Івано-Франківськ

У Франківську вшанували пам’ять патріота міста та України Богдана Полковника (ФОТО)

Пам’ятну дошку встановили на фасаді будинку на вул. Лесі Українки, 3, де жив Богдан Полковник.
svobodivets 838x600 1 scaled
В Івано-Франківську відкрили дошку Богдану Романовичу Полковнику – патріоту, націоналісту, депутату міської ради, який дуже вболівав за наше місто та за Україну.
347409573 841395727556685 3983932748683270418 n scaled
«Ще з 90-х років був активним учасником Народного Руху України за перебудову, а потім активним членом ВО «Свобода». Ми пам’ятаємо Богдана Полковника порядною і чесною людиною. Навіть у своєму поважному віці їздив на марші УПА, брав участь у акціях протесту проти Януковича. Ця людина унікальна тим, що навіть будучи на віку, він активно включався у життя міста, був у церкві, спілкувався з людьми. Він жив у центрі міста, поруч з катедрою. Та належав до покоління тих великих патріотів, які, на жаль, з часом відійшли», – пригадуєміський голова Івано-ФранківськаРуслан Марцінків.
347639372 841395290890062 4144301492039729748 n scaled
Донька Богдана Полковника пані Леся Полковник згадує, що батько був ідейною людиною. Каже, він завжди був хорошим батьком і чоловіком, але водночас люблячим та вимогливим. Та все своє життя мріяв і палав душею, щоб Україна була вільною й незалежною державою. Щоб вона процвітала, щоб українці жили щасливо і багатою.
«Ще при радянській владі він мусив поїхати на роботу до Сибіру. Там він тяжко працював, але в його душі все-рівно жевріла мрія, щоб Україна була вільна й незалежна. Та по поверненні додому знайшов однодумців. Тому що не один він вболівав і мріяв про незалежну Україну. Свого часу у Національному русі спілкувався з рухівцями, висловлював свої надії, сподівання й мрії. А вже пізніше  знайшов людей, які так само прагнуть вільної, незалежної, нескореної України. Він став однопартійцем «Свободи», адже був однодумцем, побратимом. До останніх років, а йому вже було далеко за 80, він ходив ще біля катедри, роздавав газети, вони разом з мамою сортували газети, скріплювали їх з листівками і на другий день, в неділю, в суботу, тато після служби роздавав їх. А пізніше, навіть коли він уже не міг ходити, то все-рівно виїздив на Вічевий майдан», – пригадує пані Леся.
347413487 841395724223352 5197601875600596215 n scaled
Читайте також у ПІК: 

Приєднуйтесь до нас у Facebook, Instagram, Youtube та Telegram

Читайте нас у тг






Коментарі

0

Коментарів ще немає

© 2020 Всі права захищено