Івано-Франківськ

“Рушник зцілення”: у Переяславі жінки, які втратили рідних на війні, вишивають сакральне полотно пам’яті

"Вишивка — це не лише мистецтво. Це душевна практика, що дає змогу пережити біль і віднайти внутрішній спокій".

220612 1 large1

У місті Переяслав стартував глибоко емоційний і водночас мистецький проєкт – «Рушник зцілення», покликаний об’єднати жінок, які втратили найдорожчих на фронті.

Ідея полягає у створенні символічного рушника з автентичним переяславським орнаментом, вишитого руками дружин і матерів загиблих Захисників України, повідомля Proslav.

Місцем для реалізації ініціативи став Меморіальний музей Григорія Сковороди, а сам проєкт став плодом співпраці Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» та Центру соціальних служб Переяславської міської ради.

Велику підтримку в організації надали Тетяна Серебреннікова та Лариса Савчук – знані майстрині й активістки, які вже реалізували не одну волонтерську мистецьку ініціативу. Саме вони надали учасницям необхідні матеріали, зокрема високоякісний іспанський льон.

Тетяна Серебреннікова, очільниця відділу краєзнавства Публічної бібліотеки імені Лесі Українки в Києві, поділилася досвідом реалізації попередніх глибоко символічних проєктів – таких як «Вишиті болем» і «Оберегова сорочка». Її колега Лариса Савчук, психологиня за фахом, допомагає учасницям відчути підтримку й знайти внутрішні сили через творення.

За словами Тетяни Радіоненко, завідувачки музею Сковороди і співкоординаторки проєкту, рушник відшивається за зразком автентичного орнаменту ХІХ століття з села Лецьки. На ньому зображено дерево життя та двох жінок із квітами – символ єдності поколінь. Учасниці не лише навчаються новим технікам, а й знаходять у спільному творенні тепло, розраду й простір для щирого спілкування.

«Вишивання – це медитативна творчість, що заспокоює й допомагає відволіктися від болю. Ми взяли за основу традиційний рушник ХІХ століття з села Лецьки, що зберігається у фондах нашого заповідника. На ньому зображені дерево життя і дві жінки з квітами – це образ єдності поколінь. Через вишивку ми об’єднуємо не лише творчість, а й психологічну підтримку та щире, тепле спілкування».

Учасниці проєкту не лише опановуватимуть нові техніки вишивки, а й, передусім, спробують віднайти розраду та натхнення. Майстрині переконані: це сакральне заняття ще здавна допомагало українським жінкам витримувати найважчі часи.

5 1

Спільну роботу – вишивання рушника за мотивами давнього переяславського – пропонуємо виконувати разом у теплому жіночому колі мамам і дружинам полеглих Героїв. Ми присвячуємо нашу вишивку, нашу безмежну любов, вкладену в неї, найріднішим – Героям, які стали до лав Небесного війська і звідти продовжують нас оберігати», – підсумувала Тетяна Радіоненко, — поділилася Радіоненко.

До участі в ініціативі вже долучилися близько десяти жінок. Зустрічі проводяться щосуботи, у теплому й підтримуючому колі. Організаторки відкриті до нових учасниць – усіх, хто пережив втрату і шукає спосіб прожити горе через творчість і єдність.

6 1

Детальнішу інформацію можна отримати через приватні повідомлення за наданим посиланням.

Читайте також: 

Оперативні новини у TELEGRAM






Коментарі

0

Коментарів ще немає

© 2020-2025 Всі права захищено