Важку форму хвороби Сашку діагностували у грудні. Його кістковий мозок не виробляв клітини крові. І увесь час, аби жити, йому треба було вливати компоненти крові ледь не щотижня. Єдиним варіантом одужати була трансплантація.
«Я радий, що виходжу на вулицю. Дуже радий, що в Україні є професіонали, які врятували мені життя», – каже юнак.
Донором став його 20-річний брат Андрій. Перші його хвилини за межами лікарні брат бачить онлайн. Брат-рятівник, каже, що почувається добре, а бути донором йому сподобалося.
«Я як дізнався, що можна спасти, то навіть не задумувавшись», – каже юнак.
Зараз Сашку ще не можна бути біля великої кількості людей, знімати з обличчя маску та обійматися. Попереду ще більша половина реабілітації після трансплантації, але лікарі кажуть хлопець одужує.
Як нині почувається хлопець, про що мріє і хто з рідних урятував йому життя – дивіться у сюжеті ТСН:
Цю трансплантацію в Україні зробили вперше після 13 років перерви, адже у нас не було специфічного обладнання. Відповідно, пацієнти, такі як Сашко, могли лікувати лише за кордоном.
“Це початок, і якщо буде підтримка на державному рівні, то я думаю, що все вийде, операції будуть проводиться“, – каже в.о. директора Київського центру ТКМ Світлана Ціва.
Після виписки Сашко залишається тимчасово жити в Києві, адже перші 100 днів після трансплантації ще має приходити до лікарні, доки не одужає повністю. Але, що буде робити, коли повернеться додому уже вирішив.
«Обійму батьків, поїду з друзями здибаюсь і буду жити далі», – каже Саша.
Читайте нас у тг
