Складна реконструктивна операція стала для воїна вже 69 після поранення. У бою він втратив ногу та половину обличчя
«Шкодував, що не загинув на місці» – ця думка не полишала 44-річного Романа Єрмоленка у перші місяці після поранення. Воїн служив у 92-й окремій механізованій бригаді, повідомляє Перше медичне об’єднання Львова.
В жовтні поблизу Стельмахівки, що на Луганщині, разом з побратимами Роман потрапив під артобстріл. Ворог поцілив прямо в їхню бронемашину. З 12 українських захисників тоді вижило лише троє.
Романа у критичному стані доправили до Харкова. Спершу там, а згодом в Києві, лікарі реанімації впродовж двох місяців борються за життя захисника. Ногу доводиться ампутувати. Лікарі виконують численні операції на кінцівках та обличчі Романа, проводять хірургічні обробки ран та апаратне лікування загноєнь. Загалом – 68 втручань і 60 переливань крові.
«Найстрашніше, це коли ти усвідомлюєш свій стан і свою безпорадність. Я не хотів, не уявляв своє життя таким», – ділиться своїми тодішніми переживаннями Роман. Лікарям все ж вдається стабілізувати стан важко пораненого. Після чого його відправляють на подальше лікування до Мукачевого.
До Львова Роман поступив вже на протезування ноги та реконструкцію обличчя. Правої половини лиця – практично немає. На її місці – вмʼятина, бо відсутня кісткова основа, через що серед іншого Роман не може нормально їсти і розмовляти.
Аби допомогти захисникові, хірурги виконали складну реконструктивну операцію та встановили індивідуальний багатокомпонентний титановий протез верхньої та нижньої щелепи, скронево-нижнього щелепного суглоба та дна орбіти.
«Технічно це дуже складна операція. Далі – був період очікування: приживеться шкіра на протезі чи ні. Якщо ні, протез довелося б зняти. Тоді пошкоджена частина лиця Романа так і залишилася б деформованою», – розповідає щелепно-лицевий хірург Олег Ковтуняк.
Шкіра на протезі успішно прижилася і післяопераційний період проходить без ускладнень. Нині пацієнт відновлюється. Він їсть. Йому вже легше розмовляти.
Також Роман отримав свою першу штучну кінцівку. І нині наново вчиться ходити.
«Мені дітей ще на ноги ставити. Я маю жити так, щоб їм допомагати, а не щоб вони мене доглядали», – каже захисник.
Дітей у Романа двоє: 19-річна дочка та 11-річний син.
Читайте також:
- На Івано-Франківщині лікарі повертають військовим слух, втрачений від вибухів (ФОТО)
- З липня змінюється продаж препаратів в рамках програми “Доступні ліки”
- У Франківську презентували благодійний проєкт “Лікування ран війни”
- У Франківську успішно прооперували жінку з рідкісною патологією (ФОТО)
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram, Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
