"Якщо заклад не розвивається, то колектив має ставити питання до керівника", - Юрій Павлушинський, гендиректор обласного перинатального центру

IMG 9909 scaled

Розвивати, будувати й вдосконалювати під час війни не кожному вдається. Виклики надскладні. Та є ті керівники, які можуть і знають як це робити. Наприклад, Юрій Миколайович Павлушинський, генеральний директор Івано-Франківського обласного перинатального центру, за останні два роки змінив медичний заклад до невпізнання. Замість старих стін – європейські ремонти, замість старого обладнання – нове і сучасне. Як це вдається і хто в цьому, все ж таки, допомагає, – спілкуємося безпосередньо з гендиректором медзакладу, де народжується життя.

Вимоги диктують пацієнти

Юрію Миколайовичу, щоразу, коли я буваю у вас в гостях, то бачу постійні зміни – в коридорах завжди працюють ремонтні бригади. Як правило, в цей час війни, керівники знизують плечима щодо покращень, мовляв, не на часі. Пропоную детальніше поговорити про зміни, що сталися в стінах вашого медичного закладу.

Івано-Франківський обласний перинатальний центр без сумніву динамічно розвивається. За два роки своєї роботи тут, я зрозумів одне – ми маємо реагувати на вимоги, які нам диктують час та пацієнти. Я завжди ставив акцент на сучасне обладнання, бо, найважливіше в нашій роботі – це безпечні пологи не тільки з сторони матері, а й дитини. Проте, для пацієнтів цього було недостатньо: вагітні хочуть зручних умов перебування в нашому стаціонарі, породіллі – кращих умов в післяродовому відділенні. Тому цього року ми оновлюємо, ремонтуємо та намагаємося створювати пацієнткам максимальний комфорт.

Ми вже відкрили сучасне відділення післяродового перебування матері й дитини, зробили капітальний ремонт реанімаційного, дитячого відділення і зараз робимо ремонт першого поверху центрального корпусу, де будуть розміщені декілька відділень з сучасними ремонтами й діагностичним обладнанням. На наступний рік розпочинаємо ремонти й решти відділень. Тому що лікування хворих має бути не тільки професійним від лікарів, сервіс також має відповідати сучасним умовам.

А щодо обладнання, то ми й про це не перестаємо дбати. Ми є закладом «третинного рівня», а це означає, що це єдиний заклад на Прикарпатті, який може надавати високоспеціалізований рівень допомоги передчасно народженим діткам. Ми працюємо згідно з протоколами МОЗ і якщо жінка народила до 32-х тижнів, то вона має народжувати в нас. Потім цих діток треба виходжувати і в нас для цього теж є все необхідне. А передчасно народжених діток є багато, сьогодні на базі катамнестичного кабінету на обліку залишається 827 дитини.4

IMG 9922 scaled

Чи маєте статистичні дані, як нове обладнання збільшило показник виходжуваності передчасно народжених дітей?

Звісно. Виходжування дітей до кілограма в нашому медичному закладі становить 65%. Це один з кращих показників в державі. Три роки тому ми й близько не могли його досягнути. Понад 80 мільйонів гривень ми перевели на обладнання, з них 30 мільйонів – на дитяче відділення, реанімацію. І це обладнання, без сумніву, наша гордість. Ми працюємо на серйозному європейському рівні.

Юрію Миколайовичу, дуже часто від керівників державних структур я чую скарги, що, мовляв, держава не забезпечує всім необхідним, приходиться виживати, а не жити. І чомусь, як правило, ніколи нема коштів на покращення. Буває, навіть зарплати затримують медичним працівникам по декілька місяців. Та, дивлячись на вашу структуру, так само державну, все виглядає навпаки. Як вам це вдається? В чому тут секрет?

Ми стараємося брати фінансування не лише з одного джерела. Насамперед маємо потужне фінансування від держави, з НСЗУ. Інше джерело фінансування – серйозна допомога Обласної військової адміністрації та Обласної ради. Лише за 2022 рік ми отримали від них вагомі кошти, які вклали в обладнання. Також ми працюємо з громадськими організаціями. За останні півтора року ми придбали за рахунок громадського фонду обладнання на 9 мільйонів гривень.

І не менш важлива річ: треба вміти заробляти. Ми заробляємо стільки, що 60% доходу віддаємо на зарплати лікарям, решта – залишаємо на розвиток. Це суттєві кошти, і ми повністю здатні забезпечити себе медикаментами, розхідними матеріалами тощо. Бувають випадки, коли на лікування діток в реанімаційному відділенні йде понад сто тисяч гривень ія пишаюся тим, що ми в змозі покривати ці витрати.

Тому комплексна допомога дозволяє нашому закладу виглядати досить успішно у фінансовому плані і ми маємо серйозні амбіції для розвитку.

