Вулиця Гординського прокладена у 1830-х роках у часи урядування діяльного окружного старости Ф. Краттера. Відтак в народних устах вулиця іменувалася Краттерівкою.
Забудовуватися капітальними спорудами вулиця почала від 1890-х. Найбільше тут будинків австрійського періоду, два – польських і лише один – радянського.
ПІК пропонує прогулятися по старовинних двориках вулиці.
ЗУПИНКА №1: Подвір’я будинків №2, №4, №6 та №8
Як потрапити? Через арку зі сторони вулиці Мазепи, в будинку №43
Майже усі перелічені будинки (окрім №8) – пам’ятки архітектури місцевого значення. Найбільш цікавий серед них – №2, який знаходиться на розі із вулицею Мазепи. Він збудований у 1910 році.
Однак, сусідня кам’яниця №4 – на два роки старша (1908 р.). Натомість будинок №6 побудований вже за Польщі (1937 р.).
ЗУПИНКА №2: подвір’я будинку №30 (Шевченка)
Як потрапити? Через арку в будинку Гординського №3
У 1903 році на розі вулиць Липової та Гіллера (тепер Шевченка й Гординського) інженер Ізраель Саул Штернгель (Sternhell) споруджує нову кам’яницю. Дату побудови (1903) можна побачити на фасаді, під одним з балконів. Балконна огорожа прикрашена монограмою з літерами «І» та «S», тобто ініціалами інженера.
Кам’яниця будувалася, як прибутковий будинок, тому не виключено, що вся ця архітектурна пишність була для того, щоб брати з винаймачів більшу платню. Адже подвір’я кам’яниці виглядає досить скромно.
ЗУПИНКА №3: подвір’я будинків №5 (Гординського) та №19-а та №21 (Шевченка)
Як потрапити? Відкрита ділянка зі сторони вулиці Гординського.
У цій локації найцікавішим видається кутовий будинок, який відноситься до Шевченка(№21). Він збудований наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Але на цьому подвір’ї є ще один з архітектурної точки зору будинок (відноситься Шевченка №19-а).
ЗУПИНКА №4: подвір’я будинку №12 (Гординського)
Як потрапити? Відкритий доступ
Вперше червона кам’яниця згадується у переписних листах після 1910-го як нерухомість Герша Ґольдкланга. Перед війною там господарює якась пані Ґольдкланг, яка постійно мешкала у кам’яниці від 1914 року та є власницею всього будинку на п’ять квартир.
ЗУПИНКА №5: прохід між будинками №5 та №7 (Гординського)
ЗУПИНКА №6: територія колишнього костелу костел Матері Божої Неустанної Помочі
Як потрапити? Відкритий доступ
Костел відкрили у жовтні 1904 року. В народі храм називали значно коротше – «Аве Марія». Автором зовнішнього оформлення фасаду був архітектор Феліціян Боян, а бетонні роботи здійснювала фірма Домініка Серафіні, яка швидко завоювала популярність у місті високою якістю виконання замовлень. Костел призначався для потреб польської гімназійної молоді, повідомляв “Репортер“.
Після війни поляки вивезли чудотворний образ до містечка Полянице-Здруй, що в Нижньосілезькому воєводстві, а совіти перетворили костел на спортзал. Від початку 1990-х тут функціонує Дім молитви євангельських християн-баптистів.
ЗУПИНКА №7: подвр’я будинків №15 та №17 (Гординського), а також №28 (Чорновола)
Як потрапити? Через арку зі сторони вулиці Чорновола (№24)
У 1912 році на розі вулиці Ґолуховського (тепер Чорновола) і Ґіллера (тепер Гординського) коштом єврейського підприємця (який також був доктором права та адвокатом) Карла Вайнґартена була зведена монументальна чотирьохповерхова кам’яниця з двома рівноцінними фасадами, що виходять на обидві вулиці. Завдяки цьому будинок має дві адреси – Чорновола,28 та Гординського,17.
Звичайно, що пан Вайнґартен не збирався сам жити в такій великій будівлі. Він з родиною займав лише одну розкішну квартиру на другому поверсі. Перший же поверх віддав під крамнички, а квартири на верхніх здавав багатим винаймачам, писали “Версії“.
Будівля пережила і перших совітів, і німецьку окупацію, і других совітів. Другі совіти перетворили горішні поверхи на театральний гуртожиток, який проіснував до кінця 50-х років. Саме тоді, з гуртожитком вирішили покінчити й почали надавати квартири у будинку медикам, вчителям та, звісно, працівникам місцевого театру.
ДО ТЕМИ
На мапі Станіславова 1887 року вулиця фігурує під назвою Нова. Але незабаром її перейменували на Агатона Гіллера, який заснував найпопулярнішу міську газету «Кур’єр Станіславовський».
За німців вулиця мала ім’я українського письменника Куліша, совіти перейменували її на Шевченка.
Коли у 1961 році Шевченка стала сусідня вулиця Сталіна, то цю перейменували на Першотравневу. А ім’я Святослава Гординського (українського художника, поета, мистецтвознавця, уродженця Коломиї) вона отримала вже при незалежності.
Читайте також на ПІК:
Приєднуйтесь до нас у Facebook,Instagram,Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
