Святкування Великодня в УПА 1946 рік , Карпати
Стіл зі зрубу, хвоя замість скатертини, на столі паски, а на плечах зброя. Кожному в цю мить, напевно, хочеться додому, але там уже влада «визволителів». Назад вертатися не можна, попереду лиш війна. Але нині Великдень – час віри у краще.
«Із фронту, що присувався до Дністра під Станиславів, чути тяжку гарматну канонаду. Ситуація скрізь напружена. Щодня вичікуємо новин… Серед таких обставин наближаються Великодні Свята», – це уривок зі спогадів повстанця Подоляка про те, як сотня Різуна святкувала Великдень. Місце дії – Чорний ліс (1944 р.).
У Великодню суботу, 15 квітня, табір кипить як у вулику, пише Подоляк. Одні чистять зброю і порядкують колиби, другі рубають чатиння, щоб ним прикрасити колиби, інші будують каплицю, в якій завтра відправлятиметься польова Служба Божа.
Святкування Великодня в УПА 1950 рік , Карпати
Найбільше з усіх звиваються куховарки. Вони мусять наварити для цілої сотні їжі. Ще й гості мають прийти. Бунчужний Олекса та інтендант Кертиця наглядають над усім. Сотенний Петро Хмара вибрався до Грабівки полагодити передсвяткові справи.
На дорозі перед табором заскрипіли навантажені вози, що прибули з сіл з дарунками для повстанців. Вивантажено великі білі паски, ковбаси… Перед вечором усі підстригли собі чуприни і голилися, чистилися, вмивалися.
“Ви покинули рідну стріху, батьків, матерів і віддали себе всеціло одній великій справі. Вам припала честь і обов’язок здобути Україні волю. Хай Господь Бог благословить на святе діло… Христос воскрес…воскресне Україна“, – йшлося на початку святкування
Великодня трапеза. Промовляє Петро Мельник, командир “Хмара” (див. фото № 41). Інші – невідомі. 1950 р.
Неначе одна велика родина засіли повстанці до приготованих столів. Вони гостились, співали, жартували до полудня. Як акомпанемент до їхніх забав, гомоніли сальви фронтових гарматних батарей. А надвечір повстанці порозходилися по підлісних селах кінчити Великдень».
Святкування Великодня
Місце дії – Чорний ліс, рік – 1944
«Великдень мав особливу вагу для повстанців. Треба розуміти, що якраз у цей час, в кінці березня на початку квітня, вони покидали свої криївки, де зимували по 3-4 людей, і збиралися у більші групи. Тобто для них це був перший зв’язок після зими. Розказували, що сталося за цей час, дізнавалися, хто загинув», – розповів директор музею визвольних змагань Ярослав Коретчук.
Такі невеликі групи святкували по-скромному, але старалися дотриматися усіх традиційних моментів. Поки була можливість, продовжує Коретчук, у 1944-45 роках, доки радянська влада не могла повністю встановитися, повстанці часто ходили на Великдень у найближче село. Відстоювали службу в храмі, а потім розходилися по людських домівках. Тобто святкували, як і всі.
Святкування Великодня. Місце дії – Чорний ліс, рік – 1944.
«Вже після 45-го в більшості змушені були святкувати у лісі, був великий ризик, що у селі зроблять облаву. У лісах, поки одні стояли на сторожі, інші робили столи зі зрубів, замість скатертин була хвоя. А на столах – освячені паски, яйця, ковбаси», – каже Коретчук
Традиційно те все приносили люди із сіл. Тут було кілька варіантів. Спеціально кошики для повстанців готували друзі, родичі чи місцеві члени ОУН. Або ж біля церкви, після освячення, кожна сім’я витягала щось зі свого кошика і віддавала для повстанського столу.
Святкування Великодня в УПА 1950 рік , Карпати
А ще до великодніх свят ОУН випускала тематичні бофони – грошові документи з фіксованим номіналом чи без нього. Перед святами їх поширювали серед людей і таким чином ще й збирали гроші, аби повстанці могли відзначити Великдень.
До слова, і фотографії, і бофони тих часів у музеї визвольних часів до Великодня об’єднують у виставку.
На тих фото усі вони посміхаються, хоч і паска в них скромна, і зброю треба тримати під рукою. Але є тверда віра – Україна воскресне. І вони таки були праві…
Читайте також:
Приєднуйтесь до нас у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