IMG 9886 scaled

Обладнання без людей нічого не варте

Здається, що медичні працівники почали відчувати «копійку в кишені» в період коронавірусу, бо в той час були суттєві доплати від держави. Та тільки пандемія стихла, то знову почали скаржитись, що не така зарплата, якої б хотілося. Чи достойна зарплата у ваших лікарів?

Зарплата моїх працівників відповідає всім законам і вимогам часу, тобто, ми даємо зарплату згідно з Указом Президента України. Наступного року плануємо суттєво підняти зарплату. Ще міркую над тим, як це зробити, але можливо запровадимо зміни в колективному договорі. Бо, все ж таки, вважаю, що на сьогодні зарплата в лікаря не є зовсім правильною.

А яка ж, на вашу думку, є правильною?

Розумієте, будучи керівником вже другої лікарні я зрозумів одне: ми можемо придбати на сотні мільйонів гривень обладнання та, без кадрового ресурсу, ми не зробимо нічого. Тому зарплата має відповідати рівню реального проживання. Вважаю, матеріальна винагорода має бути не менше 40 тисяч гривень для лікаря та 25-30 тисяч гривень для медсестри. Це поки що зробити тяжко, тому що, насамперед, ми маємо забезпечити якісне надання медичної допомоги, а розхідні матеріали, медикаменти «з’їдають» велику частину бюджету. Лише в нашому закладі йде два мільйони гривень на ці витрати, не беручи до уваги роботу потужної лабораторії. Ми маємо підняти зарплату і це зробимо, але первинно наш колектив має розуміти, що якісне надання медичної допомоги означає – безплатна допомога.

Юрію Миколайовичу, з того моменту, коли ви прийшли на посаду гендиректора, то можна зробити велике порівняння у вигляді «було-стало». Це відверто дві різні картинки. Як вважаєте, яка роль керівника? Хотілося б бачити й в інших державних медзакладах нашої області такі позитивні зрушення…

Я хочу сказати, що зараз будь-який керівник, чи в цій лікарні, яку очолюю я, чи в іншій – працює в умовах, яких ми не мали раніше. Держава керівникам і лікарням, які хочуть працювати по-новому, дає змогу працювати. Я став керівником шість років тому і знав, що таке працювати в складних умовах, коли 90% всього бюджету установи «з’їдала» зарплата працівників. А зараз заклад, який працює згідно з чинним законодавством, відповідає всім вимогам пакета МОЗ, може працювати успішно та мати досить суттєві заробітки. І я вважаю, що керівники не мають права говорити, що у всіх бідах винна держава. Насамперед в багатьох питання винен керівник. Я чомусь не можу сказати, що мені надто щось заважає.

Наш заклад має доволі приємні стосунки з Обласною Радою, депутатським корпусом, з губернаторкою. В нас є абсолютне сприяння від держави. Я не маю права говорити, як є в інших закладах, бо я про це не думаю. Я можу говорити про обласний перинатальний центр. Завдяки співпраці з державними органами влади ми динамічно розвиваємося.

IMG 9932 scaled

Успіх складається з дрібниць, наприклад, з кави й усмішки медсестри

Виглядає на те, що ви розвіюєте міф, що державні медичні структури порівняно з приватними, не розвиваються?

Ми неодноразово їздили з колегами в кращі державні та приватні клініки України. Беремо приклад з кращих. Плани, які ми собі ставимо, ще далеко не всі здійснені. Те, що я собі запланував – ми не зробили навіть на 50%. Але з такими темпами, яких уже дотримуємося, то прогнозую, що за рік-два відповідатимемо абсолютно всім вимогам сучасної клініки. Немає різниці чи це державна, чи приватна установа, бо справді достойний заклад об’єднують професійні лікарі, сучасне якісне дороговартісне обладнання, наявність медикаментів, розхідних матеріалів. Ми поволі приходимо до рівня кращого приватного закладу. Наприклад, відкрили післяродове відділення на четвертому поверсі і я ним просто пишаюся, бо це одне з кращих відділень нашої держави, з нас беруть приклад найкращі заклади України. Воно відповідає всім вимогам часу, і інші відділення ми доведемо до такого ж рівня. А приватний чи державний заклад – це не має значення, ми всі колеги, а пацієнт має право обирати найкращий для себе.

Проте в державних закладах є одна суттєва перевага – ціна послуг… Ви кілька разів наголошували, що держава забезпечує ваших пацієнток всім необхідним.

Нам вдалося стабілізувати фінансову ситуацію, розвиватися, але я ще раз кажу, що конкуренція між закладами має бути правдивою. Як керівник я постійно наголошую своїм працівникам: до кожної людини треба ставитися з особливою увагою, бо успіх складається з дрібниць. Кожна медична сестра має бути уважна, професійна та усміхнена до пацієнток. В цьому вже її професійність. Люди хочуть не лише професійну медсестру, але й усміхнену! Це питання ще для розвитку.

