ПІК зібрала деякі цікаві факти про вулицю Незалежності. Можливо окремі з них ви й не знали:
1. Простягається у східному напрямі від центру — вулиці Галицької та закінчується на виїзді з міста, переходить в дорогу на Тисменицю. Саме таким і була перша назва — Тисменицька дорога. Протяжність сучасної вулиці – 4 700 метрів.
2. Вулиця Незалежності починалася за Тисменицькою брамою Станиславівської фортеці. На початку XIX століття фортечні мури зруйнували, а спорудження залізниці через Станиславів і сполучення з вокзалом південної частини міста надала вулиці великого значення. Власне відтоді і сформувався новий центр міста — на початку вулиці Незалежності.
3. Нову назву Тисменицька дорога отримала в 1869 році (на 300-річчя Люблінської унії), ставши вулицею Сапіжинською. Її було так названо на честь першого маршалка (спікера) Галицького крайового сейму князя Леона Сапєги (Сапіги).
4. Наприкінці ХІХ століття ця вулиця вже була центральною артерією міста, при чому початкова її частина називалася Лінія А-Б. І не випадково, адже на ній була активна торгівля. По обидва боки споруджували вишукані магазини, заманливі кав’ярні й цукерні. Це була презентабельна вулиця з широким тротуаром із тесаного каменю.
5. На початку ХХ століття вулиця була банківським і діловим центром міста. Звідси починається знаменитий банківський квартал – комплекс із чотирьох кам’яниць, які прилягають одна до одної і утворюють квадрат. Квартал знаходиться між вулицями Незалежності, Шашкевича та Грушевського. Започаткувала його ошатна кам’яниця ресторатора Германа Басса, споруджена у 1897 році (вул. Незалежності, 19). В 1911 році, після смерті власника, Іпотечний банк викупив цю кам’яницю у вдови Басса. Відтоді в будівлі розміщалися лише банківські установи.
6. На початку ХХ століття головна міська вулиця Сапіжинська доходила лише до перехрестя, а далі, через Княгинин, йшла вже Тисменицька дорога. У 1904 році правління ґміни перейменувало дорогу на вулицю Франца Йосифа – на честь австро-угорського цісаря, що правив у той час. Вулиця проіснувала лише 14 років – у 1904-1918 рока.
7. Після розвалу імперії українці об’єднали Сапіжинську і Франца Йосифа під однією назвою – вулиця Шевченка. Поляки теж не стали реанімувати цісаря. Вулиці повернули назву «Сапіжинська» і продовжили її за залізничний міст. За совітів вона називалася радянською, а з лютого 1993 року вулиця має теперішню назву — Незалежності.
8. «Стометрівка» — початок вулиці Незалежності. Ця назва умовна, оскільки справжня довжина «сотки» — 450 м. Крім того, початок стометрівки — фактично другий центр міста (першим та історичним центром є площа Ринок).
9. На «стометрівці» знаходяться книгарні, крамниці, кафетерії, піцерії та ресторанчики, пам’ятник художнику Опанасу Заливасі. Тому, тут,— улюблене місце зустрічей мешканців міста та відпочинку, здійснення вечірніх прогулянок.
10. Відомо, що основна частина “Стометрівки” вимощена бруківкою. Існує всього декілька місць (відомі: перехрестя з вулицею Вагилевича, Шашкевича і Вітовського), де бруківка вимощена концентричними кругами і якщо стати в центр такого круга і плеснути, то хлопок буде звучати як писк. Відійшовши на пару сантиметрів від центру круга, хлопок звучить знову традиційно. Встановити причину цього акустичного феномену на даний момент не вдалося, проте є версія, що саме бруківка і створює цей ефект.
Якщо ви маєте інші цікаві факти про вулицю Незалежності – пишіть у коментарях до цієї статті у соцмережі.
Читайте також на ПІК:
Приєднуйтесь до нас у Facebook,Instagram,Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
