської міської ради , на захід від села Поляниця. Має 0,3 га площі, глибина озера сягає 18 метрів.

Скелі Довбуша