Юрію Миколайовичу, центральний вхід в обласний перинатальний центр зараз перекритий, чому?

Це тимчасово. Ми все будемо переробляти. Маємо вже концепцію першого поверху і скажу наперед – тут все буде по-іншому. Коли родичі приходять до пацієнтки, то вони мають мати де присісти, випити кави, подивитися телевізор… Розробимо спеціальні зони, де всім буде комфортно й приємно.

IMG 9915 scaled

Хто побачить медзаклад – уже не захоче обирати якийсь інший

Ви запровадили школу батьківства. Уроки та екскурсії, що ви проводите медичним закладом, користуються великою популярністю. На одне заняття приходить 40-70 людей. І кількість вагітних жінок з партнерами постійно збільшується….

Школа відповідального батьківства існує у нас вже давно, але за останній рік ми підійшли до цього питання комплексно і змінили підхід. Ми проводимо заняття щовівторка та щоп’ятниці безплатно для всіх батьків. Робимо майбутнім батькам екскурсії нашим закладом, і, як правило, вони обирають нас для того, щоб народжувати, бо мають змогу побачити умови, відношення лікарів тощо. Ми надаємо професійну допомогу вагітним, готуємо жінок для майбутніх пологів.

Юрію Миколайовичу, а якщо реально: скільки треба породіллі витратити у вас грошей на пологи?

Ми забезпечуємо медикаментами на 100%. Але багато породіль обирає собі лікарів самостійно, ми на це не впливаємо. Якщо пацієнтка вважає, що вона хоче обрати того чи іншого лікаря, то це її особисте питання. Але в нас працюють професійні групи лікарів, які чергують цілодобово і надають професійну допомогу. І там не має бути ніяких так званих «подяк».

Не можу не проговорити з вами один тренд, що набуває все більшої популярності серед породіль – народжувати самостійно вдома. Жінки народжують у ванній чи просто в ліжку, і вважають, що народження дитини має відбуватися більш природно, без лікарів, медикаментів…

Як лікар, що веде пологи та оперує, я вважаю, що народжувати поза межами медзакладу – вкрай небезпечно. Якщо жінка вирішила народжувати вдома, то має розуміти, що на будь-якому етапі ці пологи можуть стати критичними. А тоді буде потрібне негайне професійне втручання.

Тому і на цей тренд є рішення. Разом з ремонтом в пологових залах ми запланували зробити кімнату так званих домашніх пологів. Це означає, що буде створена дубльована кімната зі звичайної квартирної. Вона буде виглядати так, що одразу й не зрозумієш, де ти знаходишся – вдома чи в лікарні. В ній зможуть народжувати жінки, до якої увага лікарів буде мінімальною. І такі пологи будуть, наче, домашніми, але контрольованими.

IMG 9890 scaled

Допомагати фронту – це особиста відповідальність кожного

Часто приїжджають військові з відпустки на пологи своєї дружини?

Дуже багато таких випадків є. Коли дружина народжує, то, як правило, командири відпускають чоловіків додому. Дуже приємно подивитися як вони спілкуються. Деколи серце щемить, що така молода особа на наступний день після народження дитини знову йде на фронт і що буде далі – лише знак питання.

Як ви допомагаєте фронту?

Без сумніву помагаємо багато, але не ставимо це питання на рівні адміністрації. Вважаю, що кожна людина має мати перед собою правило – і «офірувати на фронт», так, як в церкву. Допомагати сьогодні фронту – це особиста відповідальність кожного.

Читач має розуміти, що наше інтерв’ю записуємо в переддень медика. Чи будете відзначати своє професійне свято? Якщо так, то як?

Скромно, без пафосу.

Ми маємо деяких лікарів, які отримають державні нагороди. Наприклад, лікар, що пішов воювати на наступний день повномасштабного вторгнення буде нагороджений державною відзнакою, медаллю. Є й інші відзнаки, для декого це буде сюрпризом.

Юрію Миколайовичу, на останок. Що побажаєте в День медика колегам?

Хотів би в День медика подякувати колективу лікарні, яку я очолюю. Це колектив професійних людей. Це і лікарі, і медсестри, і санітарки, і технічні працівники. Кожна людина важлива. Як керівник з досвідом можу сказати наступне – тільки колектив може поміняти ситуацію в кращий бік чи в гірший. Ми міняємо в кращий і робимо серйозну роботу, тому сподіваюся, що в наступному році матимемо і серйозну матеріальну винагороду.

А всім українцям та читачам ПІК бажаю лише мирного неба над головою та перемоги!

Розмову вели Оксана Камінська, Андрій Менів. Фото – Іван Денисюк

IMG 9875 scaled