Сьогодні ПІК пропонує зазирнути у задвірки коротенької старовинної вулиці Бачинського.
Власне, на мапах 19-го століття її нема. Точніше є, але як початок вулиці Липової (Шевченка). У грудні 1900 року магістрат вирішив від’єднати її частину від площі Франца Йосифа (Вічевого майдану) до вулиці Собеського (Січових стрільців).
ЗУПИНКА №1
Як потрапити? Зі сторони вулиці С.Стрільців, арка в будинку №9.
Що цікавого? Як писав історик та краєзнавець Іван Бондарєв, будинки№2і№4, в період між 1874 та 1880 роками, збудував єврейський купець Марк Ландау. Після нього кам’яницями володів якійсь Адольф Бик, а в нього нерухомість купив калуський пивний магнат Аба Мюльштейн. Останньою власницею маєтку в 1940 році значилася Фанні Шпіндель.
Одразу після побудови більшу частину приміщень кам’яниці №4 орендував Австро-Угорський банк. 23 вересня 1889 року кілька кімнат у кам’яниці Адольфа Бика зайняла міська пошта, яка не мала власного приміщення.
9 лютого 1894 року міністерство торгівлі дало дозвіл на відкриття у місті державної телефонної станції. Знаходилась вона якраз на першому поверху будинку №4.
У книзі «Етюди старого Станіславівова» Михайла Головатого йдеться про те, що на початках було лише 12 абонентів. Це пояснювалось надзвичайною дорожнечею нововведення. Установка апарату коштувала 50 ринських злотих*, стільки ж тягнула і річна абонплата. Для порівняння – середньостатистичний робітник заробляв на день 1,5‑2 ринських злотих. Тим часом, для пошти, телеграфу й телефонної станції апартаменти були відчутно затісні.
ЗУПИНКА №2
Щодо будинку №3 на вулиці Бачинського, то доступ на його подвір’я – обмежений. Можна хіба що подивитися на внутрішній вигляд його подвір’я зі сторони вулиці С.Стрільців.
Трохи історії
Спершу вулицю назвали на честь Францішека Смольки(1810-1899) – польського патріота й політичного діяча. Він понад 10 років був президентом австрійського парламенту. Мешкав у Львові, де виступив організатором насипання кургану Люблінської унії, який нині увінчує Високий замок.
У часи ЗУНР вулиця носила ім’я українського історика Драгоманова, потім знов Смольки, а потім Петлюри – за німців. Після війни совіти увіковічнили тут пам’ять Фрідріха Енгельса, писав “Репортер”.
Ще перед розвалом СРСР вулицю, одну з перших у місті, перейменували на честь державного діяча Левка Бачинського. В історію він увійшов як віце-президент ЗУНР, потім працював тут адвокатом, похований на старому станиславівському цвинтарі.
Читайте також:
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг