В цей день на військовому кладовищі в с. Червоне Золочівського району перепоховали останки трьох вояків-дивізійників, віднайдених пошуковцями в ході розкопок, пише ПІК
Пам’ятне віче за участі ветерана дивізії “Галичина” Зенона Врублевського розпочалося спільним виконанням Державного Гімну та урочистим покладанням квітів до символічних таблиць біля каплиці; відтак святенники відслужили панахиду за вояками, які полягли на полі бою у Бродівському котлі.
На військовому меморіальному цвинтарі відбулося урочисте перепоховання трьох воїнів-дивізійників, останки яких віднайшли працівники львівського Меморіально-пошукового центру «Доля». Героїв з військовими почестями поховали у братській могилі.
Продовжилися заходи в селі Підгірці, відтак на горі Жбир біля села Ясенів Бродівського району ‒ там, на меморіалі воякам Першої української дивізії “Галичина” УНА, також відбувся поминальний молебень і скорботне віче. Захід завершився спільним виконанням Молитви за Україну «Боже, великий, єдиний!» і одвічним проханням долі, волі, єдности…
Пригадаймо…
Воля до змагу на Східному фронті з одвічним ворогом України – червоною Москвою, потреба у доброму вишколі та сучасній зброї як запоруці сили Українського війська у боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу (УССД) – ось мотивація хлопців, які навесні 1943 року зголосились до лав української дивізії зброї СС “Галичина”.
З понад 80 тис. добровольців на вишкіл відібрали лише 18 тис. українських юнаків.
Наприкінці липня 1944 року підрозділ потрапив у горнило кривавих боїв: з 13 по 22 липня під Бродами розгорнулись масштабні воєнні дії між 13-м корпусом 4-ї танкової армії Вермахту, до складу якого входила й 14-та гренадерська дивізія зброї СС “Галичина” та військами радянського 1-го Українського фронту.
Наступальна операція радянських військ з чисельною перевагою у людській силі, танках і авіації мала на меті відновлення контролю над Західною Україною. Внаслідок швидкого просування їм вдалось прорвати німецьку оборону й оточити противника. В пекельний «бродівський котел» потрапила й українська дивізія. Під час жорстокого протистояння «Галичина» втратила понад 70% вояцтва, а це, за приблизними підрахунками, 8 тис. дивізійників…
Переважна більшість вояків потрапила у більшовицький полон, решті підрозділу вдалося вийти з ворожого оточення й пробитися на Закарпаття. Звідти залишки дивізії повернулися до Нойгаммеру. Навесні 1945 року, в останніх днях війни, з їх числа було утворено 1-шу Українську Дивізію Української Національної Армії (1 УД УНА) на чолі з генералом Павлом Шандруком…
Значна частина дивізійників, яким вдалося вижити й прорвати «бродівський перстень», продовжила боротьбу за волю України вже у лавах новостворених відділів УПА-Захід та збройного підпілля ОУН.
Хлопці, які тоді, в 1944-му, воювали й гинули з золотим «левом» на раменах, подали приклад безмежної героїчної жертовності українського добровольця. Щороку їхній чин вшановує пам’ятними заходами патріотична громадськість не лише Львівщини, але й сусідніх областей.
Тетяна Зарецька.
Читайте також:
100 років легендарного життя і дошка пам’яті у Франківську
На Прикарпатті відбудуться антитерористичні навчання
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг