“Навернений грішник”: Франківський драмтеатр покаже антиутопію

Сьогодні, 24 грудня, в Івано-Франківському національному драматичному театрі імені Івана Франка відбулася пресконференція з нагоди прем’єри “Навернений грішник”, повідомляє ПІК.

“Для нашого театру, який носить ім’я Івана Франка, є духовною потребою звернення до його текстів. Тому коли наш молодий режисер Назарій Панів прийшов з ідеєю постановки «Бориславських оповідань» Івана Франка, мені здалося, що такий матеріал може стати репертуарною окрасою театру. Величезний творчий спадок Франка – як драматурга, прозаїка, поета, філософа, перекладача (науковці кажуть, що такого спадку назбирається на сто академічних томів повного зібрання творів українського генія!) – ще не вивчений належним чином, деякі твори призабули, деякі геніальні тексти поза межами уваги сучасної творчої спільноти. Маю надію, що й нова вистава нашого театру буде важливим пазлом у творенні сучасного мистецького Всесвіту Івана Франка”, – зазначає генеральний директор театру Ростислав Держипільський.

Режисер вистави –  Назар Панів.

«Навернений Грішник» – це його четверта робота.

Чергова прем’єра – серйозний творчий виклик для режисера. Бо він пробує філософськи та парадоксально поєднати у одному сценічному творі сюжети маловідомої малої прози Франка про драматичну добу в Бориславі на межі XIX – XX ст.

В основі цієї роботи – оповідання «Навернений Грішник», «Ріпник», «На роботі», «Полуйка», «Яць Зелепуга».

“Для мене вибір «Бориславських оповідань» обумовлений кількома аргументами: це певна данина місту, в якому я народився і яке формувало мене як особистість, без нього я був би не я. Це місто з надзвичайно цікавою історією, тому вибір «Бориславських оповідань» – моє намагання привернути до міста увагу”, – каже Назарій Панів.

Другим аргументом режисер називає – прагнення об’єднати дві доволі далекі територіально, але такі рідні для мене сьогодні, землі.

“Тепер я доволі рідко навідуюся до Борислава, проте можу його закарбувати тут, в Івано-Франківську, саме через цей літературний і сценічний матеріал. Я радий, що в нашій «сім’ї вистави» утворився гарний акторський ансамбль – це надзвичайно важливо”, – каже Панів.

Режисер зауважує, що у цій роботі хочуть відійти від побутового трактування текстів Франка, яке було нав’язано у школах ще з часів «совка».

“Певним ключем до нашої нової вистави будуть останні роки життя Івана Яковича, період його «голосів та марень». Хочеться розширити межі Франка, і для тих, хто читав і для тих, хто не читав. Бо геній Франка безмежний, і вимірюється не тільки «Лисом Микитою» чи «Украденим щастям»”, – підсумовує Назарій.

До слова краєзнавець Ігор Романюк надав режисеру ексклюзивні світлини старого Борислава XIX- XX століть, які створять особливу атмосферу постановки. Звукорежисер театру Сергій Базовський написав оригінальну музику.