Нова вулиця мала б на 100 метрів скоротити відстань до залізничного вокзалу, в порівнянні з вулицею Романовського (нині – Гаркуші). Вулиця пролягла через землі родин Ляхавців і Ляйбляхів.
Мапа1904 р.
Вулиця названа Грюнвальдською 16 червня 1910 році на честь 500-річчя перемоги у битві 1410 р. об’єднаної польсько-литовсько-української армії над хрестоносцями під Грюнвальдом.
Мапа 1919 р.
Під час німецької окупації (1941–1944) її було перейменовано на Губернаторську, оскільки німці, вважаючи себе нащадками тевтонців, не люблять згадувати про цю подію. Більше вулиця своєї назви не змінювала і увесь час іменувалася Грюнвальдською.
Вулиця зелена, охайна та коротка, Вона пряма і проглядається з кінця в кінець. Споруди, що заслуговують на найбільшу увагу, розташовані на непарній, лівій стороні.
№ 3 (1895, архітектор С. Кшижановський)
Свято-Тройцький кафедральний собор УПЦ КП. Колишній єзуїтський костел. За радянської влади, тут, як і в буд. № 5 знаходився державний архів.
№ 5. (зведений разом із єзуїтським костелом)
Духовна семінарія УПЦ КП. Колишній єзуїтський монастир.
№ 6. (1900-ті)
Редакція газети «Західний кур’єр». Одноповерховий особняк (однаковий із буд. № 8.) Обидва належали родині Ляйбляхів, на землях яких була прокладена вулиця.
№ 7. Пам’ятка архітектури (1907)
Як і буд. № 9, колись житлові будівлі (до 1939 р.), пізніше тут знаходилися корпуси гуртожитку обкому партії.
№ 8. (1900-ті)
Державна виконавча служба управління юстиції, а нині – регіональний центр з надання безплатної вторинної правової допомоги в Івано-Франківській області.
№ 9. Пам’ятка архітектури (1912)
Готель «Аускопрут» («Роксолана»).
№ 11. (1914)
Чотириповерхова кам’яниця, одна із найбільших та найкрасивіших довоєнних будівель міста. Колишній будинок залізничної дирекції. Тут, в 1919 р. знаходилися міністерства Державного Секретаріату ЗУНР. За радянських часів містився обком партії, перед будинком були висаджені ялинки, між якими стояли пам’ятники Леніну і Сталіну, демонтовані з початком демократизації суспільного життя як знаки уславлення ворогів українського народу.
Тепер, із 1994 р., це Дім правосуддя. Тут розташовані суди різних рівнів та численні юридичні установи: Івано-Франківське обласне управління юстиції, міська асоціація адвокатів, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області.
На аттику міститься напис: «SINE IRA ET STUDIO» (лат. «без гніву і упередження»). Просторе подвір’я на північно-східній стороні має високу огорожу. Будинок знаходиться на перехресті вулиць Ґрюнвальдської, Льва Толстого, і Дмитра Донцова.
№ 15. (~1896)
Чотириповерхова кам’яниця із мансардами. Колишнє польське військове управління. Після Першої світової війни став елітним житловим будинком. В Другу світову тут розміщувався полк зв’язку. Тепер на першому поверсі розташований архівний відділ міськвиконкому, а решта будинку займають житлові приміщення. На задньому подвір’ї будівлі дворик був огорожений високою огорожею з воротами, а ще колись тут була ще одна маленька будівля для сторожа і складів. Навпроти будинку через Ґрюнвальдську знаходиться парк, а на південно-західній стороні – невеличкий сквер.
№ 19. (1927)
Будинок культури залізничників. Колишня профспілка залізничників.
Читайте також:
Приєднуйтесь до нас у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
